Постанова

від 23.08.2013 по справі 826/8945/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року 14:50 № 826/8945/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ріпак О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000151720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 115 548,58 грн., з яких за основним платежем - 102 708,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 839,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні документальної планової перевірки та оформленні її результатів актом, відповідач діяв не в межах своїх повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому із зазначених підстав, дії відповідача є протиправними. Зазначені висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, на думку позивача, ґрунтуються не на достовірно встановлених в ході перевірки фактах, а тому прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення про нарахування та сплату грошового зобов'язання є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 01.12.2003 року відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2. З 30.12.2003 року перебуває на податковому обліку у ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС.

ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2010 року по 28.02.2011 року перебував на загальній системі оподаткування, з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року перебував на загальній системі оподаткування, з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі ст.77 та абз. 2 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу № 46 від 10.01.2013 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», направлень на перевірку №121, 122, 123, 127 від 21.01.2013 року, наказу № 228 від 04.02.2013р. «Про подовження терміну проведення виїзної планової документальної перевірки», виданого начальника ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 459/17-2-05/НОМЕР_2 від 15.02.2013 року (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог:

п. 138.2 ст. 138. п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 ст. 177, ст. 198 Податкового кодексу України за березень-квітень, липень-вересень 2011 року встановлені розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу на суму 607 760,15 грн., внаслідок завищення валових витрат на закупку товарів у ТОВ «МІРІС» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 365839518), ТОВ «Добробут-05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), що призвело до заниження оподаткованого доходу на суму 607 760,15 грн., внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб загальну суму 102 708,96 грн.;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту і податкових зобов'язань у березні-квітні, липні-вересні 2011 року, січні-вересні 2012 року, у зв'язку з чим за вказані періоди податкові зобов'язання підлягають зменшенню на суму 383867,19 грн., податковий кредит у березні-квітні, липні-вересні 2011 року підлягає зменшенню на суму 358 295,63 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000151720 від 04.03.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання, а саме збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 102 708,96 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 839,62 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача ФОП ОСОБА_3 подав до Державної податкової служби у м. Києві скаргу від 20.03.2013 року № 2003-01, в якій просило задовольнити скаргу та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000151720 від 04.03.2013року.

Рішенням в.о. начальника Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.05.2013 року № 69/Б/12-3-03 залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення та відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено штрафні санкції на суму 12 837,62 грн.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки від 15.02.2013 року № 459/17-2-05/НОМЕР_2, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами (постачальниками) - ТОВ «МІРІС» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 365839518), ТОВ «Добробут-05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), ТОВ «Укрбудпостач» (код ЄДРПОУ 35083688), ТОВ «ВКЦ Ельта» (код ЄДРПОУ 21803157), які ґрунтувалися на договорах поставки, купівлі-продажу у березні-квітні, липні-вересні 2011 року, січні-вересні 2012 року, відповідно до яких на замовлення покупця, вищевказаними постачальниками окремим партіями постачалися, а покупцем (ФОП ОСОБА_3) приймалися та оплачувалися товари: запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів, авто хімія, мастила (олії), супутні товари до автотранспорту та інше, за цінами, в асортименті та кількості, що мали узгоджуватись сторонами.

Основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів, а також іншими непродовольчими товарами.

На підтвердження виконання договірних відносин, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентами послуги, ними виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості.

В той же час, в ході проведення перевірки відповідачу надійшла інформація інших податкових органів щодо контрагентів позивача, яка містить дані про порушення ними вимог податкового законодавства.

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надано акт від 07.02.2012 року №520/23-3/33887638 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2010 року 31.12.2011 року, відповідно до якого згідно даних інформаційних баз ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «БКК «Інтермарр» були директор ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) з жовтня 2010 року по день підписання акту перевірки, головний бухгалтер ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) з жовтня 2010 року по листопад 2010 року. У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ «БКК «Інтермарр» було зареєстроване платником ПДВ з 13.12.2005 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 02.12.2011 року на підставі відсутності поставок та ненаданням декларацій.

Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів встановлено, що в періоді, який перевіряється ТОВ «БКК «Інтермарр» не декларувало доходи, отримані від продажу товарів (робіт, послуг). Остання подана декларація з податку на прибуток подана до ДПІ у Печерському районі м. Києва за півріччя 2010 року.

Крім того, 09.01.2012 року старшим слідчим з СВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києві Рижковим Ю.О, в рамках кримінальної справи № 79-00227, допитано засновника, директора ТОВ «БКК «Інтермарр» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пояснила, що, маючи тяжке матеріальне становище, не маючи юридичної освіти погодилась стати директором та засновником ТОВ «БКК «Інтермарр», до бухгалтерської, податкової звітності, укладення договорів, зняття коштів не мала ніякого відношення та свої підписи не ставила. Зазначила лише, що в жовтні 2010 року ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 їздила до нотаріуса та до БМ Банку, Банку «Даніель», AT «Укрсиббанк», AT «Банк «Золоті Ворота», де підписала пакети документів, не розуміючи їх змісту.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийшла до висновку. Що очевидним гр. ОСОБА_4 не мала на меті здійснення будь-якої господарської діяльності та не мала до ТОВ «БКК «Інтермарр» ніякого відношення. Фактично підприємницька діяльність ТОВ «БКК «Інтермарр» проводилась невідомими особами, статут підприємства містить недостовірні дані щодо засновника і місцезнаходження підприємства, чим створені умови для здійснення іншими фізичними особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а тому установчі та первинні документи підприємства не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, відповідачу надано ДПІ у Печерському районі м. Києва акт від 15.07.2011 року №889/23-10/34620298 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Міріс» (код ЄДРПОУ 34620298) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 року по 30.04.2011 року, відповідно до якого у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були керівник - ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) та головний бухгалтер - ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_6).

В ході аналізу податкової звітності за період з 01.09.2010 року по 30.04.2011 року податковим органом встановлено, що у ТОВ «Міріс» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Міріс» відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа, також відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, до податкового органу звітності не подає, за місцем реєстрації не знаходиться.

Також, в акті зазначено, що слідчим СВ ПМ Броварської ОДПІ старшим лейтенантом податкової міліції Краснощек О.П. 15.05.2011 року допитано в якості свідка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який повідомив про те, що він не є засновником та директором будь-яких підприємства, в тому числі, ТОВ «Міріс»,документів щодо реєстрації підприємства не подавав, податкову звітність не складав та не подавав до податкового органу, ніяких документів господарські документи не підписував, рахунків в банках не відкривав.

На підставі зазначеного, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийшов до висновку, що гр. ОСОБА_9 не мав на меті здійснення будь-якої господарської діяльності, не мав до ТОВ «Міріс» ніякого відношення, тому фактично підприємницька діяльність ТОВ «Міріс» проводилась невідомими особами, установчі та первинні документи підприємства не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, укладені правочини між ТОВ «Міріс» та контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, крім того, перевіркою також встановлено відсутність основних засобів на підприємстві, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, щр необхідні при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Також, відповідачу надано ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС копію пояснення ОСОБА_12, яка являється директором ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), яка пояснила, що за грошову винагороду зареєструвала на своє ім'я і стала директором ТОВ «Томкет Груп», документи підписувала, не розуміючи їх змісту, кошти у статутний капітал не вносила, займатися фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Томкет Груп» з метою отримання прибутку на меті не мала, жодних договорів з підприємствами не укладала і нікого на це не уповноважувала, жодних документів податкової звітності не підписувала та не подавала до органів державної податкової служби про бухгалтерські документи та наявність печатки їй не відомо та хто здійснює діяльність підприємства від її імені їй також невідомо.

В даному випадку, на думку відповідача, є очевидним факт, що підприємницька діяльність ТОВ «Томкет Груп» проводилась невідомими особами, які не мали повноважень на здійснення цих фінансово-господарських операцій та підписувати документи бухгалтерської та податкової звітності.

Окрім цього, відповідачем при проведенні перевірки позивача враховано акт від 23.12.2011 року №515/23-404/33746694 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Добробуд-05» (код ЄДРПОУ 33746694) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 14.07.2011 року по 31.10.2011 року, відповідно до якого у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Добробуд-05» був директор - ОСОБА_13 (код НОМЕР_7), який також був головним бухгалтером підприємства.

В ході проведення аналізу документів та звітності ТОВ «Добробуд-05», податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Доборобуд-05» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про здійснення господарських операцій купівлі-продажу, які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, встановлено, що ТОВ «Добробуд-05» за липень-жовтень 2011 року сформовано податковий кредит найбільше за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Торгіндустрія-2010» (код ЄДРПОУ 36856995). В провадженні СВ ПМ ДПА у Рівненській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_14 за фактом фіктивного підприємництва придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Торгіндустрія-2010» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, чим заподіяв велику матеріальну шкоду державі за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Також, відповідачем отримано від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС акт №2570/22-521/35083688 від 22.08.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрбудпостач 2000» (код ЄДРПОУ 35083688) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року та висновок ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій.

Як вбачається з вказаного акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність підприємства були директор - ОСОБА_15 та головний бухгалтер - ОСОБА_16.

Даним актом зафіксовано, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Укрбудпостач 2000» не надавались, посадові особи за адресою, вказаною в реєстраційних документах не знаходяться, тому перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АІС ОР ДПА у м. Києві, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та висновку ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Укрбудпостач 2000» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також укладення договорів з порушенням вимог законодавства які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Укрбудпостач 2000» з постачальниками та покупцями, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.12.2011 року №1453/3-23-40-35839518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УА Реалті» (код за ЄДРПОУ 35839518) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за липень - серпень 2011 року та акт від 13.03.2012 року № 23/3-23-40-35839518 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «УА Реалті» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за січень, лютий, березень, квітень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року.

При проведенні аналізу наявної в податкового органу інформації, а також згідно отриманих висновків ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 645/16 щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «УА Реалті» за липень, серпень 2011 року, які були надані службовою запискою від 06.12.2011 року №1501/10-021 від юридичного управління ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ТОВ «УА Реалті» має ознаки «фіктивності», а саме встановлено наступне: кількість працюючих - 1 особа; наявність основних засобів - відсутні; податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 року до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не подана; місцезнаходження не встановлено (акт ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва); проведено експертне дослідження документів експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві №2002 від 27.11.2011 року, в якому зазначено, що підпис від імені керівника ТОВ «УА Реалті» ОСОБА_17 в представлених на дослідження документах (Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 року) ймовірно виконані не ОСОБА_17, а іншою особою; встановлено наявність сформованого податкового кредиту ТОВ «УА РЕАЛТІ» по операціям з придбання товарів, робіт, послуг по постачальникам, які не задекларували факт продажу товарів, робіт, послуг.

Оскільки у 2011 році повноваження виконавчого органу ТОВ «УА Реалті» здійснював не керівник ОСОБА_17, а інші невстановлені особи, то, думку податкового органу, вказане підприємство не володіло у вказаний період цивільною дієздатністю у правовідносинах з іншими учасниками, в тому числі, контрагентами. Податковий орган прийшов до висновку, що діяльність таких підприємств підпадає під ознаки фіктивності.

Разом з тим, відповідачу надано ДПІ в м. Лисичанську надано акт від 04.01.2013 року № 1/22-21803157 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКЦ «Ельта» (код за ЄДРПОУ 21803157) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при декларуванні податкового кредиту за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року та акт від 28.11.2012 року № 79/22-21803157 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКЦ «Ельта» (код за ЄДРПОУ 21803157) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при декларуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року.

З даних актів вбачається, що платник податків за фактичною адресою: м. Лисичанськ, вул. Докучаєва, 9А/5 не знаходиться також, відповідно до довідки № 5749 від 26.11.2012 року про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків за юридичною адресою: м. Рубіжне, вул Леніна, 6, ТОВ «ВКЦ «Ельта», не знаходиться.

До перевірки ТОВ «ВКЦ «Ельта» не були надані пояснення та документи податкового та бухгалтерського обліку, не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з продажу товарів, (робіт, послуг) в результаті чого підприємством безпідставно сформовано у періоді з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року податкові зобов'язання за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців .

Таким чином, відповідачем надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється ними поза межами правового поля, а усі правочини (договори), укладені такими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення, а складені ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені правові норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені ними правочини є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Даний Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із вказаним Законом, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як одна з обов'язкових ознак господарської операції пов'язана також з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Акти перевірок, висновки, зафіксовані в них, про наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарських операцій, надані відділами податкової міліції матеріалів кримінальних проваджень, свідчать про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій з поставки та придбання ФОП ОСОБА_3 з основними постачальниками товарів ТОВ «МІРІС» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 365839518), ТОВ «Добробут-05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), ТОВ «Укрбудпостач» (код ЄДРПОУ 35083688), ТОВ «ВКЦ Ельта» (код ЄДРПОУ 21803157).

Як встановлено судом, під час проведення перевірки відповідно до п.16.1.3, п.16,1.12 ст.16. ст.20, ст.44, ст.85 Податкового кодексу України ОСОБА_18 (представнику ФОП ОСОБА_3 за довіреністю 07.02.2013 року) вручено запит від 07.02.2013 року № 808/5/17-2-26 про надання завірених копій первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «МІРІС» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 365839518), ТОВ «Добробут-05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), ТОВ «Укрбудпостач 2000» (код ЄДРПОУ 35083688), ТОВ «ВКЦ Ельта» (код ЄДРПОУ 21803157).

Проте, як вбачається з акту перевірки позивач чи його представники копії первинних документів до перевірки не подавали.

При цьому, позивачем в якості доказів підтвердження взаємовідносин із зазначеними контрагентами, до суду подані лише договори, укладені з ТОВ «МІРІС» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «Добробут-05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 365839518), ТОВ «Укрбудпостач 2000» (код ЄДРПОУ 35083688), що позбавило суд можливості надати оцінку відповідним договорам, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з іншими контрагентами - ТОВ «ВКЦ Ельта», ТОВ «БКК Інтермарр», ТОВ «УА Реалті», підтвердити факт їх відповідності вимогам діючого законодавства та, відповідно, спростувати доводи відповідача щодо їх нікчемності.

Згідно з умовами наданих Договорів, постачальник зобов'язується протягом дії Договору постачати покупцю (ФОП ОСОБА_3) товар (запасні частини для вантажних Автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.3.1 Договорів, замовлення на постачання оформлюється покупцем на підставі діючих на цей день цін на товар у постачальника. Покупець оформлює замовлення на бланку, наданому постачальником, із зазначенням кодів товарів по каталогу виробника (або по складу постачальника) та необхідної кількості за позиціями.

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника. При постачанні по переплаті постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п.3.2 Договорів).

Відповідно до п.3.4 Договорів замовлення, підтвердження замовлення та рахунок на оплату є попередніми документами стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов постачання товару, строків та умов оплати товару.

Натомість викладеного, позивачем вказаних документів, що визначені умовами укладених договорів з контрагентами до суду не надано.

Крім того, відповідно до п.6.1 Договорів, постачальник зобов'язаний постачати покупцю товар окремими партіями, в строках, кількості та асортименті (номенклатури), остаточно погоджених сторонами у видаткових товарних накладних. Сторони також можуть в кожному окремому випадку обумовити строки та вартість товару.

Також, умовами Договорів передбачено, що якість товару повинна відповідати діючим стандартам, технічним умовам і підтверджуватись документами, передбаченими законодавством. Упаковка товару повинна відповідати технічним умовам, забезпечувати зберігання товару та його не ушкодження при транспортуванні.

Як уже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у контрагентів позивача відсутні основні фонди, трудові ресурси, складські приміщення, технічний персонал, транспортні засоби, в кількості необхідній для здійснення господарських операцій в обсягах задекларованих контрагентами, що свідчить про відсутність у останніх адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Разом з тим, позивачем також не надано документів на підтвердження якості товарів відповідності їх технічним умовам, діючим стандартам, передбачених законодавством.

Враховуючи зазначене, подані позивачем первинні документи - податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (виконання робіт (послуг), виписані відповідними контрагентами в якості доказів виконання таких договірних взаємовідносин, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджують факт здійснення господарських операцій згідно умов договорів.

Згідно п. 3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства..

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Як уже зазначалось, згідно п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п. 187.1. ст.. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права та встановлених обставин справи, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагентів має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені такими контрагентами угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Зазначені господарські операції фактично не могли здійснюватися, зміст зазначених правочинів не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Окрім того, що збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації)

Згідно з п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених ст.142 і 143 ПКУ, та в інших випадках, передбачених нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України .

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II ПКУ.

Наслідком діяльності ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «МІРІС» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 365839518), ТОВ «Добробут-05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), ТОВ «Укрбудпостач 2000» (код ЄДРПОУ 35083688), ТОВ «ВКЦ Ельта» (код ЄДРПОУ 21803157) за перевіряємий період є формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними вищевказаними контрагентами для позивача призвело до завищення суми податкового кредиту і податкових зобов'язань у березні-квітні, липні-вересні 2011 року, січні-вересні 2012 року, у зв'язку з чим за вказані періоди податкові зобов'язання підлягають зменшенню на суму 383 867,19 грн., податковий кредит у березні-квітні, липні-вересні 2011 року підлягає зменшенню на суму 358 295,63 грн.

Згідно з п. 167.1.ст. 167.1 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті).

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Окрім цього, платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно зі статтями 177 і 178 Податкового кодексу України, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

З урахуванням п.138.2 ст.138, п.п.139.1.12 п. 139.1 ст.139, п. 167.1.ст. 167.1 Податкового кодексу України, суд вважає, що позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 102708,96 грн. за основним платежем та відповідно до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України нарахувано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 839,62 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000151720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 115 548,58 грн. ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.08.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко