Ухвала

від 24.09.2013 по справі 408/8297/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/829/12 Головуючий в першій інстанції

Провадження № 22-ц/774/1822/К/13 суддя Костенко В.В.

Категорія № 53 ( І ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Остапенко В.О.

суддів : Зубакової В.П., Турік В.П.,

при секретарі: Євтодій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічний центр "НІГРІ" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічний центр "НІГРІ" про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати та моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - технічний центр «НІГРІ» - Прохоров Олександр Олександрович.

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічний центр "НІГРІ" (далі - ТОВ "НТЦ "НІГРІ") про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 01.02.2012 року по 30.03.2012 року вона працювала в ТОВ «НТЦ «НІГРІ» та була звільнена за власним бажанням. 07.10.2011 року позивач уклала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3. В порушення інструкції ТОВ «НТЦ «НІГРІ» внесли в трудову книжку неправильний запис про зміну прізвища, та не скріпили підпис спеціально уповноваженої особи товариства печаткою, що призвело до неналежного оформлення трудової книжки.

Крім того, при звільненні відповідач не в повному обсязі виплатив позивачу заробітну плату за останній місяць роботи, заборгованість якої складає 658, 25 грн. після звільнення позивач не працювала до 11.10.2012 року, а тому відповідач зобов'язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 4684, 56 грн. із розрахунку 131 день ? 35,76 грн. (середньоденний заробіток). Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, вона втратила душевний спокій, та постійно перебуває у роздратованому стані.

Після уточнення позовних вимог, просила суд зобов'язати ТОВ «НТЦ «НІГРІ» виправити запис в трудовій книжці вказавши, що «змінено з прізвища ОСОБА_3» та поставити печатку ТОВ «НТЦ «НІГРІ», стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 658, 25 грн., 4684, 56 грн. у рахунок стягнення за час невиплаченої заробітної плати, та 2 000 грн. витрати по наданню юридичної допомоги.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- технічний центр « НІГРІ», на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 300 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 658,25 грн. , компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 4684,56 грн. та витрати , пов`язані із наданням юридичної допомоги в сумі 572,50 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- технічний центр « НІГРІ» на користь держави судовий збір пропорційно частині ухвалених на користь позивача вимог: за вимоги немайнового характеру в сумі 114,70 грн. та за вимоги матеріального характеру в сумі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «НТЦ «НІГРІ» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, судом не взято до уваги, що позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення з позовом до суду .Судом безпідставно не прийнято до уваги що заробітна плата у сумі 658, 25 грн. була виплачена позивачу при звільненні, що підтверджується показаннями свідків, оскільки позивач відмовилась розписатись у відомостях.

Крім того, позивачем не надано доказів спричинення їй моральної шкоди, оскільки надана нею довідка від 29.04.2012 року, видана КЗ «Криворізька міська лікарня №3», яка не обслуговує район реєстрації місця проживання позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 01.02.2012 року по 30.03.2012 року працювала в ТОВ «НТЦ «НІГРІ», що підтверджується копією трудової книжки та була звільнена за власним бажанням(а.с. 4-5).

Відповідно до довідки ТОВ НТЦ «НІГРІ» від 05.04.2012 року № ? позивачу нараховано заробітну плату за лютий -березень 2012 року в сумі 2146 грн. (а.с. 16)

При звільненні 30.03.2012 року, в порушення вимог ст. 47 КЗпП України їй не було видано належним чином оформлену трудову книжку, яку вона отримала 05.04.2012 року а також не було зроблено в повному обсязі розрахунок по заробітній платі, заборгованість якої складає 658, 25 грн.

З 11.10.2012 року, ОСОБА_3 працює в централізованій бухгалтерії відділу освіти виконкому Центрально-Міської районної у місті ради відповідно до наказу № 123-к§2 від 11.10.2012 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що протиправні дії з боку посадових осіб підприємства, а саме внаслідок порушення законних прав позивача, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з відсутності доказів надання правової допомоги поза межами судового засідання.

При визначенні розміру моральної шкоди судом враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, та зроблено висновок, що розумним та виправданим є розмір компенсації моральної шкоди в сумі 300 грн., з чим колегія суддів погоджується.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з порушення відповідачем прав позивача передбачених ст.ст. 116-117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місць, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Як вбачається зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ N 100 від 08.02.95 року середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язується відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз.4 п.2 зазначеного Порядку).

Враховуючи вказані норми матеріального права та невиплату позивачу у день звільнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ НТЦ «НІГРІ» на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в сумі 658, 25 грн., та середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати в сумі 4684, 56 грн., виходячи з розрахунку: 131 робочий день( з 30.03.2012 р. по 10.10.2012р.) ? 35, 76 грн. (середньоденну заробітну плату) = 4684, 56 грн., у відшкодування моральної шкоди 300,00 грн., та витрати за надання правової допомоги в сумі 572, 50 грн. відмовивши позивачу в іншій частині позовних вимог.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду є безпідставними, оскільки частиною 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ч.5 п.25 Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Аналогічні роз'яснення викладені в рішенні Конституційного суду № 4-рп від 22.02.2012 року де зазначено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, остання виплата заробітної плати в сумі 658, 25 грн. їй до теперішнього часу відповідачем не виплачена, а тому позивач не пропустив строк для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи апеляційної скарги, що заробітна плата у сумі 658, 25 грн. була виплачена позивачу при звільненні, не підтверджені належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 57-61 ЦПК України.

Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не є суттєвими для правильного вирішення спору, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги доведені, а відповідачем не наведено жодних підстав, що тягнуть скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення районного суду залишає без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічний центр «НІГРІ» - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді