Постанова

від 23.08.2013 по справі 826/10251/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року 16:20 № 826/10251/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Троян О.П.,

представника відповідача - Мартинов К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» (далі - позивач, ТОВ «АК «Українська служба допомоги») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 року № 0001712207 та № 0001722207.

Позовні вимоги ТОВ «АК «Українська служба допомоги» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення такими, що підлягають скасуванню.

На думку позивача, податковий орган неправомірно кваліфікував правочин між позивачем та ТОВ «Промбуд-Техно» як нікчемний, оскільки первинні бухгалтерські документи, отримані від контрагента, відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, результати наданих послуг були оформлені у відповідному звіті, що є підтвердженням надання послуг даним підприємством. А тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період.

Посилання відповідача щодо порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3, на думку позивача, не має ніякого відношення до взаємовідносин позивача з ТОВ «Промбуд-Техно», в тому числі, щодо укладання та виконання договору та не може слугувати доказом наявності будь-яких порушень у господарській діяльності підприємства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «АК «Українська служба допомоги» зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 10.01.2006 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію за № 1073 102 0000 008040. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36803875.

ТОВ «АК «Українська служба допомоги» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.01.2007 року №14411, станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Як платник податку на додану вартість зареєстрований з 30.01.2006 року..

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 31.01.2013 року №181 та направлення від 31.01.2013 року № 124/22-7 виданих згідно пп.78.1.1, п.78.1, ст.78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням листа ДПС у м. Києві від 20.12.2012 року № 1580/7/22-207 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АК «Українська служба допомоги» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Промбуд-Техно» (код ЄДРПОУ 36004779) за період з 01.01.2009 року по 31.01.2010 року.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 13.02.2013 року № 544/22-7/33945385 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «АК «Українська служба допомоги» при взаємовідносинах з ТОВ «Промбуд-Техно» встановлено порушення:

- пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п.9.1 ст.9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 73 620,00 грн., у тому числі, по періодам: за липень 2010 року - 73 620,00 грн.;

- пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями), п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст.9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну 92 025,00 грн., у тому числі за І півріччя 2010 року - 92 025,00 грн., 9 місяців 2010 року - 92 025,00 грн., 2010 рік - 92 025,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що за результатами аналізу бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту» та отриманої постанови Богунського районного суду м. Житомира супровідним листом ДПС у м. Києві від 20.12.2012 року № 1580/7/22-207, податковим органом встановлено, первинні документи укладені між ТОВ «АК «Українська служба допомоги» та ТОВ «Промбуд-Техно» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для формування податкового кредиту та включення позивачем до складу валових витрат вартості придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Промбуд-Техно».

На підставі висновків, викладених у акті перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0001712207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну 92 025,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 006,00 грн. та № 0001722207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 73 620,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 405,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями ТОВ «АК «Українська служба допомоги» подало до Головного управління Міндоходів у м. Києві скаргу від 18.03.2013 року № 180313/04, в якій просило задовольнити її та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0001712207 та № 0001722207.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.05.2013 року № 152/10/12-1-03 залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ «АК «Українська служба допомоги» - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві, позивач звернувся зі скаргою від 27.05.2013 року № 270513/03 на рішення від 17.05.2013 року № 152/10/12-1-03 та податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0001712207 та № 0001722207 до Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду скарги позивача, Міністерство доходів і зборів України рішення № 4809/6/99-99-10-01-15 вище вказані рішення залишив без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями від 05.03.2013 року № 0001712207 та № 0001722207, звернувся до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Щодо твердження позивача про безпідставність та неправомірність висновків податкового органу про те, що позивач неправомірно визначив суми віднесені до складу валових витрат та при формування податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини регулювалися Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п 7.2.6. п.7.2 ст. Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, якийпоставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Також , відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, зазначеними підпунктом 7.2.6, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (п.п.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» (п.п.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Промбуд-Техно» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.04.2010 року №010410/01-1БД, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати наступні послуги для розширення «Інтерактивної Бази Даних»: провести дослідження ринку по технічному обслуговуванню транспортних засобів регіонах України; зібрати контактну інформацію по станціям технічного обслуговування транспортних засобів регіонах України; провести переговори та підготувати списки станцій технічного обслуговування транспортних засобів регіонах України потенційних партнерів, з якими можуть бути підписані договори про надання послуг; надати звіт про проведену роботу.

Згідно п.3.1. Договору вартість наданих послуг Виконавцем, передбачені Договором визначаються згідно об'єму виконаних робіт, які підтверджуються актом здачі-прийому наданих послуг.

Зазначений договір та додатки до нього від імені ТОВ «Промбуд-Техно» підписано директором - ОСОБА_3.

Виписані податкові накладні за вказаним Договором від 01.04.2010 року №010410/01-1БД, акт здачі-прийому наданих послуг від 30.04.2010 року також від імені ТОВ «Промбуд-Техно» підписані ОСОБА_3

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія постанови Богунського районного суду м. Житомира від 05.01.2012 року у справі № 1-725/2011 по обвинуваченню ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в період з 26.09.2008 року, перебуваючи в м. Житомирі, не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов'язаного з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та погодився за грошову винагороду придбати, тобто стати засновником та власником ТОВ «Промбуд-Техно», знаючи при цьому, що товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності та передбачаючи можливість спричинення державі, в результаті такої незаконної діяльності майнової шкоди у великих розмірах.

Крім того, в період до 26.09.2008 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою зайняття фіктивним підприємництвом, попередньо отримавши згоду ОСОБА_3 щодо перереєстрації на його ім'я фіктивного суб'єкта господарської діяльності у невстановленому досудовим слідством місці та при невстановлених досудовим слідством обставинах виготовили статутні документи ТОВ «Промбуд-Техно» та, в подальшому, ОСОБА_3 не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, діючи з корисливих спонукань, підписав вказані статутні документи ТОВ «Промбуд-Техно», згідно з якими він став засновником та диткором вказаного товариства.

Справжність підпису ОСОБА_3 було засвідчено нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу.

В подальшому, державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради 07.10.2008 року, не обізнаний щодо злочинного умислу ОСОБА_3 та невстановлених осіб щодо справжньої мети створення підприємства, вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної перереєстрації ТОВ «Промбуд-Техно», як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним номером 13051050005006683.

Після створення ТОВ «Промбуд-Техно», вищезазначені особи використовували дане підприємство з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи.

Вказаною постановою від 05.01.2012 року у справі № 1-725/2011, ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України на підставі ст. ст. 1 п «в», 6 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші фінансово-господарські документи підписані ОСОБА_7 без мети здійснення господарської діяльності, оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, свідчить про відсутність у ТОВ «Промбуд-Техно» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених правочинах з позивачем та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, вищезазначені факти свідчать, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Промбуд-Техно» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності даним контрагентом, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Промбуд-Техно» є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що послуги не були надані (виконані) саме цим контрагентом.

Крім того, судом досліджена постанова Богунського районного суду м. Житомира від 05.01.2012 року у справі № 1-725/2011 за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, з якої встановлено, що до підсудного ОСОБА_7 застосовано Закон України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680-VI.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року № 392/96-ВР амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Таким чином, законом передбачена можливість застосування акта амністії лише у випадку доведеності вини особи у вчиненні злочину.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки встановлені відповідачем порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, суд зазначає, що у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 року № 0001712207 та № 0001722207 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.08.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко