Постанова
від 23.09.2013 по справі 2а/0570/9286/2011
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 р. Справа №2а/0570/9286/2011

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09:45

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волот»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень № 4563/10/23-313 від 04.03.2011р., № 0000652340 від 04.03.2011 р., № 11301/10/23-313 від 13.05.2011 р., № 11306/10/23-313 від 13.05.2011 р.

за участю представників сторін:

від позивача: Стадник В.В. - представ за дов. від 18.09.2012 року

від відповідача: Кузьмичова Т.С. - представ. за дов. 18.04.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волот», звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень № 4563/10/23-313 від 04.03.2011р., № 0000652340 від 04.03.2011 р., № 11301/10/23-313 від 13.05.2011 р., № 11306/10/23-313 від 13.05.2011 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої було складено акт № 410/23-3/35420955 від 16.02.2011 р., за змістом якого встановлені порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1712451 грн., внаслідок чого позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2140563,75 грн., у тому числі основний платіж - 1712451 грн., штраф - 428112,75 грн.

Також було встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1712450,50 грн.

Позивач вказує, що дії податкової інспекції щодо зменшення сум від'ємного значення та збільшення сум грошового зобов'язання не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Висновки акту перевірки про неправомірність включення позивачем до валових витрат розрахунків з постачальником ПП «СиББ» через те, що отримані товари (партії масла) фактично не поставлялися, є безпідставними, оскільки в акті перевірки відображено всі договори, що були укладені позивачем та ПП «СиББ», фактична поставка товару підтверджується наданими для перевірки податковими накладними, видатковими накладними та актами передання-приймання. Для перевірки надані платіжні документи, що підтверджують розрахунки позивача з ПП «СиББ» за поставлений товар, а операції з придбання товарів відображено в книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку.

Позивач вказує, що є безпідставними є посилання в акті перевірки на те, що директор позивача, який підписував акти прийому-передання, не виїжджав у відрядження для приймання товару, внаслідок чого товару не існувало, оскільки на території ТОВ «ОПВК» приймання товару здійснювалося уповноваженим працівником позивача. Акти прийому-передання підписувалися директором, оскільки закупки товару фінансуються за рахунок банківського кредитного договору і банк вимагає підпис директора на цих актах.

Позивач наголошує, що він на підставі первинних, бухгалтерських, податкових документів та відповідно до вимог чинного законодавства правомірно включив до валових витрат вартість придбаних товарів та сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

На переконання позивача посилання відповідача на акт, складений працівниками ДПІ у Березанському районі від 29.10.2010 р. № 866/2301/34129574, є безпідставними, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Позивач з посиланням на положення статей 203, 215, 265, 673 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що висновок відповідача про укладення договорів в порушення частини 1 статті 203 ЦК України є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення (арк. справи 50-54, том 1), в яких зазначає, що працівниками податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з ПП «СиББ», за результатами якої було складено акт № 410/23-3/35420955 від 16.02.2011 р., в якому зафіксовані порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», укладення позивачем нікчемних правочинів з ПП «СиББ».

При проведенні перевірки був використаний акт ДПІ у Березанському районі від 29.10.2010 р. № 866/2301/34129574 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «СиББ» з питань правильності нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість за період 01.01.2009 р. - 31.03.2010 р.

Згідно з податковою звітністю у ПП «СиББ» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. ПП «СиББ» на поточну дату не звітує, останній звіт був наданий за квітень 2010 року.

Перевіркою ПП «СиББ» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р щодо придбання ПП «СиББ» товарів (робіт, услуг) у контрагентів постачальників та продажу ПП «СиББ» товарів (робіт, услуг) на адресу контрагентів покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідними для здійснення господарських операцій.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з пунктами 1, 5 статті 203, пунктами 1, 2 статті 215, пунктом 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини з постачальниками та покупцями ПП «СиББ».

Актом перевірки встановлено відсутність операцій з реалізації та придбання ТМЦ за період листопад 2009 року - березень 2010 року. Фактично у періоді, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення ПП «СиББ» операцій з придбання та реалізації олії соняшника, що не мали реального товарного характеру та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

В ході перевірки позивачем не надано ряд документів, серед яких посвідчення на відрядження, посвідчення якості товару, копії санітарних паспортів на автомобілі, що постачали товар, товарно-транспортні накладні, акти пропарки автоцистерн.

До перевірки позивачем не надано, а перевіркою не встановлено документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, що не надає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач наголошує, що перевіркою не встановлено та для проведення перевірки не надано документи, які могли б підтвердити факт отримання товару належної якості відповідно до сертифікатів відповідності/походження від ПП «СиББ,

Під час здійснення перевірки взаємовідносин позивача з ПП «СиББ» не встановлено та позивачем не надано документи, які б засвідчували факт транспортування олії соняшника у періоді листопад 2009 року - лютий 2010 року.

Відповідач просить прийняти до уваги положення підпункту 44.6 статті 44 ПК України та вказує, що до адміністративного позову надані копії товарно-транспортних накладних, які свідчать про те, що замовником (платником) транспортних послуг є позивач, що суперечить умовам перевезення, передбачених пунктом 2.4 угод купівлі-продажу, яким передбачено, що товар постачається автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником, згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце. Єдиною метою проведення документування фактично нездійснених господарських операцій по отриманню продукції ПП «СиББ», який є вигодоформуючим суб'єктом, є отримання податкової вигоди позивачем - вигодонабувачем, і як наслідок несплата платежів до бюджету.

Відповідач обґрунтовує свою позицію з посиланням на положення ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про систему оподаткування», постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.10.2004 р. № 15, Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. та вказує, що взаємовідносини між позивачем та ПП «СиББ» не спричиняють реального настання правових наслідків, угоди між ними є нікчемними.

На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волот», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 35420955, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 255249 (арк. справи 188-189, том 5), знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість з 17.10.2007 р. згідно з свідоцтвом № 100325730 (арк. справи 145, том 5).

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правомірності сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2009 р. по 31.03.2010 р. та податку на прибуток за період IV квартал 2009 року - І квартал 2010 року по взаємовідносинам з ПП «СиББ» (код за ЄДРПОУ 34129574), за результатами якої складено акт № 410/23-3/35420955 від 16.02.2011 р. (арк. справи 88-134, том 5).

При здійсненні перевірки відповідачем використаний акт від 29.10.2010 р. № 866/2301/34129574 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «СИББ» (код за ЄДРПОУ 34129574) з питання правильності нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість за період 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р.», складений працівниками ДПІ у Березанському районі (арк. справи 147-173, том 5).

В акті перевірки ПП «СиББ» зазначено, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та документів, наданих до перевірки, встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме транспортних засобів або транспортних витрат, пов'язаних з перевезенням реалізованих товарів, а також транспортних витрат, пов'язаних з придбанням даних товарів. Не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «СиББ» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Наведене підтверджує відсутність фінансово-господарської діяльності.

В ході перевірки не встановлено факт передачі товарів від контрагентів-продавців покупцю (ПП «СиББ»), а також надання послуг (виконання робіт), зокрема, у зв'язку з відсутністю відповідних документів, що засвідчують транспортування, зберігання та безпосередньо факт постачання (отримання) товарів, робіт, послуг.

