Ухвала

від 30.01.2014 по справі 826/9327/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9327/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Федотова І.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000141530/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Баубізнес».

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 01.02.2013 року №88/1-15-30-33442411, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198 3. п. 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 2512,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000141530/0, яким ТОВ «Баубізнес» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3140 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2512 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 628 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Баубізнес» 06.09.2012 року подано до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року з додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за серпень 2012 року, відповідно до якої позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Метрос» у розмірі 2512,12 грн.

При проведенні перевірки відповідачем використано, зокрема, податкову звітність позивача за серпень 2012 року, Єдиний реєстр податкових накладних ДПС України за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 08.11.2012 року № 909/2/22-6/31238263 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Метрос» за період: серпень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Метрос» (Продавець) укладено договір про надання рекламних послуг.

На підтвердження виконання договору з ТОВ «Метрос» позивачем надано до суду першої інстанції копії податкових накладних.

Разом з тим, відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що згідно поданої податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Баубізнес» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Метрос» у розмірі 2512,12 грн.

Крім того, відповідач, як на підтвердження правомірності винесеного ним податкового повідомлення рішення, посилається на акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 08.11.2012 року № 909/2/22-6/31238263 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Метрос» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

Відповідно до вказаного акту податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Метрос», відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг), не встановлено факту передачі товарів (послуг) від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, доказів поставок товарів від підприємств-постачальників в період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Метрос» з підприємствами-постачальниками здійсненні без мети настання правових наслідків. Крім того, з акту вбачається, що ТОВ «Метрос» має стан платника « 7» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Метрос» анульоване 13.11.2012 року.

Із зазначеного акту вбачається, що ТОВ «Метрос» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2012 року з контрагентами-постачальниками на загальну суму ПДВ 1446675 грн. та, зокрема, з ТОВ «Баубізнес» на суму 2617,33 грн.

Таким чином, враховуючи зміст акту про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача, а також проведеного аналізу даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» податковим органом встановлено, що зазначена вище сума за серпень 2012 року задекларована ТОВ «Баубізнес» не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих підприємством ТОВ «Метрос».

Тобто, оплата податку на додану вартість відповідно до податкової звітності ТОВ «Баубізнес» є свідченням того, що позивачем неправомірно задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період та податковим органом встановлено відхилення на суму 105,21 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом на подання уточнюючого розрахунку до податкової звітності за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку з метою виправлення помилок.

Так, відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пунктом 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

ОСОБА_3

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

ОСОБА_3