Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-10477/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р. Справа № 34250/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Попко Я. С., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватної агрофірми «Злагода» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року в справі за позовом прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області до приватної агрофірми «Злагода» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області до приватної агрофірми «Злагода» про стягнення заборгованості в сумі 19 422 грн 34 коп.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем в добровільному порядку не виконано рішення № 146 від 12 серпня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з приватної агрофірми «Злагода» на користь Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області 19 422 грн 34 коп. заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зазначену постанову мотивовано тим, що рішення № 146 від 12 серпня 2011 року є чинним та в судовому порядку не оскаржувалось.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - приватною агрофірмою «Злагода», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідачу не було відомо про наявність рішення № 146 від 12 серпня 2011 року до моменту отримання ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження в справі. Відповідачем сплачено основну суму боргу, яка виникла в минулих періодах. Крім того, погашення боргу відбувалось відповідно до договору про розстрочення від 26 травня 2011 року. Рішення № 146 від 12 серпня 2011 року є безпідставним та необґрунтованим.

Прокурор та представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що приватна агрофірма «Злагода» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та, відповідно до п. 6 ч. 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до вимог пункту 1 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є календарний місяць.

Згідно із п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з ч. 12 ст. 20 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464) у абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області № 146 від 12 серпня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, до відповідача застосовано штраф у розмірі 1041,51 грн та нараховано пеню у розмірі 18407,83 грн.

Згідно з поданим позивачем розрахунком фінансової санкції та пені за несвоєчасну сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по ПАФ «Злагода» станом на 08.09.2011 року числиться заборгованість за період з 20.01.2006 року по 18.07.2011 року у розмірі 19422,34 грн.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи письмових доказів загальна сума заборгованості відповідача по сплаті фінансових санкцій та пені по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 19422,34 грн. та залишається непогашеною.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується (ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано доказів оскарження рішення Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області № 146 від 12 серпня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, таке є чинним, що також вірно встановлено судом першої інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність чинного рішення суб'єкта владних повноважень про застосування до відповідача фінансових санкцій та невиконання такого рішення відповідачем, є безумовними підставами для стягнення коштів з останнього.

Законність рішення Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області № 146 від 12 серпня 2011 року не є предметом доказування у даній адміністративній справі.

Твердження апелянта про неотримання ним рішення Управління Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області № 146 від 12 серпня 2011 року є безпідставним та спростовується матеріалам справи (а. с. 7, зворот).

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватної агрофірми «Злагода» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року в справі № 2а-10477/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Я. С. Попко

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 23 вересня 2013 року