Рішення

від 23.09.2013 по справі 916/1800/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2013 р.Справа № 916/1800/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Пацько О.І.(директор ТОВ, наказ №1/к від 01.07.2003 р.);

Від відповідача: Лоскутов О.В. (довіреність №б/н від 01.09.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авача» до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Троїцьке» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авача» 11.07.2013 р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Троїцьке» боргу в розмірі 28 097 грн. 60 коп., пені за порушення зобов'язання в сумі 2113 грн. 09 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11 липня 2013 року порушено провадження у справі № 916/1800/13 з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2013 року у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 21.08.2013 року та продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК.

В судовому засіданні 21.08.2013 р. за клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено копії документів листування з відповідачем щодо заборгованості за виконані роботи за договором підряду, детальний розрахунок заборгованості, розрахунок штрафних санкцій, яким збільшено суму позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 12871 грн., та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ№456680 від 13.08.2013 р. щодо реєстрації відповідача.

Також, в судовому засіданні за клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено акти форми КБ-2 та КБ-3 за червень 2010 р., складені між позивачем та відповідачем на підставі виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2013 року у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.08.2013 року

В судовому засіданні 23.08.2013 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені позивачем вимоги про стягнення не визнає в повному обсязі та просить застосувати положення про строки позовної давності.

23.09.2013 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/1800/13.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

На підставі договору підряду від 15 липня 2009 року № 15/1-33, укладеного між замовником Житлово-будівельним кооперативом «Троїцьке» та підрядником ТОВ «Авача» були виконані електромонтажні роботи.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно, згідно актів виконаних робіт по формам КБ-2в та КБ-3. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 10 банківських днів після закінчення виконання робіт і підписання акта.

Пунктом 5.2.3. договору передбачено, що замовник повинен оплатити підряднику виконані роботи

30 червня 2010 року підрядник повністю виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актом виконаних робіт підписаних замовником.

Позивач вказує, що замовник свої зобов'язання за договором виконав частково, належні до сплати суми коштів, за виконані роботи підряднику перерахував не в повному обсязі, заборгованість складає 28 097,60 гривень.

З наведених підстав позивач ТОВ «Авача» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ЖБК «Троїцьке» суми боргу боргу в розмірі 28 097 грн. 60 коп., пені за порушення зобов'язання в сумі 12871 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1. ст.179 ГПК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами пункту 3.1. договору підряду № 15/Т-ЗЗ від 15.07.2009р. остаточний розрахунок здійснюється протягом десяти банківських днів після закінчення робіт і підписання актів.

Втім, в актах виконаних робіт за червень 2010 року, наданих позивачем, відсутні дати їх підписання. Натомість, 08.06.2010р. позивач (підрядник) виставив відповідачу (замовнику) рахунок № 11-10 на оплату за електромонтажні роботи, за яким відповідач 17.06.2010р. здійснив оплату в сумі 40000 гривень за платіжним дорученням № 17062. За відсутністю в актах виконаних робіт конкретної дати слід вважати, що роботи за договором підряду № 15/Т-ЗЗ від 15.07.2009р. були завершені не 30 червня 2010 року, а 08 червня 2010 року з виставленням рахунку.

Пленумом Вищого господарського суду України в постанові від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Згідно приписів статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Частиною четвертою ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що в актах виконаних робіт відсутні дати їх підписання, строк виконання зобов'язання настав у відповідача 08.06.2010р. (з моменту отримання рахунку від позивача), а закінчився 22.06.2010р (після спливу 10-ти банківських днів), тому відлік позовної давності почався з 23 червня 2010 року. Позивач пред'явив позов 08 липня 2013 року, а строк позовної давності сплинув 23.06.2013 року.

Щодо акту звірки взаєморозрахунків від 25.08.2010 р., поданий до матеріалів справи позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Первинні документи бухгалтерського обліку є товарні накладні з підписами постачальника й покупця, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти здачі-приймання виконаних робіт і наданих послуг, акти приймання-передачі основних засобів, акти взаєморозрахунків на визначену дату, рахунки-фактури, виписки банку про рух коштів, платіжні доручення з відмітками банку, податкові накладні, калькуляції (кошториси) витрат тощо. Для цих документів встановлена конкретна форма і перепис обов'язкових реквізитів, відсутність яких тягне за собою їх недійсність і, як наслідок, суд не приймає їх як докази. Належно оформлені бухгалтерські документи надаються суду, який, у свою чергу, бере їх до відома при вирішенні спорів.

Так, зокрема, поданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків від 25.08.2010 р. оформлений не належним чином, оскільки не містить прізвища та ініціалів представника ЖБК «Троїцьке», який приймав участь при складанні акту. Таким чином неможливо встановити особу, яка виконала підпис на документі від імені юридичної особи. Доказів про те, кому саме доручалось підписати цей акт, суду не подано.

З огляду на викладене, суд не приймає акт звірки взаєморозрахунків 25.08.2010 р. до уваги в якості доказу, що свідчить про вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання обов'язку або боргу, та переривають строк позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 6.3 договору підряду № 15/1-33 від 15.07.2009р. передбачено, що у випадку порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підрядчику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

У заяві про збільшення позовних вимог позивачем наведено розрахунок заявленої до стягнення суми пені за період з 10.07.2010 р. по 10.07.2013р. в розмірі 12871 грн.

Частиною 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До того ж статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене право на стягнення пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності. Так, з огляду на те, що строк для здійснення оплати спірної суми боргу за виконані підрядні роботи сплинув в червні 2010р., згідно з вищевказаними положеннями ГК України позивач мав право здійснити нарахування пені за 6 місяців, починаючи з 23.06.2010р., з вимогами про стягнення якої останній міг звернутися протягом 1 року, не пізніше 23.06.2011р. Однак, заявлений позов подано позивачем у липні 2013 року, тобто з пропуском позовної давності.

Більш того, відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що позивачем пропущено строки позовної давності, як до вимог про стягнення основної суми боргу, так і до вимог щодо сплати пені (неустойки).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авача» до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Троїцьке» про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авача» до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Троїцьке» про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено та підписано 30.09.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.