Ухвала

від 28.11.2013 по справі 818/7055/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.Справа № 818/7055/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 818/7055/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" (позивач), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000552260 від 24.07.2013 року, яким збільшено позивачу зобов'язання з ПДВ на суму 1933 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 967 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000552260 від 24.07.2013 року, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" зобов'язання з ПДВ на суму 1 933 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 967 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово - господарським операціям з ТОВ "Івітек ТТК" за квітень 2012 року.

За результатами вищевказаної перевірки відповідачем було складено акт від 05.07.2013 року за №2349/32779740/42, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000552260 від 24.07.2013 року, яким збільшено позивачу зобов'язання з ПДВ на суму 1 933 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 967 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності з пп. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

За змістом пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи згідно усної домовленості між позивачем та ТОВ "Івітек ТТК", останній взяв на себе обов'язок поставки на адресу позивача контакторів КТ -6063 380В в загальній кількості дві шт. за ціною 11 599, 99 грн. в тому числі ПДВ 1 933, 33 грн.

На виконання зазначеної угоди постачальником на адресу позивача було направлено рахунок - фактуру №СФ-23/4 від 23.04.2012 року на загальну суму 11 599, 99 грн.

Вартість товару визначену у вищевказаній рахунок - фактурі позивачем було сплачено у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 25.04.2012 року.

Поставка товару здійснювалась за рахунок продавця з використанням послуг перевізника ТОВ "ТК САТ", що підтверджується товарно - транспортною накладною від 26.04.2012 року за №ХА2052464

На поставлений товар продавцем було виписано видаткову накладну РН-250410 від 25.04.2012 року та податкову накладну від 25.04.2012 року за №190.

Придбаний товар позивачем 10.08.2012 року було реалізовано ФОП ОСОБА_1, що підтверджується рахунок - фактурою №СФ-0810-03 від 10.08.2012 року, видатковою накладною №РН-0810-07 від 10.08.2013 року та податковою накладною №70 від 10.08.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 зазначеної статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, надані позивачем до перевірки документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні встановлені реквізити.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту суми у розмірі 1933, 33 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Івітек ТТК" оформлені лише документально без фактичного виконання, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до матеріалів справи копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відбуття руху активів та змін у власних зобов'язань позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям, оскільки прийняте та вчинене не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 818/7055/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.