Рішення

від 01.10.2013 по справі 905/5988/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

01 жовтня 2013 року Справа № 905/5988/13

Провадження №26/913/2281/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгорпласт", м. Донецьк

до відповідача Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 69 880 грн 19 коп.

Суддя Марченко Ю.І.

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донгорпласт" звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс", про стягнення заборгованості у розмірі 67 349 грн. 82 коп. та пені у розмірі 2 530 грн. 37 коп. за договором купівлі-продажу від 03.01.2013 № 0725/10.

До господарського суду Луганської області 29.08.2013 надійшли за підсудністю з господарського суду Донецької області позовні матеріали № 905/5988/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгорпласт" до Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс" про стягнення 69880 грн. 19 коп.

Справу № 913/5988/13 було порушено ухвалою суду від 29.08.2013 (суддя Отрош І.М.) та призначено її до розгляду у судовому засіданні 17.09.2013.

У зв'язку з переведенням судді Отрош І.М. до іншого суду, 12.09.2013 був проведений повторний автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду у відповідності до вимог ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дана справа передана на розгляд судді Марченко Ю.І.

У відповідності до п.п.3.8. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

У судове засідання, призначене на 17.09.2013, представники сторін не прибули, участь повноважних представників не забезпечили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 17.09.2013 розгляд справи було відкладено на 01.09.2013.

01.10.2013 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донгорпласт", знову не прибув, участь повноважного представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач, КП " Лисичанський теплосервіс ", повторно у судове засідання не прибув, однак, 26.09.2013 до канцелярії суду надійшла заява про визнання позову, у якій відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин суд, на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 0725/10 від 03.01.2013 (а.с. 9).

Згідно до пп. 1.1. позивач (продавець) передає у власність, а відповідач (покупець) приймає та сплачує товар на умовах, передбаченими пп. 4.1, у кількості та асортименті згідно накладним, які є невід'ємною частиною даного договору.

Договір діє з моменту його підписання з 03.01.2013 та діє до 31 грудня 2013.

Згідно до пп. 2.1. ціни на товар встановлюються у відповідності з прайс-листами продавця (позивач у справі) на момент передачі товару і вказуються у накладних.

Відповідно з пп. 4.1. договору покупець (відповідач у справі) зобов'язується сплатити за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивачу у справі) або іншим способом з відстрочкою 14 календарних днів з моменту відгрузки.

Позивач на підставі видаткової накладної № 1204-01 від 12.04.2013 на суму 41 966 грн. 66 коп. (а.с. 10); видаткової накладної № 1204-02 від 12.04.2013 на суму 25 284 грн. 00 коп. (а.с. 11), який отримано представником відповідача Данько О.В. за довіреністю № 15 від 10.04.2013 (а.с. 13) та видатковою накладною № 3005-01 від 30.05.2013 на суму 99 грн. 16 коп. (а.с. 12) поставив відповідачу товар на загальну суму 67 349 грн. 82 коп.

В порушення умов договору купівлі-продажу від 03.01.2013 № 0725/10 відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору купівлі-продажу від 03.01.2013 № 0725/10.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 67 349 грн. 82 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за вищезазначеними видатковими накладними.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 67 349 грн. 82 коп.

Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені. Актом звірення заборгованості станом на 18.07.2013 сторони визначили наявність боргу відповідача перед позивачем у сумі 67 349 грн. 82 коп. (а.с. 14).

Відповідач доказів сплати суми боргу у визначеному позивачем розмірі 67 349 грн. 82 коп. не надав.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення у сумі 67 349 грн. 82 коп.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 2530 грн. 37 коп.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі прострочення платежу, покупець (відповідач у справі), сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, за кожний день прострочення від суми платежу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені у заявленому розмірі 2530 грн. 37 коп. підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгорпласт" до Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс" про стягнення 69 880 грн. 19 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс", 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Сєвєродонецька, буд. 62, код 36901026, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгорпласт", 83059, м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 8, код 34008589, заборгованість у розмірі 67 349 грн. 82 коп., пені у розмірі 2 530 грн. 37 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 01.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 02.10.2013.

Суддя Ю.І. Марченко