Ухвала

від 26.09.2013 по справі 2034/12317/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/4254/13 Головуючий 1-інстанції - Юдін Є.О.

Справа № 2034/12317/2012 Доповідач - Борова С.А.

Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Борової С.А.

суддів - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

за участі секретаря - Курносової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Будянської селищної ради на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будянський млин» до ОСОБА_1 про звільнення нежитлового приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі, визнання права власності на самочинне будівництво,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року позивач, ТОВ «Будянський млин» звернулося до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування вимог посилалось на те, що в порушення вимог договору найму (оренди) нежитлових приміщень, укладеного між сторонами 01 липня 2012 року, Відповідач не виконує зобов'язання по сплаті орендної плати та інших витрат. При цьому на невиконання умов договору з боку позивача не скаржиться. Листом від 15 жовтня 2012 року Відповідача повідомлено про розірвання договору оренди та сплати заборгованості з орендної плати, проте ОСОБА_1 заборгованість не сплатив і добровільно звільнити приміщення відмовився. В процесі розгляду справи уточнило позовні вимоги. Просило стягнути з Відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 30 468, 00 грн., зобов'язати Відповідача звільнити приміщення, визнати за ТОВ «Будянський млин» право власності на нежитлові приміщення.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 30 468, 00 грн., зобов'язано Відповідача звільнити частину нежитлового приміщення в літ. «Б-1», що розташована за адресою АДРЕСА_1., визнано за ТОВ «Будянський млин» право власності на прибудову літ Б1-1, прибудову літ. «Б2-1» з тамбуром б4, сарай літ В, навіс Д, сарай літ Е, місцева очисна споруда літ. К; нежитлове приміщення в літ. «Б-1», що розташовано за адресою АДРЕСА_1.

З апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Будянської селищної ради звернувся Харківський міжрайонний прокурор. Просить рішення суду першої інстанції скасувати. В задоволенні позовних вимог в частині визнання за ТОВ «Будянський млин» на об'єкти нерухомості відмовити. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи рішення суду не оскаржили.

Судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції тільки в оскаржуваній частині, тобто визнання права власності на забудови.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Проте на порушення вимог ст. 212, 213, 214 ЦПК України суд належним чином доводів сторін не перевірив, не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права, якими вони регулюються, не дав належної правової оцінки зібраним доказам.

Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Будянський млин» у частині визнання за ним права власності на забудови відмовити.

До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ТОВ «Будянський млин» є власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ «А2-1», А3-1», продовольчої бази літ «Б-1» на підставі рішення виконавчого комітету селищної ради від 10.03.2009 р., свідоцтво про право власності САС № 100507 від 07.04.2009 р.

Під час експлуатації належних на праві власності будівель ТОВ «Будянський млин» збудувало нові складські та господарські приміщення літ «Б1-1», «Б2-1», тамбур б4, сараї «В», навіс «Д», сарай «Е», місцеву очисну споруду літ»К» загальною площею 508, 1 в.м..

Обгрунтовуючи підставність позову, посилаючись на приписи ст. ст.319, 391, 328,392 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності на зазначені складські та господарські приміщення загальною площею 508,1 кв.м.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За наявності спору, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України , а саме: за особою, яка здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України ); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України ).

Разом із тим, вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не врахував, що відповідно Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року № 1699-III будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що нові складські та господарські приміщення у встановленому законом порядку введені в експлуатацію, а будівництво зазначених приміщень здійснено позивачем за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт, обов'язковість отримання якого передбачено ст. 29 вказаного Закону .

Крім того, суд залишив поза увагою і те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України , ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Проте на порушення вимог ст. ст. 213-214 , суд за відсутності належних дозволів, затвердженої та погодженої проектної документації та іншої визначеної законом містобудівної документації на спірні об'єкти нерухомості, на зазначене уваги не звернули та, не перевіривши, чи звертався позивач до відповідних органів з питанням оформлення його права власності на спірні самочинні приміщення та чи порушуються цим органом його права, дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Сама по собі наявність звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, яким встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації ( а.с.39-43) не є підставою для застосування ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України і визнання за позивачем права власності на самочинне збудоване майно.

Судом не залучена до участі у справі Будянська селищна рада.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав та дійшов неправильного висновку про підставність позову.

При таких обставинах рішення суду згідно зі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Будянський млин» у частині визнання за ним права власності на самочинне будівництво, відмовляє, оскільки порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309,314, 316, 317, 319 ЦПК України,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Будянської селищної ради задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2012 року змінити.

Скасувати рішення у частині задоволених позовних вимог про визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будянський млин» на прибудови літ «Б1-1», літ «Б2-1», тамбур б4, сараї літ «В», «Е», навіс літ «Д», місцева очисна споруда літ «К». Визнання права власності за ТОВ «Будянський млин» на нежитлові приміщення в літ «Б-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 508, 1 кв.м. та у цій частині у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Будянський млин» - відмовити.

В іншій частині рішення суду не переглядалось.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

судді -