Діяльність ПП «СиББ» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди від осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань. У періоді, що перевірявся, ПП «СиББ» здійснювалися безтоварні операції без мети настання реальних наслідків. Відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 ЦК України зазначені операції є нікчемними правочинами і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У висновку акту перевірки ПП «СиББ» вказано, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. щодо придбання ПП «СИББ» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ПП «СИББ» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з частинами 1, 5 статті 203, частинами 1, 2 статті 215, частиною 1 статті 216, статтею 228, статтями 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) ПП «СиББ» та контрагентами-покупцями та по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ПП «СиББ» та контрагентами-постачальниками.

Також у висновку акту перевірки ПП «СиББ» вказано, що встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкових зобов'язань в загальній сумі 1118305 грн.

Встановлено також порушення ПП «СиББ» підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.5.1, 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту в загальній сумі 1114708 грн.

В свою чергу, в ході перевірки позивача встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» було укладені договори купівлі-продажу олії соняшникової № 85-09/М від 18.11.2009 р., № 11237/14/М від 26.11.2009 р., № 91-09/М від 10.12.2009 р., № 93-09/М від 14.12.2009 р., № 96-09/М від 24.12.2009 р., № 01-10/М від 11.01.2010 р., № 04-10/М від 26.01.2010 р., № 05-10/М від 02.02.2010 р.

До перевірки були надані податкові накладні, накладні, акти приймання-передачі. До перевірки не були надані посвідчення на відрядження, посвідчення якості товару, копії санітарних паспортів на автомобілі, що постачали товар, товарно-транспортні накладні, акти пропарки автоцистерн, які також не були надані до огляду та виїмки, яка проводилася 29.06.2010 р. ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька, про що було складено протокол виїмки від 29.06.2010р. з додатком (арк.справи 81-85, том 6).

Під час здійснення перевірки взаємовідносин позивача з ПП «СиББ» позивачем не надано документи, що підтверджують факт перебування директора позивача Кулініча О.В. у відрядженні для отримання товару від ПП «СиББ», а саме посвідчення про відрядження з відмітками щодо прибуття та вибуття працівника на ТОВ «Одеський ПВПК» м. Одеса, які також не були надані до огляду та виїмки, яка проводилася 29.06.2010 р. ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька.

В обґрунтування не надання посадовим особам під час перевірки документів, позивач посилається на те, що ним та ТОВ «Аудиторська фірма Донбас аудит Сервіс» був укладений договір №613/01/11 від 14.01.2011 року. Предметом вказаного договору є проведення аудита фінансової звітності підприємства за період з 2009 по 2010 роки (арк. справи 63, том 6).

В акті перевірки зроблено посилання на положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6, та зазначено, що до перевірки позивачем не надано, а перевіркою не встановлено документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, що не надає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки на підприємстві відсутні товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу товару від ПП «СиББ» позивачу.

Наявність на підприємстві сертифікатів на продукцію є обов'язковою умовою для підтвердження взаємозв'язку придбання продукції з господарською діяльністю.

В акті перевірки з посиланням на статті 14, 18 Декрету КМ України «Про стандартизацію і сертифікацію» вказано, що за відсутності сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності не можливо ідентифікувати предмет фактичної поставки та його предмету договору.

В акті перевірки обґрунтовано позицію податкового органу з посиланням на пункт 1 статті 4 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», статтю 13 Закону України від 17 травня 2001 року № 2406-III «Про підтвердження відповідності».

В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою не встановлено та для проведення перевірки не надано документи, які відповідають законодавству та могли б підтвердити факт отримання товару належної якості відповідно до сертифікатів відповідності/походження від ПП «СиББ, які також не були надані до огляду та виїмки, яка проводилася 29.06.2010 р. ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька.

В акті перевірки зазначено з посиланням на положення Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про дорожній рух», наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. № 401, угод купівлі-продажу, акту ДПІ у Березанському районі, що під час здійснення перевірки не встановлено та позивачем не надано документи, які б засвідчували факт транспортування олії соняшника у періоді листопад 2009 року - лютий 2010 року, які також не були надані до огляду та виїмки, яка проводилася 29.06.2010 р. ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Відповідач з системного аналізу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, дійшов до висновку про те, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та сплати коштів не є безумовним підтвердження того, що поставка товару мала місце.

Єдиною метою проведення документування фактично нездійснених господарських операцій з отриманню продукції ПП «СиББ», який є вигодоформуючим суб'єктом, є отримання податкової вигоди позивачем - вигодонабувачем, і як наслідок несплата платежів до бюджету.

В акті перевірки зроблені посилання на статті 202, 203, частини 1, 2 статті 215, частину 1 статті 216, статтю 228 ЦК України, статтю 207 ГК України, статтю 9 Закону України «Про систему оподаткування», пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.10.2004 р. № 15, підпункт 19 пункту 1 статті 2, пункт 2 статті 9 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. для обґрунтування того, що взаємовідносини між позивачем та ПП «СиББ» не спричиняють реального настання правових наслідків, несплачений позивачем податок на прибуток та податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат та невірного відображення показників податкової звітності, є дохідною частиною Державного бюджету України, власністю держави. Якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, що призводить до заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на валові витрати у позивача. Угоди, які укладені між ТОВ «Волот» та ПП «СиББ», є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на вищенаведені обставини, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 6849805 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат придбання товарів по операціям з ПП «СиББ».

В акті перевірки визначено, що підприємство провело документальне оформлення господарської операції, яка фактично не здійснювалась в межах господарської діяльності підприємства.

Також в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «СиББ» по операціях, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2009 року - березень 2010 року в сумі 1369961 грн.

Позивачем у період з 01.11.2009 р. по 31.03.2010 р. не задекларовано до сплати податок на додану вартість. В ході перевірки встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) по періодах: у грудні 2009 року - 270814 грн.; у січні 2010 року - 1150569 грн.; в лютому 2010 року - 4075733 грн.; в березні 2010 року - 1369962 грн.

У висновку акту перевірки вказано, що проведеною перевіркою встановлено:

1) порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1712451 грн., у тому числі: за 2009 рік - 794405 грн.; за І квартал 2010 - 918046 грн.;

2) порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) у березні 2010 року у розмірі 1369962 грн.;

3) укладення нікчемних правочинів з ПП «СиББ», які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 04.03.2011 р. № 0000652340 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну сум 2140563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 1712451,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 428112,75 грн. (арк. справи 35, том 1);

2) від 04.03.2011 р. № 4563/10/23-313, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1369962 грн. (арк. справи 36, том 1).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Донецькій області. За результатами розгляду скарги залишені без змін податкові повідомлення-рішення (арк. справи 38-45, том 6).

За результатами адміністративного оскарження позивачу були надіслані:

1) від 13.05.2011 р. № 0001442340, вихідний № 11301/10/23-313 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1002382,50 грн., у тому числі за основним платежем - 801906,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 200476,50 грн. (арк. справи 33, том 1);

2) від 13.05.2011 р. № 11306/10/23-313, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 816449,0 грн. (арк. справи 34, том 1);

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ПП «СиББ», правильність їх відображення в податковому обліку.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ПП «СиББ» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають безтоварний характер та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до частини 1 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 статті 55 ГК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом досліджено з Єдиного державного реєстру щодо Приватного підприємства «СиББ» з якої вбачається, що підприємство під час укладення та виконання спірних договорів було зареєстровано як юридична особа.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ПП «СиББ» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, а як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ПП «СиББ» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.07.2006 р. № 20209413, виданого ДПІ у Березанському районі, було платником податку на додану вартість у період 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., що підтверджується відомостями, наведеними в акті перевірки від 29.10.2010 р. № 866/2301/34129574, складеного працівниками ДПІ у Березанському районі. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 24.02.2011 р. (арк. справи 174, том 5), тобто після здійснення господарських операцій з позивачем.

Таким чином, судом встановлено обставину того, що контрагент позивача - ПП «СиББ» був наділений спеціальною податковою правосуб'єктністю під час здійснення господарських операцій з позивачем.

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 85-09/М від 18.11.2009 р. (арк. справи 9-11, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 150 тон +/-5 %, яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 6900,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 1035000 грн. +/-5 %, у тому числі ПДВ.

ПП «СиББ» виписані рахунки № 327 від 20.11.2009 р., № 328 від 24.11.2009 р., № 329 від 25.11.2009 р. (арк. справи 13, том 1; арк. справи 174, 188, том 4).

ПП «СиББ» видані накладні № 327 від 20.11. 2009 р., № 328 від 24.11.2009 р., № 329 від 25.11.2009 р. (арк. справи 12, 21, 231, том 1).

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору № 85-09/М від 18.11.2009 р.: від 20.11.2009 р., від 25.11.2009 р. (арк. справи 229, 232, том 1).

ПП «СиББ» видані податкові накладні від 20.11.2009 р. № 327, від 24.11.2009 р. № 328, від 25.11.2009 р. № 329 (арк. справи 14, 22, 178, том 1).

Для підтвердження обставини транспортування товару позивачем надані товарно-транспортні накладні № 172885 від 18.11.2009 р., № 172892 від 22.11.2009 р., № 172891 від 22.11.2009 р., № 172894 від 23.11.2009 р., № 172893 від 23.11.2009 р. (арк. справи 16, 25, 29, том 1; арк. справи 192, 196, том 4).

Позивачем надані акти, складені СПД ОСОБА_6, про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової (арк. справи 18, 26, 31, том 1; арк. справи 193, 197, том 4).

Позивачем також надані посвідчення якості № 76/05 від 18.11.2009 р., № 76/08 від 22.11.2009 р., № 76/07 від 22.11.2009 р., № 76/10 від 22.11.2009 р., № 76/09 від 23.11.2009 р., на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, видані ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 20, 27, 32, том 1; арк. справи 195, 199, том 4).

Для підтвердження руху товарів від ПП «СиББ» позивачем надані акти переважування № 1106/11 від 20.11.2009 р., № 1134/11 від 23.11.2009 р., № 1138/11 від 24.11.2009 р., складені ТОВ «ОПВК» (арк. справи 17, 24, том 1; арк. справи 191, том 4).

Оплата за договором купівлі-продажу № 85-09/М від 18.11.2009 р. підтверджується випискою з банківського рахунку (арк. справи 198-199, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару позивачем надані картки обліку експортного вантажу (приймальний акт) № 419 від 20.11.2009 р., № 430 від 23.11.2009 р., № 190 від 24.11.2009 р. (арк. справи 15, 23 том 1; арк. справи 190, том 4).

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 11237/14/М від 26.11.2009 р., до якого 27.11.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 (арк. справи 243-247, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 120 тон +/-5 % (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 27.11.2009 р.), яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 7000,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 840000 грн. +/-5 %, у тому числі ПДВ (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 27.11.2009 р.).

ПП «СиББ» виписані рахунки № 330 від 26.11.2009 р., № 331 від 27.11.2009 р., № 332 від 28.11.2009 р. (арк. справи 207, 221, 235, том 4).

ПП «СиББ» видані накладні № 330 від 26.11.2009 р., № 331 від 27.11.2009 р., № 332 від 28.11.2009 р. (арк. справи 206, 221, 235, том 4).

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору купівлі-продажу № 11237/14/М від 26.11.2009 р.: від 26.11.2009 р., від 27.11.2009 р., від 28.11.2009 р. (арк. справи 208, 222, 236, том 4).

ПП «СиББ» виписані податкові накладні від 26.11.2009 р. № 330, від 27.11.2009 р. № 331, від 28.11.2009 р. № 332 (арк. справи 205, 220, 234, том 4).

Для підтвердження обставини транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні № 172896 від 25.11.2009 р., № 172895 від 25.11.2009 р., № 172887 від 26.11.2009 р., № 172886 від 26.11.2009 р., № 172888 від 27.11.2009 р. (арк. справи 212, 215, 226, 229, 240, том 4).

Позивачем надані акти, складені ПП «Консмаркет-Сервісплюс» (арк. справи 214, 218, том 4) та СПД ОСОБА_6 (арк. справи 228, 232, 242, том 4), про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової.

Позивачем також надані посвідчення якості № 76/12 від 25.11.2009 р., № 76/11 від 25.11.2009 р., № 76/14 від 26.11.2009 р., № 76/13 від 26.11.2009 р., № 76/14 від 27.11.2009 р. на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, видані ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 216, 219, 230, 233, 243, том 4).

Для підтвердження руху товарів від ПП «СиББ» позивачем надані акти переважування № 1152/11 від 26.11.2009 р., № 1164/11 від 27.11.2009 р., № 1171/11 від 28.11.2009 р., складені ТОВ «ОПВК» (арк. справи 211, 225, 239, том 4).

Для підтвердження здійснення сплати за договором позивачем надані виписки з банківського рахунку (арк. справи 200-201, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару позивачем надані картки обліку експортного вантажу (приймальний акт) № 445 від 26.11.2009 р., № 453 від 27.11.2009 р., № 459 від 28.11.2009 р. (арк. справи 210, 224, 238, том 4).

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 91-09/М від 10.12.2009 р., до якого 14.12.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 (арк. справи 75-79, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 120 тон +/-5 % (з урахування додаткової угоди № 1 від 14.12.2009), яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 7350,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 882000,0 грн. +/-5 %, у тому числі ПДВ (з урахування додаткової угоди № 1 від 14.12.2009).

ПП «СиББ» виписані рахунки № 335 від 10.12.2009 р., № 336 від 14.12.2009 р., № 337 від 15.12.2009 р. (арк. справи 89, 91, 95, том 1).

ПП «СиББ» виписані накладні № 335 від 10.12.2009 р., № 336 від 14.12.2009 р., 337 від 15.12.2009 р. (арк. справи 89, 91, 95, том 1),

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору № 91-09/М від 10.12.2009 р.: від 10.12.2009 р., від 14.12.2009 р., 15.12.2009 р. (арк. справи 90, 92, 96, том 1).

ПП «СиББ» видані податкові накладні № 335 від 10.12.2009 р., № 336 від 14.12.2009 р., № 337 від 15.12.2009 р. (арк. справи 248, том 4; арк. справи 8, 28, том 5).

Для підтвердження обставини транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні № 172889 від 09.12.2009 р., № 165312 від 11.12.2009 р., № 165314 від 12.12.2009 р., № 165317 від 13.12.2009 р. № 165313 від 12.12.2009 р. (арк. справи 114, 119, 124, 133, том 1; арк. справи 24, том 5).

Позивачем надані акти, складені СПД ОСОБА_6, про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової (арк. справи 116, 121, 126, 129, 139, том 1).

Для підтвердження руху товарів від ПП «СиББ» позивачем надані акти переважування № 1228/12 від 10.12.2009 р., 1241/12 від 12.12.2009 р., № 1250/12 від 13.12.2009 р., № 1253/12 від 14.12.2009 р., складені ТОВ «ОПВК» (арк. справи 113, 118, 123, 132, том 1).

Позивачем також надані посвідчення якості № 76/17 від 09.12.2009 р., 76/18 від 11.12.2009 р., № 76/20 від 12.02.2009 р., № 76/19 від 12.12.2009 р., № 76/22 від 13.12.2009 р., на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, видані ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 117, 122, 127, том 1).

На підтвердження сплати за договором позивачем надані банківські виписки (арк. справи 202-203, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару позивачем надані картки обліку експортного вантажу (приймальний акт) № 492 від 10.12.2009 р., № 507 від 12.12.2009 р., № 514 від 13.12.2009 р., № 516 від 14.12.2009 (арк. справи 2, 12, 18, 35, том 5).

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 93-09/М від 14.12.2009 р. (арк. справи 80-83, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 100 тон +/-5 %, яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 7200,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 720000,0 грн. +/-5 %, у тому числі ПДВ.

ПП «СиББ» виписані рахунки № 338 від 15.12.2009 р., № 339 від 21.12.2009 р., № 340 від 23.12.2009 р. (арк. справи 93, 97, 99, том 1).

ПП «СиББ» виписані накладні № 338 від 15.12.2009 р., № 339 від 21.12.2009 р., № 340 від 23.12.2009 р. (арк. справи 93, 97, 99 том 1).

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору № 93-09/М від 14.12.2009 р.: від 15.12.2009 р., від 21.12.2009 р., від 23.12.2009 р. (арк. справи 94, 98, 100, том 1).

ПП «СиББ» видані податкові накладні № 338 від 15.12.2009 р., № 339 від 21.12.2009 р., № 340 від 23.12.2009 р. (арк. справи 29, 50, том 5; арк. справи 110, том 1).

Для підтвердження руху товарів від ПП «СиББ» позивачем надані акти переважування № 1253/12 від 14.12.2009 р., № 1267/12 від 18.12.2009 р., від 1273/12 від 22.12.2009 р., складені ТОВ «ОПВК» (арк. справи 132, 141, 147, том 1).

Для підтвердження обставини транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні № 165310 від 13.12.2009 р., № 165318 від 15.12.2009 р., № 165319 від 19.12.2009 р., № 165320 від 19.12.2009 р. (арк. справи 137, 142, 148, 152, том 1).

Позивачем надані акти, складені СПД ОСОБА_6, про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової (арк. справи 135, 144, 150, 154, том 1).

Також позивачем надані посвідчення якості № 76/21 від 13.12.2009 р., № 76/20 від 15.12.2009 р., № 76/22 від 19.12.2009 р., № 76/23 від 19.12.2009 р. на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, видані ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 140, 143, 149, 153, том 1).

Для підтвердження сплати за договором позивачем надані банківські виписки (арк. справи 203-204, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару позивачем надані картки обліку експортного вантажу (приймальний акт) № 516 від 14.12.2009 р., № 522 від 18.12.2009 р., № 527 від 22.12.2009 р. (арк. справи 35, 54, 67, том 5).

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 96-09/М від 24.12.2009 р., до якого 05.01.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 (арк. справи 84-88, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 250 тон +/-5 % (з урахування додаткової угоди № 1 від 05.01.2010 р.), яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 7200,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 1800000 грн. +/-10 %, у тому числі ПДВ (з урахування додаткової угоди № 1 від 05.01.2010 р.).

В ході виконання договору купівлі-продажу № 96-09/М від 24.12.2009 р. ПП «СиББ» виписані рахунки № 341 від 25.12.2009 р., № 342 від 28.12.2009 р., № 5 від 06.01.2010 р., № 6 від 11.01.10 (арк. справи 101, 103, том 1; арк. справи 25, 29 том 2).

Також ПП «СиББ» видані накладні № 341 від 25.12.2009 р., № 342 від 28.12.2009 р., № 3 від 04.01.2010 р., № 5 від 06.01.2010 р., № 6 від 11.01.2010 р. (арк. справи 101, 103, том 1; арк. справи 23, 25, 29, том 2).

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору № 96-09/М від 24.12.2009 р.: від 25.12.2009 р., від 28.12.2009 р., від 04.01.2010 р., від 06.01.2010 р., від 11.10.2010 р. (арк. справи 102, 104, том 1; арк. справи 24, 26, 30, том 2).

ПП «СиББ» видані податкові накладні № 341 від 25.12.2009 р., № 342 від 28.12.2009 р., № 3 від 04.01.2010 р., № 5 від 06.01.2010 р., № 6 від 11.01.2010 р. (арк. справи 111-12, том 1; арк. справи 104, 121, 131, том 3).

Для підтвердження обставини руху товару від ПП «СиББ» за договором позивачем надані акти переважування № 1281/12 від 24.12.2009 р., № 1283/12 від 25.12.2009 р., № 1284/12 від 26.12.2009 р., № 1288/12 від 26.12.2009 р., № 1305/12 від 29.12.2009 р., № 1297/12 від 28.12.2009 р., № 5/01 від 05.01.2010 р., № 7/01 від 06.01.2010 р., № 11/01 від 09.01.2010 р., № 14/01 від 10.01.2010 р., складені ТОВ «ОПВК» (арк. справи 156, 161, 166, 171, том 1; арк. справи 110, 116, 126, 136, 142, 148, том 3).

Для підтвердження обставини транспортування товару позивачем надані товарно-транспортні накладні № 165321 від 22.12.2009 р., № 165322 від 24.12.2009 р., № 165323 від 24.12.2009 р., № 165324 від 25.12.2009 р., № 165452 від 28.12.2009 р., № 165325 від 27.12.2009 р., № 165453 від 04.01.2010 р., № 165454 від 05.01.2010 р., № 165455 від 08.01.2010 р., № 165456 від 09.01.2010 р. (арк. справи 157, 162, 167, 172, том 1; арк.. справи 111, 117, 127, 137, 143, 149, том 3).

Позивачем також надані посвідчення якості № 76/24 від 22.12.2009 р., № 76/26 від 24.12.2009 р., № 76/25 від 24.12.2009 р., № 76/27 від 24.12.2009 р., № 76/29 від 28.12.2009 р., № 76/28 від 27.12.2009 р., № 76/30 від 04.01.2010 р., № 76/30 від 05.01.2010 р., № 76/31 від 08.01.2010 р., № 76/32 від 09.01.2010 р. на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, видані ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 158, 165, 170, 175 том 1; арк.. справи 111, 120, 130, 138, 144, 150, том 3).

Крім того, позивачем надані акти, складені СПД ОСОБА_6, про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової (арк. справи 164, 169, 174, том 1; арк. справи 119, 113, 129, 139, 151, том 3).

На підтвердження здійснення оплати за договором купівлі-продажу № 96-09/М від 24.12.2009 р. позивачем надані банківські виписки (арк. справи 205, 211, 212, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару за договором позивачем надані картки обліку експортного транзитного вантажу № 532 від 24.12.2009 р., № 534 від 25.12.2009 р., № 536 від 26.12.2009 р., 552 від 29.12.2009 р., № 546 від 28.12.2009, № 562 від 05.01.2010 р., № 564 від 06.01.2010 р., № 568 від 09.01.2010 р., № 569 від 10.01.2010 р. (арк. справи 76, 86, 92, 109, 115, 125, 135, 141, 147, том 3).

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 01-10/М від 11.01.2010 р., до якого 19.01.2010 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 (арк. справи 13-17, том 2).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 250 тон +/-10 % (з урахування додаткової угоди № 1 від 19.01.2010 р.), яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 7250,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 1812500 грн. +/-10 %, у тому числі ПДВ (з урахування додаткової угоди № 1 від 19.01.2010 р.).

ПП «СиББ» виписані рахунки № 7 від 11.01.2010 р., № 8 від 14.01.2010 р., № 9 від 15.01.2010 р., № 10 від 18.01.2010 р., № 11 від 20.01.2010 р., № 12 від 22.01.2010 р., № 13 від 25.01.2010 р., (арк. справи 27, 31, 33, 35, 37, 39, 41, том 2).

ПП «СиББ» видані накладні № 7 від 11.01.2010 р., № 8 від 14.01.2010 р., № 9 від 15.01.2010 р., № 10 від 18.01.2010 р., № 11 від 20.01.2010 р., № 12 від 22.01.2010 р., № 13 від 25.01.2010 р. (арк. справи 27, 31, 33, 35, 37, 39, 41, том 2).

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору № 01-10/М від 11.01.2010 р.: від 11.01.2010 р., від 14.01.2010 р., від 15.01.2010 р., від 18.01.2010 р., від 20.01.2010 р., від 22.01.2010 р., від 25.01.2010 р. (арк. справи 28, 32, 34, 36, 38, 40, 42, том 2).

Для підтвердження обставини руху товару від ПП «СиББ» за договором позивачем надані акти переважування № 20/01 від 11.01.2010 р., № 26/01 від 13.01.2010 р., № 30/01 від 14.01.2010 р., № 35/01 від 15.01.2010 р., № 53/01 від 19.01.2010 р., № 66/01 від 21.01.2010 р., № 73/01 від 22.01.2010 р., № 81/01 від 23.01.2010 р. (арк. справи 89, 100, 94, 105, 110, 114, 119, 124, том 2).

Для підтвердження обставини транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні від 10.01.2010 р. № 165457, від 12.01.2010 р. № 165458, від 13.01.2010 р. № 165459, від 14.01.2010 р. № 165460, від 18.01.2010 р. № 165461, від 20.01.2010 р. № 165462, від 21.01.2010 р. № 165463, від 21.01.2010 р. № 165464 (арк. справи 90, 101, 95, 106, 111, 115, 120, 125, том 2).

Позивачем надані акти, складені СПД ОСОБА_6, про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової (арк. справи 92, 102, 117, 99, 108, 112, 122, том 2; арк. справи 219, 235, том 3).

ПП «СиББ» видані податкові накладні від 11.01.10 № 7, від 14.01.10 № 8, від 15.01.10 № 9, від 18.01.10 № 10, від 20.01.10 № 11, від 22.01.10 № 12, від 25.01.10 № 13 (арк. справи 50-56, том 2).

Позивачем надані посвідчення якості № 76/33 від 10.01.2010 р., № 76/32 від 12.01.2010 р., № 76/33 від 13.01.2010 р. № 76/34 від 14.01.2010 р. на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, видані ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 91, 104, 97, 107, том 2); посвідчення про якість на олію від 18.01.2010 р. № 78, № 79 від 20.01.10, № 80 від 21.01.2010 р., № 81 від 22.01.2010 р., видані ЗАТ «Слов»янськолія»( арк. справи 208, том 3; арк. справи 116, 121, 126, том 2).

Для підтвердження здійснення сплати за договором купівлі-продажу № 01-10/М від 11.01.2010 р. позивачем надані банківські виписки (арк. справи 206, 208-210, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару позивачем надані картки обліку експортного транзитного вантажу № 571 від 11.01.2010 р., № 575 від 13.01.2010 р., № 577 від 14.01.2010 р., № 582 від 15.01.2010 р., № 593 від 19.01.2010 р., № 598 від 21.01.2010 р., № 604 від 22.01.2010 р., № 609 від 23.01.2010 р. (арк. справи 162, 173, 183, 193, 204, 215, 225, 231, том 3).

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 04-10/М від 26.01.2010 р., до якого 29.01.2010 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 (арк. справи 18-22, том 2).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 120 тон +/-10 % (з урахування додаткової угоди № 1 від 29.01.2010 р.), яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 7000,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 840000,0 грн. +/-10 %, у тому числі ПДВ (з урахування додаткової угоди № 1 від 29.01.2010 р.).

ПП «СиББ» виписані рахунки № 14 від 27.01.2010 р., № 15 від 28.01.2010 р., № 17 від 01.02.2010 р. (арк. справи 43, 45, 177, том 2).

ПП «СиББ» видані накладні № 14 від 27.01.2010 р., № 15 від 28.01.2010 р., № 17 від 01.02.2010 р. (арк. справи 43, 45, 177, том 2).

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору № 04-10/М від 26.01.2010 р.: від 27.01.2010 р., 28.01.2010 р., від 01.02.2010 р. (арк. справи 44, 46, 178, том 2).

ПП «СиББ» видані податкові накладні від 27.01.2010 р. № 14, від 28.01.2010 р. № 15, від 01.02.2010 р. № 17 (арк. справи 57-58, 189, том 2).

Для підтвердження обставини транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні № 165469 від 24.01.2010 р., № 165470 від 26.01.2010 р., № 165471 від 28.01.2010, № 165472 від 29.01.2010, № 165473 від 30.01.2010 р. (арк. справи 249, том 3; арк. справи 133, 138, 143, 148 том 2).

Позивачем надані акти, складені СПД ОСОБА_6, про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової (арк. справи 130, 135, 140, 145, 150, том 2).

Також позивачем надані посвідчення про якість на олію № 82 від 24.01.2010 р., № 83 від 26.01.2010 р., № 87 від 28.01.2010 р., 84 від 29.01.2010 р., № 85 від 30.01.2010 р., видані ЗАТ «Слов»янськолія» (арк. справи 129, 134, 139, 144, 149, том 2).

Для підтвердження обставини руху товару позивачем надані акти переважування № 95/01 від 26.01.2010 р., № 100/01 від 27.01.2010 р., № 107/01 від 29.01.2010 р., № 115/01 від 30.01.2010 р., № 118/01 від 31.01.2010 р. (арк. справи 128, 132, 137, 142, 147, том 2).

Для підтвердження сплати за договором позивачем надані банківські виписки (арк. справи 207, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару позивачем надані картки обліку експортного транзитного вантажу № 617 від 26.01.2010 р., № 622 від 27.01.2010 р., № 625 від 29.01.2010 р., № 631 від 30.01.2010 р., № 633 від 31.01.2010 р. (арк. справи 247, том 3; арк. справи 5, 17, 25, 31 том 4).

Судом встановлено, що позивачем з ПП «СиББ» укладено договір купівлі-продажу № 05-10/М від 02.02.2010 р. (арк. справи 194-197, том 2).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець (ПП «СиББ») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) олію нерафіновану в кількості 120 тон +/-5 %, яка відповідає ДСТУ 4492:2005: Олія соняшникова. Технічні умови, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки за товар в строки, в розмірі та у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 вказаного договору покупець зобов'язується забезпечити розвантаження товару власними силами, не допускаючи простоїв транспортних засобів, на умовах базису поставки DDU ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що товар доставляється автотранспортом продавця або за його рахунок перевізником згідно з договірними відносинами між продавцем та перевізником.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна товару, що продається складає 7000,0 грн. з ПДВ за 1 метричну тону товару.

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума поставляємого товару визначається, виходячи із загальної кількості (залікової ваги) поставленого товару та його ціни и складає 840000,0 грн. +/-10 %, у тому числі ПДВ.

ПП «СиББ» виписані рахунки № 18 від 03.02.2010 р., № 19 від 04.02.2010 р., № 21 від 08.02.2010 р., № 22 від 09.02.2010 р., № 32 від 24.02.2010 р. (арк. справи 179, 181, 183, 185, 187, том 2).

ПП «СиББ» видані накладні № 18 від 03.02.2010 р., № 19 від 04.02.2010 р., № 21 від 08.02.2010 р., № 22 від 09.02.2010 р., № 32 від 24.02.2010 р. (арк. справи 179, 181, 183, 185, 187, том 2).

Позивачем та ПП «СиББ» складені акти приймання-передачі до договору № 05-10/М від 02.02.2010 р.: від 03.02.2010 р., від 04.02.2010 р., від 08.02.2010 р., від 09.02.2010 р., від 24.02.2010 р. (арк. справи 180, 182, 184, 186, 188, том 2).

ПП «СиББ» видані податкові накладні від 03.02.2010 р. № 18, від 04.02.2010 р. № 19, від 08.02.2010 р. № 21, від 09.02.2010 р. № 22, від 24.02.2010 р. № 32 (арк. справи 190-193, том 2).

Для підтвердження обставини руху товару від ПП «СиББ» за договором позивачем надані акти переважування № 125/02 від 02.02.2010 р., № 130/02 від 04.02.2010 р., № 142/02 від 06.02.2010 р., № 145/02 від 08.02.2010 р., № 180/02 від 23.02.2010 р. (арк. справи 152, 167, 172, 162, 157, том 2).

Для підтвердження обставини транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні № 165474 від 01.02.2010 р., № 165475 від 02.02.2010 р., № 322174 від 05.02.2010 р., № 322173 від 06.02.2010 р., № 322151 від 09.02.2010 р. (арк. справи 153, 168, 173, 163, 158, том 2).

Позивачем надані акти, складені СПД ОСОБА_6, про пропарювання автоцистерн, якими здійснювалося транспортування олії соняшникової (арк. справи 170, 175, 165, 159, том 2).

Позивачем також надані посвідчення якості № 86 від 01.02.10, видане «Сватівське масло» (арк. справи 155, том 2), № 76/34 від 02.02.2010 р., № 76/35 від 05.02.2010 р., № 76/36 від 06.02.2010 р., № 76/37 від 09.02.2010 р. на олію соняшникову нерафіновану невиморожену, видані ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 169, 174, 164, 160, том 2).

На підтвердження сплати за договором позивачем надані банківські виписки (арк. справи 213-214, том 2).

Для підтвердження обліку руху товару позивачем надані картки обліку експортного транзитного вантажу № 640 від 02.02.2010 р., № 642 від 04.02.2010 р., № 648 від 06.02.2010 р., № 651 від 08.02.2010 р., № 668 від 23.02.2010 р. (арк. справи 50, 56, 66, 85 том 4).

Вищенаведені докази підтверджують обставину транспортування олії соняшникової за договорами купівлі-продажу, яка доставлялася автомобільним транспортом із м. Славянська Донецької області та м. Сватова Луганської області до м. Одеси на ТОВ «Одеський Портовий Виробничо-перевалочний комплекс».

На транспортні засоби наявні санітарні паспорти автомобіля, які видані головним державним санітарним лікарем Біляївського району:

1) Камаз, державний реєстраційний номер 04439ОА, вантажність - 30000 кг, дата проходження санітарної обробки 06.11.2009 р., дозвіл надано з 08.11.2009 по 08.01.2010 р. (арк. справи 71, том 2);

2) Камаз, державний реєстраційний номер 04439ОА, вантажність - 30000 кг, дата проходження санітарної обробки 08.01.2010 р., дозвіл надано з 08.01.2010 по 10.04.2010 р. (арк. справи 93, том 2);

3) DAF, реєстраційний номер ВН00-46ХР, вантажність - 36000 кг, дата проходження санітарної обробки 08.11.2009 р., дозвіл надано з 11.11.2009 по 11.01.2010 р. (арк. справи 171, том 4);

4) Вольво, державний реєстраційний номер ВН1453ХР, вантажність - 30000 кг, дата проходження санітарної обробки 28.01.2010 р., дозвіл надано з 28.01.2010 по 28.04.2010 р. (арк. справи 170, том 2).

Актами про пропарювання автоцистерн підтверджується, що в відповідно до ДСП 4.4.4.090-2002 «Державні санітарні правила для підприємств, які виробляють рослинні олії» та ДСТУ 4492: 2005 «Олія соняшникова. Технічні умови» автоцистерни були піддані обробці паром на станції промивання цистерн. Цистерни зачищені, промиті, пропарені та продезінфіковані та призначені для перевезення олії соняшникової.

Олія соняшникова доставлялася на ТОВ «Одеський Портовий Виробничо-перевалочний комплекс», оскільки між позивачем та вказаним підприємством укладено договір № АТ 016/2008 від 10.11.2008 р., про надання послуг з перевалки соняшникової олії (арк. справи 3-12, том 5).

Для підтвердження обставини передачі для зберігання ТОВ «Одеський Портовий Виробничо-перевалочний комплекс» олії соняшникової, придбаної у ПП «СиББ», позивачем надані відповідні акти:

від 20.11.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 24,800 тон (арк. справи 166, том 4);

від 24.11.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 45,380 тон (арк. справи 62, том 5);

від 26.11.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 49,080 тон (арк. справи 209, том 4);

від 27.11.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 44,790 тон (арк. справи 223, том 4);

від 28.11.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 22,770 тон (арк. справи 237, том 4);

від 14.12.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 69,740 тон (арк. справи 4, том 5);

від 15.12.2009 р. згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 48,820 тон (арк. справи 34, том 5);

від 15.12.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 48,820 тон (арк. справи 53, том 5);

від 23.12.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 49,930 тон (арк. справи 66, том 5);

від 25.12.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 21,660 тон (арк. справи 74, том 3);

від 25.12.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 122,740 тон (арк. справи 75, том 3);

від 28.12.2009 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 65,360 тон (арк. справи 85, том 3);

від 04.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 44,030 тон (арк. справи 108, том 3);

від 06.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 30,170 тон (арк. справи 124, том 3);

від 11.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 85,800 тон (арк. справи 134, том 3);

від 11.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 28,090 тон (арк. справи 161, том 3);

від 14.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 29,490 тон (арк. справи 172, том 3);

від 15.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 29,290 тон (арк. справи 182, том 3);

від 18.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 29,550 тон (арк. справи 192, том 3);

від 20.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 30,000 тон (арк. справи 203, том 3);

від 22.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 29,210 тон (арк. справи 214, том 3);

від 25.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 47,400 тон (арк. справи 224, том 3);

від 27.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 23,550 тон (арк. справи 246, том 3);

від 28.01.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 22,350 тон (арк. справи 4, том 4);

від 01.02.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 71,350 тон (арк. справи 16, том 4);

від 03.02.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 23,280 тон (арк. справи 49, том 4);

від 04.02.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 22,550 тон (арк. справи 55, том 4);

від 08.02.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 22,550 тон (арк. справи 65, том 4);

від 09.02.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 22,400 тон (арк. справи 75, том 4);

від 24.02.2010 р., згідно з яким передано на зберігання олію соняшникову в кількості 25,920 тон (арк. справи 84, том 4).

Для підтвердження подальшої реалізації придбаної олії позивачем надана вантажно-митна декларація № 500060702/2010/001855, згідно з якою олія соняшникова була експортована позивачем за контрактом з Tradepoint International Corporation Inc, Канада. (арк. справи 91-92, том 4).

Ухвалою суду від 29.01.2013 р. за клопотанням позивача судом призначено судово-економічна експертиза. Судовому експерту поставлені наступні питання:

1) на підставі відомостей, що відображені в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, встановити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 410/23-3/35420955 від 16.02.2011 р. про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на прибуток;

2) на підставі відомостей, що відображені в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, встановити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 410/23-3/35420955 від 16.02.2011 р. про порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за перевіряємий період;

3) з урахуванням результатів дослідження за питаннями № 1 та № 2 встановити на яку суму позивачем занижені податкові зобов'язання із сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період, що перевірявся.

За результатами проведеної судово-економічної експертизи судовим експертом Машиніченко О.А. складено висновок № 376/24 від 22.07.2013 р. (арк. справи 197-226, том 5).

У висновку судово-економічної експертизи зазначено, що згідно з результатами дослідження даних наданих експерту транспортних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, актів переваження, актів пропарювання цистерн, посвідчень якості, актів прийому-передання соняшникової олії від продавця покупцю у кількості відповідній видатковій накладній, актам приймання-передання соняшникової олії на зберігання ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс», встановлене документальне підтвердження факту перевезення ТМЦ (олія соняшникова) від ПП «СиББ» до ТОВ «Волот». При цьому, найменування ТМЦ - олія соняшникова, що перевозилась, та кількість відповідають даним наданих первинних документів - накладних.

Також судовим експертом вказано, що наявними товарно-транспортними накладними та іншими супровідними документами спростовується визначене актом перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька твердження щодо відсутності документів, що підтверджують фактичне перевезення ТМЦ, придбаного позивачем у ПП «СиББ» за період з 01.11.2009 р. по 31.03.2010 р.

В результаті дослідження наданих експерту первинних бухгалтерських документів, облікових регістрів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Волот» за період з листопада 2009 року по березень 2010 року висновки акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 410/23-3/35420955 від 16.02.2011 р. про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на прибуток, документально не підтверджуються.

Судовим експертом також вказано, що в акті перевірки податковою інспекцією не виявлено та не зазначено порушень, пов'язаних з неправильністю складання податкових накладних або невірним їх відображенням в облікових регістрах.

У висновку судово-економічної експертизи зазначено, що ТОВ «Волот» з урахуванням чинного законодавства на підставі отриманих податкових накладних від ПП «СиББ» документально обґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку.

В результаті дослідження наданих експерту первинних бухгалтерських документів, облікових регістрів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Волот» за період з листопада 2009 року по березень 2010 року висновки акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 410/23-3/35420955 від 16.02.2011 р. про порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за перевіряємий період, документально не підтверджуються.

Суд бере до уваги, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За результатами дослідження вищенаведених доказів суд приходить до висновку про підтвердження обставини руху товару від ПП «СиББ» до позивача, тобто реального здійснення господарських операцій.

Придбання олії соняшникової у ПП «СиББ» обумовлено господарською діяльністю позивача із здійсненню оптової торгівлі соняшниковою олією, тобто товар придбавався з метою подальшого його продажу.

Щодо доводів податкового органу про відсутність реального руху товарів за спірними договорами суд враховує наступне.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивачем надані як первинні документи, які фіксують реальне здійснення господарської діяльності, так і інші документи, які підтверджують фактичний рух товарів в межах господарської діяльності.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 статті 70 КАС України, які підтверджують обставину реальності виконання правочинів, укладених позивачем з ПП «СиББ». Наявні докази підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, за наслідками яких він сформував дані податкового обліку з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Стосовно доводів відповідача про те, що укладені позивачем договори з ПП «СиББ» є нікчемними суд враховує наступне.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд враховує, що головною підставою вважати правочин нікчемним є недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано доказів, а також не повідомлено про наявність доказів з метою їх витребування судом, які підтверджують факти порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «СиББ» спірних правочинів.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

За обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ПП «СиББ», є нікчемними.

Щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ПП «СиББ» суд враховує наступне.

Суд вважає, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із юридичного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом не передбачено виключного переліку первинних розрахункових документів, які є необхідними для включення певних витрат до валових витрат підприємства. Отже, в кожному конкретному випадку слід з'ясовувати, перелік документів є достатні для встановлення реального змісту господарської операції та правильність її такої операції у податковому обліку платника податків. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, чинне законодавством висуває лише одну умову: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Наявні у справи докази підтверджують реальність здійснених господарських операцій та спростовують висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 1712451 грн., у тому числі: за 2009 рік - 794405 грн.; за І квартал 2010 - 918046 грн.

В свою чергу, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положення Закону України «Про податок на додану вартість» не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставин залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Рух товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується наявними доказами.

Зв'язок між фактом придбання товарів у ПП «СиББ» і господарською діяльністю позивача полягає у подальшому продажу олії соняшника в межах оптової торгової діяльності.

З огляду на викладене, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2009 року - березень 2010 року в загальній сумі 1369961 грн. внаслідок порушення 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Неправомірність висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлює неправомірність висновку про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) у березні 2010 року, у розмірі 1369962 грн.

Стосовно посилань в акті перевірки позивача на акт перевірки від 29.10.2010 р. № 866/2301/34129574, складений працівниками ДПІ у Березанському районі, як доказ, який підтверджує наявність податкового порушення з боку позивача, суд враховує наступне.

Інформація про те, що у ПП «СиББ» відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, які є економічно необхідними для здійснення господарських операцій, не може спростувати обставину реального здійснення поставки олії соняшникової позивачу, оскільки відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В свою чергу, позивачем окрім первинних документів, також надані інші докази (акти переважування, санітарні паспорти автомобіля, акти пропарювання автоцистерн, посвідчення якості), які підтверджують обставину постачання олії соняшникової відповідно до специфіки здійснення торгової діяльності цим товаром.

Інформація про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «СиББ» не може бути беззаперечним доказом сумнівності операцій між позивачем та ПП «СиББ», оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України доказом наявності злочину та вини в його скоєнні є обвинувальний вирок суду відносно фізичних осіб, які є службовими особами відповідних підприємств. Тобто в контексті спірних відносин такий обвинувальний вирок повинен містити посилання на дослідження дій суб'єктів злочину стосовно конкретних господарських операцій з певними суб'єктами підприємництва.

Обвинувальний вирок (постанови суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин), який містить посилання на господарські операції позивача з ПП «СиББ» та доводи про те, що були відсутні господарські операції саме між позивачем та ПП «СиББ» за договорами купівлі-продажу олії соняшникової, відсутній.

В свою чергу, листи ДПА у Миколаївській області від 16.08.2011 р. № 8901/7/09-10, від 29.08.2011 р. № 9766/7/26-502 (арк. справи 216, 217, том 2) містять лише інформацію про направлення у травні 2011 року до суду кримінальної справи, порушеної відносно директора ПП «СиББ» ОСОБА_8 за частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27, частинами 2, 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

З листів Березанського районного суду Миколаївської області від 18.04.2012 р. № 2595, від 18.05.2012 р. № 3327 вбачається, що вирок у кримінальній справі не винесено. (арк. справи 227, 231 том 2).

Донецьким окружним адміністративним судом на адресу Березанського районного суду 06 серпня 2013 року було повторно спрямовано запит № 2а/0570/9286/2011 щодо витребування доказів. На адресу суду 12.08.2013р. з Березанського районного суду надійшов лист №4724/13, зі змісту якого вбачається, що кримінальна справа № 1-106/11, 1/469/3/13 по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 27, ч.. 2,3 ст. 358 КК України та ОСОБА_9 у вчинені злочинів передбачених ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України постановою Берзанського районного суду від 26.03.2013р. повернута прокурору Березанського району Миколаївської області для проведення додаткового розслідування. Крім того, у вказаному листі зазначено, що прокурором Березанського району Миколаївської області постанова суду про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування була оскаржена та на даний час справа знаходиться в апеляційному суді Миколаївської області (арк. справи 54, том 6).

18.09.2013р. позивачем були самостійно здійснені заходи щодо отримання оригіналів первинних документів з зазначеної вище кримінальної справи. Так, супровідним листом від 18.09.2013р. позивачем суду були надані завірені печаткою канцелярії Апеляційного суду Миколаївської області документи (арк. справи 95-228, том 6).

В свою чергу, з огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем сформовані дані податкового обліку, порушення контрагентом позивача правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання права на формування валових витрат з податку на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Жодною нормою податкового законодавства не передбачена відповідальність інших платників податків за те, що платник податків - контрагент не виконує своїх обов'язків щодо сплати податків до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Питання визначення складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку щодо порушення платником податків правил оподаткування.

Однак відповідачем в ході перевірки не доведені обставини щодо наявності в діях позивача ознак таких дій на підставі належних та допустимих доказів. Не повідомлено про наявність таких доказів з метою їх витребування судом та дослідження.

Стосовно доводів відповідача про те, що під час перевірки не надані документи, які підтверджують обставину перебування директора позивача Кулініча О.В. у відрядженні для отримання товару від ПП «СиББ», суд враховує те, що відсутність цих документів не може підтверджувати обставину нереальності господарських операцій.

Стосовно доводів відповідача про відсутність підтверджуючих документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджену постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6, суд враховує наступне.

Пунктами 4.3 договорів купівлі-продажу № 85-09/М від 18.11.2009 р., № 11237/14/М від 26.11.2009 р., № 91-09/М від 10.12.2009 р., № 93-09/М від 14.12.2009 р., № 96-09/М від 24.12.2009 р., № 01-10/М від 11.01.2010 р., № 04-10/М від 26.01.2010 р., № 05-10/М від 02.02.2010 р., передбачено, що остаточне приймання товару здійснюється покупцем або уповноваженою третьою особою в пункті призначення за кількістю згідно з актом зважування на сертифікованих вагах, які належать ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» м. Одеса.

Пунктами 4.5 договорів купівлі-продажу № 85-09/М від 18.11.2009 р., № 11237/14/М від 26.11.2009 р., № 91-09/М від 10.12.2009 р., № 93-09/М від 14.12.2009 р., № 96-09/М від 24.12.2009 р., № 01-10/М від 11.01.2010 р., № 04-10/М від 26.01.2010 р., № 05-10/М від 02.02.2010 р., передбачено, що товар передається покупцю с надання товаросупровідної документації: рахунок-фактура; накладна на передання товароматеріальних цінностей; податкова накладна; посвідчення якості товару; копія санітарного паспорту на автомобіль, який поставляє товар; товарно-транспортна накладна, акт пропарювання.

Позивачем відповідно до вказаних умов договорів надані перелічені документи.

Суд враховує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) або придбання таких товарів (робіт, послуг) без мети їх використання у господарській діяльності має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові надіслано відповідне податкове повідомлення-рішення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак податковим органом не доведено наявності таких обставин. Посилання відповідача на нікчемність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання права на формування валових витрат та податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи на момент проведення перевірки позивачем не були надані працівникам Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька первинні документи оскільки між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма Донбас Аудит Сервіс» було укладено договір про проведення останнім аудиту фінансової звітності ТОВ «ВОЛОТ» за період з 2009-2010 р.р. (арк. справи 62, 63, том 6).

З огляду на викладене, відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства, застосування до нього штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 04.03.2011 р. № 0000652340, від 13.05.2011 р. № 0001442340 є неправомірним.

На підставі викладеного, оспорювані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волот» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 4563/10/23-313 від 04.03.2011р., № 0000652340 від 04.03.2011 р., № 11301/10/23-313 від 13.05.2011 р., № 11306/10/23-313 від 13.05.2011 р.- задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 4563/10/23-313 від 04.03.2011р., № 0000652340 від 04.03.2011 р., № 11301/10/23-313 від 13.05.2011 р., № 11306/10/23-313 від 13.05.2011 р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волот» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 27 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.09.2013
Оприлюднено03.10.2013
Номер документу33851241
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/0570/9286/2011

Ухвала від 30.10.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов Володимир Васильович

Ухвала від 30.10.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов Володимир Васильович

Ухвала від 17.10.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов Володимир Васильович

Ухвала від 15.11.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Білак С. В.

Ухвала від 08.11.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Білак С. В.

Ухвала від 09.10.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Білак С. В.

Ухвала від 15.11.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Білак С. В.

Ухвала від 09.10.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Білак С. В.

Постанова від 23.09.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Абдукадирова К.Е.

Ухвала від 09.09.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Абдукадирова К.Е.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні