Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-7000/09/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р. Справа № 27815/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року в справі за позовом товарної біржі «Західноукраїнська Полісся» до Державної податкової інспекції м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2009 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товарної біржі «Західноукраїнська Полісся» до Державної податкової інспекції м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2009 р. №0001601742/0/17-123 (від 06.08.2009р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009р. №0001601742/3/17-123) в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832 103.22 грн., в тому числі за основним платежем - 277 367,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 554 735,48 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач сформував оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки №816/147/17-100/34580643 від 26 червня 2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Товарної біржі «Західноукраїнська Полісся», з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 07 вересня 2006 року по 31 березня 2009 року». Перевіркою встановлено порушення вимог п. 1.15, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1, п. 12.3 ст. 12, пп. «а» п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого неутримано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 277 384,25 грн. Висновки податкового органу позивач вважає неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, оскільки товарна біржа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року адміністративний позов товарної біржі «Західноукраїнська Полісся» до Державної податкової інспекції м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Рівне №0001601742/0/17-123 від 07.07.2009 р. (від 06.08.2009 р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009 р. №0001601742/3/17-123).

Зазначену постанову мотивовано тим, що товарна біржа, як юридична особа, не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Рівне, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що товарною біржею «Західноукраїнська Полісся» укладались угоди купівлі-продажу транспортних засобів. Дані факти підтверджуються біржовими угодами купівлі-продажу рухомого майна, що укладались між членами біржі продавцями-фізичними особами та членами біржі покупцями і зареєстровані на товарній біржі «Західноукраїнська Полісся». При дослідженні біржових угод купівлі-продажу транспортних засобів, укладених між фізичними особами на товарній біржі «Західноукраїнська Полісся» за посередництвом позивача встановлено, що податок з доходів фізичних осіб сплачувався, виходячи з договірної ціни, яка значно нижча ніж оціночна вартість транспортного засобу. При цьому контролюючий орган вважає надуманою позицію позивача про те, що біржа не є податковим агентом в розумінні Закону № 889, оскільки вона суперечить його власним діям.

Одночасно апелянт наполягає на тому, що виходячи з приписів ст. 7 Закону України № 2658-ІІІ, а також Методики товарної експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. №1074/8395 встановлено обов'язок позивача, як посередника і податкового агента, при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у випадку здійснення продажу за дорученням клієнтів виходити з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості об'єкта рухомого майна, визначеної в порядку, передбаченому Законом № 2658.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 (із змінами і доповненнями), термін «дохід» фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел, як на території України, так і за її межами.

Апелянт звертає увагу, що податкові агенти, згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товарна біржа «Західноукраїнська Полісся» 30 серпня 2006 року зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради за №16081020000003840 та взята на облік Державною податковою інспекцією в м. Рівне.

У період з 15 червня 2009 року по 23 червня 2009 року на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівниками Державної податкової інспекції в м. Рівне була проведена позапланова виїзна перевірка Товарної біржі «Західноукраїнська Полісся» (код 34580643) за період з 07 вересня 2006 року по 31 березня 2009 року з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб.

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п. 1.15, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1, п. 12.3 ст. 12, пп. «а» п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 277 384, 25 грн.

За результатами перевірки складено акт про результати виїзної позапланової перевірки №816/147/17-100/34580643 від 26.06.2009 року, на підставі якого Державною податковою інспекцією в м. Рівне прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 07.07.2009 р. №0001601742/0/17-123, яким за вищевказані порушення, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено платнику податкове зобов'язання за податком з доходу фізичних осіб в сумі 832152,75 грн., у тому числі за основним платежем - 277384,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкції - 554768,50 грн.

Позивач вказане податкове повідомлення рішення оскаржив.

За результатами розгляду скарг позивача відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.08.2009 р. №0001601742/1/17-123, від 09.10.2009 р. №0001601742/2/17-123, від 06.11.2009 р. №0001601742/3/17-123, якими повторно визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 832152,75 грн., у тому числі за основним платежем - 277384,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -554768,50 грн.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційио-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 вказаного Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За змістом Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу, пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа на займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а забезпечує, зокрема, створення умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг, при цьому, право здійснювати біржові операції на біржі покладено тільки на її членів або брокерів, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржа, як організація, об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод. Саме за надання послуг товарна біржа отримує оплату, однак, грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує і з такого рахунку не виплачує.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що товарна біржа у біржових контрактах не виступала ані повіреним, ані комісіонером і доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця, тобто позивач не мав можливості і не повинен був утримувати податок з доходів фізичних осіб. Тобто, товарна біржа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не здійснює посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі.

Згідно з приписами п. 12.3 ст. 12 вказаного Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Статтею 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податковим агентом при здійсненні операцій з об'єктами рухомого майна є особа, яка здійснює посередництво за угодою з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента. Відповідно до частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (частина третя статті 295 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина сьома статті 279 ГК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1, 7 ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Обов'язками товарної біржі, як це передбачено ч. 2 ст. 280 ГК України та ст. 4 Закону України "Про товарну біржу", є: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання цін на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг; збір, обробка і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 281 ГК України основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань, є правила біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Оплата клієнтами послуг членів біржі або брокерів за виконання замовлень із купівлі-продажу на біржі здійснюється у вигляді комісійної або брокерської винагороди, розмір якої може регулюватися внутрішнім документом біржі. Інші послуги, які надають посередники, оплачуються за згодою обох сторін відповідно до чинного законодавства. Учасниками біржових торгів є брокери - фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі; біржові маклери - працівники біржі, які ведуть біржові торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах; члени біржі - відповідно до Закону України "Про товарну біржу"; інші особи за погодженням з директором біржі.

Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що, позивач не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому, не повинен нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб продавців рухомого майна.

В такій ситуації податок з доходів повинні сплачувати самостійно продавці рухомого майна, що й було зроблено при операціях продажу за угодами, зареєстрованими позивачем.

Правова позиція суду апеляційної інстанції про те, що товарна біржа, яка здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладання біржових угод та гарантує їх виконання і не здійснює юридичних дій в інтересах іншої особи, не є посередником з продажу рухомого майна, а відтак, не є податковим агентом у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 16 жовтня 2012 року (ЄДРСР № 27362809).

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги товарної біржі «Західноукраїнська Полісся» до Державної податкової інспекції м. Рівне про визнання нечинним податкових повідомлень-рішеннь, а інші доводи апелянта також не знайшли свого підтвердження та на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та постановив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апеляційної скарги її не спростовують.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року в справі № 2а-7000/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги суду касаційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук