Постанова

від 18.09.2013 по справі 818/7055/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р. Справа №818/7055/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Петрищева О.О.,

представника відповідача - Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумиелектроснаб» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000552260 від 24.07.2013 року, яким збільшено ТОВ «Сумиелектроснаб» зобов'язання з ПДВ на суму 1 933 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 967 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як свідчить з матеріалів, ДПІ у м. Сумах було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сумиелектроснаб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово - господарським операціям з ТОВ «Івітек ТТК» за квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 05.07.13 №2349/32779740/42 (а.с.10-26).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Сумиелектроснаб» пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України

На підставі зазначеного вище акту теревірки ДПІ у м.Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0000552260 від 24.07.2013р., (а.с.27) яким підприємству - ТОВ «Сумиелектроснаб» збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 1933грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 967 грн.

Підставами для збільшення підприємству податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки податкового органу про відсутність господарських операцій між ТОВ «Сумиелектроснаб» та ТОВ «Івітек ТТК».

Обґрунтовуючи свою позицію ДПІ у м. Сумах посилається на Акт ДПІ у Київському район м. Харків, Харківської області «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Івітек ТТК» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: з січня 2011р. по січень 2012р., з березня 2012р. по червень 2012р.

При цьому, відповідач бере до уваги висновки ВПМ ДПІ у Київському районі м.Харків від 10.08.12 №839/07-06, та №856/07-016 «Щодо відсутності ТОВ «Івітек ТТК» за місцезнаходженням, відсутність у ТОВ «Івітек ТТК» складських приміщень та власного транспорту.

Зважаючи на зазначені обставини, відповідач дійшов висновку, господарські операції між позивачем та ТОВ «Івітек ТТК» не мали реального характеру. Відповідач вважає, що позивачем здійснювались операції без мети настання правових наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту.

Однак, суд вважає, що висновки податкового органу є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, документальної виїзної перевірки ТОВ «Івітек ТТК» проведено не було, первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства - постачальника не перевірялися. Співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємств не проводилось, факт несплати до бюджету податкових зобов'язань з ПДВ постачальником товарів також не встановлено.

Крім цього, відповідачем не наведено даних щодо відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товару податкових накладних в єдиному реєстрі або порушення порядку їх заповнення.

Конкретних, фактичних даних, підтверджених належними доказами, щодо порушення ТОВ «Івітек ТТК» та ТОВ «Сумиелектроснаб» норм діючого законодавства України, акт перевірки не містить. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на відомостях, отриманих згідно листа ВПМ ДПІ у Київському районі м.Харків.

При цьому, слід зазначити, що доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням є наявність в Єдиному державному реєстрі відповідного запису (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15. 05. 2003 року №755- IV), а не документ складений податковим органам за результатами виїзду до місцезнаходження платника податків.

З акту перевірки неможливо встановити - яким чином податковий орган встановив відсутність складських приміщень та власного (орендованого) автотранспорту у ТОВ «Івітек ТТК», якщо фактичної перевірки підприємства здійснено не було.

Однак, навіть факт відсутності складських приміщень та власного (орендованого) автотранспорту не позбавляє підприємство можливості здійснювати господарську діяльність. При цьому, суд бере до уваги, що перевірки поставка товару здійснювалась з використанням послуг перевізника TOB «ТК «САТ», що підтверджується обставинами викладеними в Акті перевірки ДПІ в м.Сумах.

Порядок та умови виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, формування податкового кредиту регулюється ПК України, зокрема ст. 198 та 200.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

п. 14.1.8 ПК України передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Ст. 198 ПК України встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту суми податку , сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженні митними деклараціями, (п. 198.6 ПК України).

Згідно п. 200.5 ст. 200 ПК України платник податків не має права на отримання бюджетного відшкодування якщо платник податку були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) або коли обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Системний аналіз ст. 198 та ст. 200 ПК України, приводить до висновку, що платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду.

Отже, таких підстав, як не надання контрагентом для перевірки оригіналів первинних документів або неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента - ПК України непередбачено.

Порушень зазначених вище статей ПК України саме ТОВ «Сумиелектроснаб» перевіркою не встановлено.

Навпаки, як вбачається з акту перевірки (стор. 4-5), господарські операції між ТОВ «Сумиелектроснаб» та ТОВ «ІвітекТТК» підтверджуються первинними документами, копії яких на запит податкового органу надавались підприємством.

Так, за наслідками проведеної податковим органом перевірки було встановлено, що згідно усної домовленості між позивачем та ТОВ «Івітек ТТК», останній взяв на себе обов'язок поставки на адресу ТОВ «Сумиелектроснаб» контакторів КТ -6063 380В в загальній кількості дві шт. за ціною 11 599,99 грн. в тому числі ПДВ 1 933,33 грн.

На виконання зазначеної угоди постачальником на адресу ТОВ «Сумиелектроснаб» направлено рахунок - фактуру №СФ-23/4 від 23.04.12р. на загальну суму 11 599,99 грн.

Визначена в рахунку - фактурі вартість товару ТОВ Сумиелектроснаб» сплачено у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 25.04.2012 року.

Поставка товару здійснювалась за рахунок продавця з використанням послуг перевізника TOB «ТК САТ» Доказом такої поставки є ТТН №ХА2052464 від 26.04.2012р .

На поставлений товар продавцем виписано видаткову накладну РН-250410 від 25.04.12 та податкову накладну №190 від 25.04.2012 року.

Придбаний товар ТОВ «Сумиелектроснаб» 10.08.12р. було реалізовано кінцевому покупцю ФОП ОСОБА_3, доказом чого є рахунок - фактура №СФ-0810-03 від 10.08.12р., видаткова накладна №РН-0810-07 від 10.08.13р. та податкова накладна №70 від 10.08.2012р.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV від 16.07.99 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Надані до перевірки видаткова й податкова накладні, рахунок - фактура, банківська виписка, товарно-транспортна накладна в силу Закону №996-XIV та Положення №168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Відтак, віднесення ТОВ «Сумиелектроснаб» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 198.6 ст. 198 ПК України.

З наведеного вище вбачається, що ТОВ «Сумиелектроснаб» виконав вимоги ПК України, сплативши ПДВ у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є ТОВ «Сумиелектроснаб», оформлені належним чином податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Грошові кошти сплачені за придбаний товар ТОВ «Сумиелектроснаб» правомірно віднесено до валових витрат.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, самим актом перевірки наведено перелік первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують витрати підприємства. Крім того, податковим органом зазначається, що ТМЦ отримані від ТОВ «Інтекс ТТК», позивачем - ТОВ «Сумиелектроснаб» в подальшому було реалізовано кінцевому покупцеві за ціною 9 680 грн., тобто використано у господарській діяльності.

ПК України не ставить право платника податків на формування податкового кредиту чи формування валових витрат в залежність від добросовісності інших осіб. Невиконання такими особами свого обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського чи податкового обліку тягне негативні наслідки саме для цих осіб.

Своїми діями ДПІ у м. Сумах встановило для ТОВ «Сумиелектроснаб» додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням податкового органу, передбаченим ПК України та суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність належних доводів, які б могли свідчити про недобросовісність ТОВ «Сумиелектроснаб», як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000552260 від 24.07.2013 року, яким позивачу було збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 1 933 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 967 грн., є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000552260 від 24.07.2013 року, яким збільшено ТОВ "Сумиелектроснаб" зобов'язання з ПДВ на суму 1 933 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 967 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (40030, м. Суми, Покровська площа, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" (40007, м. Суми, вул. Лінійна,15 код ЄДРПОУ 32779740, ІПН 327797418194, р/р 26007230149 в АТ "Райффайзкн банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) судовівитрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2013р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець