Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а-114/12/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/63267/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року

у справі № 2а-114/12/2170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» (далі - позивач, ТОВ «Колосс»)

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0004422301.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою відмовлено у задоволені позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Колосс» зареєстроване юридичною особою 16.06.2010 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, з 17.06.2010 року перебуває на обліку платників податків та зареєстрований платником ПДВ.

В період з 16.12.2011 року по 20.12.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Колосс» з питань підтвердження правових відносин та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ПП «Асцелла», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Алексгрупп» у вересні 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22.12.2011 року № 4453/23-2/37125766.

Під час перевірки відповідач встановив, що ТОВ «Колосс» у вересні 2011 року задокументувало придбання мінеральних добрив, дизельного палива, засобів захисту рослин та транспортних послуг у ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла».

У зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів фактичного перевезення товарів, відповідач вважає, що ці товари (послуги) ТОВ «Колосс» фактично не отримував і тому їх придбання не пов'язане з господарською діяльністю платника податку на додану вартість, а відповідно сплачений (нарахований) при цьому ПДВ не відноситься до податкового кредиту позивача.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Асцелла», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Алексгрупп» задіяні у схемі мінімізації податків шляхом відображення у податковій звітності сумнівних угод придбання ТМЦ, безтоварних операцій та формування штучного податкового кредиту іншими СПД. Операції позивача із зазначеними контрагентами здійснені без мети реального настання наслідків, а тому є нікчемними.

Перевіркою ТОВ «Колосс» встановлено порушення позивачем ч. 1 та ч. 5 ст. 203 , ч. 1 та ч. 2 ст. 215 , ст. 655 , ст. 656 , ст. 658 , ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ТОВ «Колосс» за період вересень 2011 року з постачальниками ПП «Алексгрупп», ПП «ЮГ Зерно-Трейд», ПП «Асцелла» та порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит та занижено суму ПДВ податкової декларації з ПДВ (скороченої) за вересень 2011 року в сумі 311 317,90 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Доказів, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини їх діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог повністю, виходив з того, що з актів перевірок позивача та контрагентів-постачальників ПП «Апекс Групп», ПП «Юг Зерно Трейд», ПП «Асцелла» вбачається, що останніми здійснювалось надання послуг/товарів позивачу без отримання відповідних дозвільних документів, а також, вбачається відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, пов'язаних з виконанням укладених договорів.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, судоом першої інстанції вірно зазначено, що лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Правильність та повнота декларування податкового кредиту по операціям із ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла» за вересень 2011 року підтверджується дослідженими судом першої інстанції копіями податкових накладних вказаних контрагентів.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий орган в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкової декларації з ПДВ (скороченої) за вересень 2011 року.

Судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Крім того, із досліджених судом першої інстанції первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла», вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла» є дійсними.

Судом першої інстанції встановлено, що сама суть наданих позивачу послуг ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла» відповідає тому виду господарської діяльності, яку здійснює позивач, що свідчить про дотримання позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України в частині віднесення до податкового кредиту лише тих сум ПДВ, які сплачені у складі ціні товарів (робіт, послуг), що використовуються у межах господарської діяльності платника податку.

Факт того, що ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла» на момент здійснення поставок позивачу мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані платниками податку на додану вартість встановлено податковим органом у актах від 23.11.2011 року № 75/15-2/35788359, від 25.11.2011 року № 80/15-2/36130026, від 14.12.2011 року № 4347/23-2/37542527.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла» за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд першої інстанції виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість зясувати ті обставини їх діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивача по віднесенню до податкового кредиту вересня 2011 року сум ПДВ по операціям із ПП «Алексгрупп», ПП «Юг Зерно-Трейд», ПП «Асцелла» свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цими контрагентами не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. З»ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Згідно п. 209.1 та п. 209.2 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у 2011 році для оподаткування своїх доходів від продажу сільськогосподарських товарів використовував спеціальний режим оподаткування ПДВ цих доходів, а відповідно належний до сплати ПДВ до бюджету не сплачував, а накопичував на спеціальних рахунках та використовував цей податок для власних виробничих потреб. Тому суд дійшов вірного висновку, що доводи відповідача стосовно наявної у позивача податкової вигоди від документування податкового кредиту при придбані у ПП «Асцелла» , ПП «Юг Зерно-Трейд» , ПП «Алексгрупп» мінеральних добрив, дизельного палива, засобів захисту рослин не відповідають дійсності, оскільки придбані товари та послуги призначалися для отримання доходів від сільськогосподарського виду діяльності позивача, а належний до сплати ПДВ від цього виду діяльності залишався у розпорядженні позивача та використовувався на його виробничі потреби. Саме тому у ТОВ «Колосс» не було потреби у формуванні штучного податкового кредиту для його сільськогосподарського виду діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Водночас, судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року у справі № 2а-114/12/2170 - скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року у справі № 2а-114/12/2170 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько