Рішення

від 26.09.2013 по справі 906/1033/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2013 р. Справа № 906/1033/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Древіцька І.М. дов. № 03/467 від 04.02.13р.

від відповідача: Квятковський О.Ю., директор

від третьої особи: не з'явився (в судовому засіданні 23.09.2013 р. - Понько Ю.І., дов. від 22.08.2013 р. № 3755-ЖО)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир)

до Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" (м. Житомир)

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: ДТГО "Південно - Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку (м. Житомир)

про стягнення 7007,44 грн. та повернення майна

Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України в судовому засіданні 23.09.2013 р. оголошувалась перерва на 26.09.2013 р. о 16:00.

Строк розгляду справи продовжено у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою господарського суду від 23.09.2013 р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 7007,44 грн. неустойки, 22,53 грн. пені, та про повернення орендованого майна.

19.08.2013р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.91).

Дослідивши зміст поданої заяви, суд встановив, що остання суперечить приписам ст.22 ГПК України, оскільки позивач не збільшив позовні вимоги, а фактично подав інший позов.

У зв'язку із зазначеним ухвалою від 27.08.2013 р. суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, вирішення спору здійснюється в межах первісно заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях від 23.08.2013 р. № 03/3408. (а.с.101).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 12.08.2013 р. № 51 (а.с.51а-55), додаткових поясненнях (а.с.128-129).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судовому засіданні 23.09.2013 р. підтримав доводи позивача з підстав, викладених ним у відзиві від 23.08.2013 р. (а.с.105-106), в судове засідання 26.09.2013 р. після перерви не з'явився, хоча про оголошення перерви в судовому засіданні був повідомлений належним чином (а.с.163).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009 р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець, далі - позивач) та ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" (орендар, далі - відповідач) уклали договір оренди № 957 (а.с.7-9).

Згідно умов договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину ремонтного тупика площею 835,0 кв.м (надалі-майно), що перебуває на балансі Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці (балансоутримувач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача) та знаходиться за адресою: м. Житомир, пров.Новогоголівський,1, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку за станом на 30.04.2009 і за незалежною оцінкою становить 167000,00 грн.

Майно передається в оренду для розміщення складського майданчика для автомобілів; автозапчастин та матеріалів (пункти 1.1.-1.2.).

Відповідно до п.3.1., 3.3., договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786, та за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2009р. 2114,66 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень-жовтень 2009 р.

Сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6.).

Крім того, сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, відповідач сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно (п. 3.11).

30.102009 р. на виконання умов договору позивач та балансоутримувач передали, а відповідач прийняв нерухоме майно (частину ремонтного тупика площею 835,0 кв.м.) у строкове платне користування, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого державного майна (а.с.10 на звороті).

Згідно умов договору (п.5.10.) у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язується повернути позивачу або підприємству/товариству, указаному позивачем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідно до п.10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається відповідачем позивачу протягом трьох днів за участю балансоутримувача. Майно вважається повернутим позивачу та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання при поверненні майна покладається на відповідача (п.10.10.).

Чинність договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п.10.6.).

Договір оренди сторонами укладено строком на 2 роки 364 дні, який діє з 31.10.2009 р. до 28.10.2012 р. включно (10.1.).

Додатковим договором № 1 від 21.11.2012 р. сторони продовжили дію договору оренди від 30.10.2009 р. до 01.05.2013 р. включно (а.с.11).

Додатковим договором № 2 від 01.02.2013 р. сторони внесли зміни до договору оренди від 30.10.2009 р., виклавши абзац перший п.3.1. у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ 2532,84 грн. за базовий місяць оренди - грудень 2012 року».

Листами від 28.01.2013 р. № 09/338 та від 23.04.2013 р. № 09/1712 позивач, а балансоутримувач 29.03.2013 р., повідомляли відповідача, що договір оренди продовжуватись не буде, у зв'язку з чим нагадували про необхідність повернути орендоване майно у триденний термін після закінчення дії договору (а.с.15-17).

Листом від 14.05.2013 р. № 09/1906 позивач вказав відповідачу, що договір оренди закінчився 01.05.2013 р. та вказав про необхідність повернення майна позивачу за участю балансоутримувача (а.с. 18). Вказаний лист відповідач отримав 16.05.2013 р. (а.с.18, на звороті).

Відповідаючи на звернення, відповідач у листах від 27.03.2013 р., 30.04.2013 р., 03.04.2013 р., які були адресовані позивачу, начальнику ДТГО ПЗЗ, начальнику відокремленого підрозділу Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку ДТГО ПЗЗ, посилався на форс-мажорні обставини щодо неможливості вчасного звільнення орендованого майна, просив продовжити договір оренди до 01.11.2013 р., вирішити питання щодо відшкодування вартості поліпшень орендованої ділянки, надмірно сплаченого ПДВ (а.с.67-71, 76,).

13.05.2013 р. відповідачем та комісією Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку ДТГО ПЗЗ складено акт про часткове звільнення орендованого майна площею 349 м кв (а.с. 25, 120).

Аналогічні акти про часткове звільнення орендованого майна площею 96 м кв відповідач намагався підписати з Житомирською дистанцією сигналізації та зв'язку ДТГО ПЗЗ 17.05.2013 р. та 30.05.2013 р. (а.с.86,121).

20.05.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 03/2018 про стягнення заборгованості, стягнення неустойки та про повернення орендованого майна (а.с.20-21).

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що орендоване майно ним не звільнено у зв'язку з форс-мажорними обставинами (аномальними погодними умовами), у зв'язку з чим підприємство заздалегідь повідомляло про це позивача та просило надати додатково два місяці, проте відповіді не отримало.

Крім того, відповідач у відповіді на претензію зазначив про сплату ним орендних платежів, просив позивача розглянути питання про компенсацію проведених поліпшень орендованого майна, заперечує проти нарахування позивачем неустойки (а.с.23-24).

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за травень та червень 2013 р. на загальну суму 7007,44 грн., позивач посилається на приписи ч.2 ст.785 ЦК України та пункт 10.11. договору оренди.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 22,53 грн. позивач вказує на несвоєчасну сплату орендних платежів за травень, червень 2013 р. та умови пункту 3.7, 3.11. договору.

Відповідні розрахунки додані до позовної заяви (а.с.26-27, 35).

В обґрунтування позовних вимог про звільнення відповідачем орендованого майна позивач спирається приписи ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умови договору оренди.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає наступне:

- в договорі оренди не зазначено, яке саме майно та якого розміру передається в оренду;

- на день розгляду справи в суді відповідачем звільнено близько 600 кв.м. орендованого майна, в свою чергу, частина звільненого майна використовується балансоутримувачем під склад будівельних матеріалів, що ускладнює відповідачу остаточне звільнення орендованого майна, на підтвердження зазначеного до матеріалів справи надано фотознімки (а.с.62-63);

- договір оренди від 30.10.2009 р. не передбачає обов'язок орендаря сплачувати пеню та неустойку за невчасно повернуте майно;

- відповідачем орендоване майно не було звільнено до 01.05.2013 р. у зв'язку з форс-мажорними обставинами (аномальними погодними умовами);

- не вирішеними залишились питання між сторонами договору щодо компенсації за поліпшення орендованого майна та повернення зайво сплаченого ПДВ "Житомирській дистанції сигналізації та зв'язку".

Крім того, у додаткових поясненнях (а.с.128-129) відповідач зазначає, що неодноразово ініціював передачу позивачу орендованого майна, проте, акти прийому-передачі залишились непідписаними.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно приписів ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як було встановлено судом, договір оренди від 30.10.2009 р. сторонами укладено на строк 2 роки, 364 дні (до 28.10.2012 р.) та додатковим договором від 21.11.2012 р. строк дії договору продовжено до 01.05.2013 р. включно.

Згідно із ст.764 якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проте, як зазначалося раніше, позивач листом від 14.05.2013 р. повідомляв відповідача, що договір оренди припинив свою дію, а претензією від 20.05.2013 р. вимагав сплати неустойки та повернення майна у зв'язку із закінченням терміну дії договору.

З огляду на викладене, договір оренди, починаючи з 02.05.2013 р. припинив свою дію.

Однак матеріалами справи вказують, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору, щодо порядку та строків повернення майна (пункти 5.10., 10.9., 10.10.).

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

При цьому, господарський суд заперечення відповідача не приймає до уваги, зважаючи на таке.

Так, відповідач стверджує, що майно ним частково звільнено, що не враховано позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Як було зазначено раніше, відповідно до пункту 10.10. договору оренди майно вважається поверненим позивачу та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Оскільки сторони за договором, а саме позивач, який являється орендодавцем та відповідач (орендар), у відповідності до вимог п. 10.10. договору, акт приймання-передачі майна, що перебувало в оренді не підписували, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем виконано обов'язок (у повному обсязі чи частково) щодо повернення орендованого майна.

Акти від 13.05.2013 р., підписані відповідачем та комісією дистанції, та проекти актів від 17.05.2013 р. та від 30.05.2013 р., підписані відповідачем (а.с.86,120-121) за своїм змістом не є належними доказами про часткове повернення майна, оскільки складені не у відповідності до умов договору оренди.

До того ж судом взято до уваги, що на виконання умов п. 3.11 договору, відповідач здійснив сплату орендних платежів за всю площу майна, що перебувало у нього в оренді (а.с. 37, 136), а не пропорційно площі, яка за твердженням відповідача, фактично ним використовується після закінчення договору оренди.

Фак існування форс-мажорних обставини, на які посилається відповідач, суд до уваги не приймає, оскільки останні не можуть бути підставою для неповернення майна орендодавцю у встановлений термін.

До того ж, як встановив суд, ще до закінчення договору, орендодавець листами від 28.01.2013 р. № 09/338, та від 23.04.2013 р. № 09/1712, а балансоутримувач 29.03.2013 р. повідомляли відповідача, що договір оренди продовжуватись не буде, у зв'язку з чим нагадували про необхідність повернути орендоване майно (а.с.15-17).

Подані відповідачем фотознімки, що на його думку підтверджують факт часткового звільнення орендованого майна, не розцінюються судом як належний доказ у справі, оскільки не можуть достеменно свідчити про звільнення майна та містять інформацію щодо часу та місця їх виконання.

Твердження відповідача, що в договорі оренди не зазначено, яке саме майно та якого розміру передається в оренду, спростовується матеріалами справи, оскільки договір оренди містить в собі відповідні умови (п.1.1.).

За вказаних обставин позовні вимоги щодо повернення орендованого майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки в розмірі 7007,44 грн., суд дійшов до висновку, що він виконаний невірно, з огляду на таке.

Згідно умов договору та додатку № 1 (а.с.10) орендна плата за базовій місяць (серпень 2009 р.) становить 2114,66 грн.

Враховуючи, що стягненню на користь державного бюджету підлягає пропорційно 70% орендної плати, застосовуючи положення договору щодо орендної плати (пункти 3.1, 3.6.), за допомогою бази даних "Законодавство", суд встановив, що орендна плата за травень та червень 2013 р. становить 1751,84 грн. та 1751,84 грн. відповідно.

Отже, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, складає 7007,36 грн. ((1751,84 грн. +1751,84 грн.) х 2).

Враховуючи викладене, 0,08 грн. неустойки заявлено до стягнення безпідставно.

Твердження відповідача, що договір оренди від 30.10.2009 р. не передбачає обов'язок орендаря сплачувати неустойку за невчасно не повернуте майно, до уваги не береться, оскільки такий обов'язок встановлено ч.2 ст.785 ЦК України.

Аналогічне положення передбачено пунктом 10.11. договору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 22,53 грн. пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.7. договору передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення у разі несвоєчасного або в неповному обсязі перерахування орендної плати.

Як вбачається з розрахунку пені (а.с.27) та пояснено представником позивача в судовому засіданні, нарахування пені здійснено за несвоєчасно проведені бувшим орендарем розрахунки, відповідно до умов п. 3.11 договору, саме за травень та червень 2013 р.

Проте, як було встановлено судом, договір припинив свою дію 01.05.2013 р.

Застосування до відносин, які виникли після закінчення строку дії договору, умов договору про сплату пені є безпідставним.

За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на претензіях останнього про компенсацію за поліпшення орендованого майна та повернення зайво сплаченого ПДВ "Житомирській дистанції сигналізації та зв'язку" до уваги не беруться, оскільки не є предметом розгляду в межах даної справи та можуть бути підставами не пов'язаного з даним позову.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до законодавства та укладеного договору, та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 7007,36 грн. неустойки та повернення нерухомого майна - частини ремонтного тупика площею 835 кв.м.

В решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

У відповідності до приписів ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Приватній фірмі "Житомир-Вестагрегатресурс" (10001, м.Житомир, вул.Вокзальна, буд.14, ідентифікаційний код 20429774) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м.Житомир, вул.1-го Травня, буд.20, ідентифікаційний код 13578893) за участю Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку ДТГО "Південно - Західна залізниця" (10001, м.Житомир вул.О.Байко, 5а) нерухоме майно - частину ремонтного тупика площею 835,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, пров.Новогоголівський,1, шляхом підписання акту приймання-передачі.

3. Стягнути з Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс", 10001, м.Житомир, вул.Вокзальна, буд.14, ідентифікаційний код 20429774,

на рахунок Державного бюджету України № 31110094700002, МФО 811039, Код ЗКПО 38035726 в Головному управлінні Державної казначейської служби України по Житомирській області,

- 7007,36 грн. неустойки.

4. Стягнути з Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс", 10001, м.Житомир, вул.Вокзальна, буд.14, ідентифікаційний код 20429774,

на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, 10008, м.Житомир, вул.1-го Травня, буд.20, ідентифікаційний код 13578893,

- 2861,97 грн. - судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.10.13

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3- сторонам

4- третя особа (рек. із зв. повід.)