Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а/0470/3363/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/64949/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Биструшкіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року

у справі № 2а/0470/3363/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «АВІАС» (далі - позивач, ТОВ ВТФ «АВІАС»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську)

про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську № 0000018821 від 20.01.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 893 900,63 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ ВТФ «АВІАС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийнявши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби України підлягає заміні її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.08.2011 року по 13.10.2011 року відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складений Акт № 1542/08-03/1-32560942. В Акті перевірки вчинено запис про завищення податкового кредиту на суму 3 893 901,00 грн.

ТОВ ВТФ «АВІАС» віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3 866 666,66 гривень з перерахованого авансу ТОВ «Рейнбоу ЛТД» та у розмірі 27 233,96 гривні з перерахованого авансу ТОВ «Граніт».

В той же час, було встановлено, що ТОВ «Граніт» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» мають стан «припинено (ліквідовано, закрито)», підприємства зняти з обліку в податковому органі 30.05.2011 року та 26.04.2011 року відповідно.

Отже, на думку податкового органу, після ліквідації ТОВ «Рейнбоу ЛТД» та ТОВ «Граніт» сума авансового платежу, як заборгованість по якій минув строк позовної давності згідно п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ, а тому підставі для підстав для віднесення ТОВ ВТФ «АВІАС» до податкового кредиту суми перерахованих авансових платежів у розмірі 3 893 900,63 грн. немає.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , безповоротна фінансова допомога це, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Приписами ст. 609 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, та вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Тобто, як у відповідності до законодавства, що діяло раніше, так і в розумінні Податкового кодексу України , безповоротною фінансовою допомогою була б сума заборгованості ТОВ ВТФ «АВІАС» перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою.

В спірному випадку сума авансового платежу залишилась незабезпеченою поставкою товару, яка не набуває статусу безповоротної фінансової допомоги для ТОВ ВТФ «АВІАС».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за здійсненими по договорам постачання авансовим платежам ТОВ ВТФ «АВІАС» віднесено до складу податкового кредиту по даті першої з подій. Відсутності декларування постачальниками кореспондуючих податкових зобов'язань контролюючим органом не встановлено.

Відсутні, відповідно, законодавчо визначені підстави коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника і отримувача.

Виходячи з фактичних обставин справи, імовірною є непропорційність віднесення сум податку до податкового кредиту у зв'язку з невикористанням товарів в оподатковуваних операціях. Та базовими для аналітичних дій слід було б відбирати інші суттєві показники. Водночас, такого податковим органом при перевірці не встановлено. А визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування є його виключно компетенцією.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вимоги ТОВ ВТФ «АВІАС» вважаються погашеними відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII , в редакції Закону № 784-XIV від 30.06.1999 року . Таким чином, дії ТОВ ВТФ «АВІАС» щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3 893 900,63 гривень є правомірними.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000018821 від 20.01.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 893 900,63 гривень та накладено штрафні санкції у розмірі 1,00 грн., а тому дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби України її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року у справі № 2а/0470/3363/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько