Ухвала

від 30.09.2013 по справі 014/654/12-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 014/654/12-ц Головуючий у І інстанції Іванюта Т.Є. Провадження № 22-ц/780/4230/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб Категорія 22 30.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Росава" на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Росава", третя особа управління Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2012 року позивачі звернулися до суду із позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок. Заявлені вимоги мотивували тим, що між ними та ПСП "Росава" було укладено договори оренди земельних ділянок на території Липовецької сільської ради, зареєстровані Управлінням Держкомзему у Кагарлицькому районі в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок. Вказують, що під час підписання договорів оренди сторонами не було досягнуто всіх істотних умов для договору оренди землі, а тому такі договори необхідно визнати недійсними. Просили визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 14 червня 2011 року, що укладені між позивачами та відповідачем, зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки, скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок в державному реєстрі земель.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року позов задоволено, визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 14 червня 2011 року, укладені між позивачами та відповідачем, зобов'язано відповідача повернути земельні ділянки позивачам, скасовано державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок в державному реєстрі земель.

Відповідач ПСП "Росава", не погоджуючись із рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачами та відповідачем було підписано договори оренди земельних ділянок, під час підписання сторонами договорів оренди не було передбачено всіх істотних умов, що встановлені Законом України "Про оренду землі". Оскільки у договорах оренди всіх істотних умов зазначено не було, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані договори оренди землі необхідно визнати недійсними, реєстрацію договору оренди необхідно скасувати, а земельні ділянки повернути на користь позивачів.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області:

ОСОБА_1 - земельної ділянки пл. 3,47 га ;

ОСОБА_2. - земельної ділянки пл. 3,47 га. на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КВ № 111658;

ОСОБА_7. - земельної ділянки пл. 3,46 га. ;

ОСОБА_3. - земельної ділянки пл. 3,47 га. ;

ОСОБА_4. - земельної ділянки пл. 3,4702 га. ;

ОСОБА_5 - земельної ділянки пл. 3,47 га. ;

ОСОБА_8 - земельної ділянки пл.. 3,47 га

14 червня 2011 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кожен окремо та ПСП "Росава" уклали договори оренди, відповідно до яких кожен із позивачів передає в оренду відповідачу земельну ділянку строком на п'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити або припинити його дію.

Загалом кожен із договорів оренди від 14 червня 2011 року має розділи: визначення орендодавця та орендаря; предмет договору; об'єкт оренди; строк дії договору; орендна плата; умови і строки передачі земельної ділянки в оренду; умови повернення земельної ділянки; визначення збитків; обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; інші права і обов'язки сторін; зміна умов договору і припинення його дії; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору; перехідні положення; реквізити сторін; підписи сторін.

Вказані вище договори були зареєстровані в Кагарлицькому районному відділі Київської регіональної філії Центру ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено записи від 14 червня 2011 року, номери 322220004000869, 322220004000898, 322220004000893, 322220004000863, 322220004000830, 322220004000831, 322220004000806,.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваних договорів) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

В порушення зазначених вимог закону в договорах оренди відсутні такі істотні умови як строк дії договору оренди з урахуванням ротації культур згідно із проектом землеустрою; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З вищевикладеного випливає, що у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що оспорювані договори оренди земельних ділянок не містять в собі усіх істотних умов, які визначені законом, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними та для зобов'язання відповідача повернути позивачам ці земельні ділянки.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що договори оренди містять всі істотні умови, зокрема щодо строку дії договору оренди з урахуванням період ротації основної сівозміни, на думку апелянта, дана обставина доведена іншими документами (проектами структури посівних площ), які підтверджують взаємозв'язок строку дії договору оренди та періоду ротації основної сівозміни.

Проте дані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що сам договір оренди всупереч ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" такої умови не містить, а тому підлягає визнанню недійсним. Крім того, із наданих відповідачам документів не вбачається врахування періоду ротації сівозміни в розрізі кожної окремої земельної ділянки, яка є предметом договору оренди.

Спростовуються матеріалами справи доводи апелянта про відсутність обмежень щодо використання земельних ділянок, із посиланням на те, що із кадастрових планів земельних ділянок таких обмежень не вбачається. Згідно висновку Кагарлицького районного відділу земельних ресурсів від 21 червня 2001 року, для земельних ділянок в межах Липовецької сільської ради визначені правові та екологічні обмеження, на що послався в рішенні суд першої інстанції.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про скасування державної реєстрації вищезазначених договорів оренди.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Росава" відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді : Голуб С.А.

Таргоній Д.О.

Приходько К.П.