Постанова

від 17.12.2013 по справі 916/1800/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 916/1800/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.12.2013 року:

від позивача: Пацков О.І., директор ТОВ "Авача"; Яковенко І.М. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Авача"

на рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року

по справі № 916/1800/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авача"

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке"

про стягнення заборгованості

В судовому засіданні 17.12.2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Авача" (далі - позивач, ТОВ „Авача") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" (далі - відповідач, ЖБК „Троїцьке") про стягнення 28097,60 грн. основного боргу за договором підряду та 2113,09 грн. пені, що нарахована внаслідок не виконання відповідачем умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 11, 373, 377, 378, 387, 525, 526, 530, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 62, 66, 67, 175, 193, 218 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 15/1-33 від 15.07.2009 року.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині нарахування пені за порушення грошового зобов'язання, просив стягнути пеню в сумі 12871,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року по справі № 916/1800/13 (суддя Зайцев Ю.О.) у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові суд вказав, що оскільки в актах виконаних робіт за червень 2010 року відсутні дати їх підписання, то строк виконання зобов'язання відповідачем закінчився 22.06.2010 року (через 10 банківських днів після отримання рахунку позивача від 08.06.2010 року), а позов заявлено 08.07.2013 року після спливу позовної давності (строк позовної давності до 23.06.2013 року). Мотивуючи рішення про відмову в позові в частині стягнення пені, суд вказав про сплив позовної давності до додаткової вимоги відповідно зі ст. 266 Цивільного кодексу України. Крім того, судом відхилено заяву позивача на переривання перебігу позовної давності з посиланням на акт звірки взаєморозрахунків від 25.08.2010 року, оскільки суд дійшов висновку про оформлення вказаного акту неналежним чином.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Авача" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 23.09.2013 року по справі № 916/1800/13 скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ „Троїцьке" на користь ТОВ „Авача" 28097,60 грн. основного боргу та судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини щодо спливу позовної давності; - судом не враховані роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 29.05.2013 року № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"; - судом неправильно застосовані положення ст. ст. 256, 257, 264 Цивільного кодексу України та не застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні відносини - ст. ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 526, 530, 837, 853-854, 877, 879, 882 Цивільного кодексу України.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, не скористався своїм процесуальним правом щодо прийняття участі при розгляді апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, між ЖБК „Троїцьке" (замовник) та ТОВ „Авача" (підрядник) 15.07.2009 року укладено договір підряду № 15/1-33, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати своїми силами, зі своїх матеріалів електромонтажні роботи та радиофікацію в 5-7 поверховому жилому будинку, у складі якого торгово-офісні приміщення та гараж, в обсязі робіт, передбачених договірною ціною. Усунути недоліки та дефекти, виявлені в ході вводу об'єкту в експлуатацію в гарантійному періоді. Роботи, що доручені підряднику, виконуються на підставі проектної документації, затвердженої у встановленому порядку (пункти 1, 1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору сторони узгодили, що оплата виконаних робіт підряднику здійснюється щомісячно, відповідно до підписаних актів приймання виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3 з урахуванням погашення раніше перерахованого авансу. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 10 банківських днів після закінчення робіт і підписання акта.

Пунктами 4.1. та 4.2 договору підряду узгоджено, що датою початку робіт вважається дата передачі об'єкту (фронту робіт) підряднику за актом, при умові оплати авансу у відповідності до пункту 3.1 цього договору. Дата закінчення робіт - відповідно графіку виконання робіт.

Пунктом 5.2.3. договору передбачено, що замовник повинен оплатити підряднику виконані роботи у відповідності до умов договору підряду.

В разі порушення строків закінчення робіт, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, яка відраховується від договірної ціни робіт, які доручаються за цим договором (пункт 6.1. договору підряду).

В свою чергу сплата пені не звільняє підрядника від виконання зобов'язань за цим договором (пункт 6.2. договору підряду).

Згідно пункту 6.3. договору № 15/1-33 від 15.07.2009 року в разі порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього кодексу є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України врегульовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

З наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заявив про сплив позовної давності, відтак суд правомірно розглянув питання щодо позовної давності та її застосування.

Як вже вказувалось раніше, відмовляючи в позові в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 28097,60 грн., суд застосував позовну давність, і з цієї підстави відмовив у позові. При цьому місцевий господарський суд вказав, що позовна давність сплинула 23.06.2013 року, а позивач звернувся до суду 08.07.2013 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду і вважає його помилковим виходячи з наступного.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 цього Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно частини 1-4 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 864 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в свідчать, що роботи приймались замовником частинами. Згідно з актами приймання виконаних робіт за червень 2010 року підрядник здав, а замовник прийняв роботи на суму 5784,00 грн. та 19347,60 грн., акти підписані замовником без зауважень щодо відступів підрядника від умов договору або інших недоліків (а.с. 59;105).

25.08.2010 року між сторонами складено, підписано та завірено печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач підтвердив наявність боргу перед позивачем у розмірі 28097,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із визначенням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. Таку правову позицію викладено також у постанові Вищого господарського суду України від 5 вересня 2013 року по справі № 5010/1024/2012-17/75.

Отже, в розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржника акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про сплив позовної давності, не врахував, що після підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків від 25.08.2010 року, яким підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем, відбулось переривання позовної давності, а тому з 26.08.2010 року перебіг позовної давності почався заново і спливав за вимогою про стягнення основного боргу 26.08.2013 року.

Колегія суддів вважає неправильною оцінку місцевим господарським судом акту звірки взаєморозрахунків від 25.08.2010 року як неналежного доказу, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; встановлені статтею 9 вказаного Закону обов'язкові реквізити для первинних та зведених облікових документів не розповсюджуються на акти звірки взаєморозрахунків, оскільки останні не є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію, якою згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно актів приймання виконаних підрядних робіт та формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, форма № КБ-3, розрахунку заборгованості та акту звірки взаєморозрахунків станом на 25.08.2010 року, позивачем виконано підрядних робіт на загальну суму 329097,60 грн.; відповідачем сплачено 311000,00 грн., борг складає 28097,60 грн.

Відповідач не заперечував проти наявності боргу, не оспорював його розмір у суді першої інстанції, що вбачається з відзиву на позов. Доказів відсутності боргу перед ТОВ „Авача" матеріали справи не містять, а відтак, позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 28097,60 грн. заявлені в межах встановленої ст. 257 Цивільного кодексу України загальної позовної давності, є обґрунтованими позивачем і доведеними наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо позовних вимог про стягнення з ЖБК „Троїцьке" пені в сумі 12871,00 грн., то колегія суддів відмічає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність і один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки.

Пунктом 6.3. договору підряду № 15/1-33 від 15.07.2009 року встановлено, що в разі порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 12871,00 грн., яка нарахована на суму боргу 28097,60 грн. за період з 10.07.2010 року по 10.07.2013 року.

Враховуючи приписи ст. 232 Господарського кодексу України та обставини спливу спеціальної позовної давності, позовні вимоги про стягнення пені є такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року по справі № 916/1800/13 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авача" 28097,60 грн. боргу та 2580,75 грн. судового збору, в тому числі 860,25 грн. за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ з зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк