Постанова

від 13.09.2013 по справі 826/11731/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2013 року № 826/11731/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що перевірку, на якій ґрунтуються оскаржувані рішення, проведено з порушенням законодавства, а висновки перевірки є надуманими, необґрунтованими та протиправними.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 01.02.2013 року №0000472202 та №0000482202.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання, не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в період з 26.12.2012 року по 09.01.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «СП Агроекс» при взаємовідносинах з ТОВ «Опт Лізинг», за період серпень 2012 року та ТОВ «Папіртехнотрейд» за період серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09.01.2013р. №7/22-2/30979893.

Під час проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «СП Агроекс»: пп.14.1.47, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4 п.138.8, пп.138.10.4, п.138.10.6, п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, ст. 1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 пп.2.15, пп.2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп.11.1 пп.11.5, пп.11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, в результаті чого ТОВ «СП Агроекс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 64 5542,0грн.; та п.185 ст.185, п.188.1, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п.п.2.15, п.п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого ТОВ «СП Агроекс», встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного (податкового) періоду на суму 584855,0грн.

На підставі акту перевірки від 09.01.2013р. №7/22-2/30979893 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2013 року №0000472202, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 731 068,75грн., з яких за основним платежем 584855, за штрафними (фінансовими) санкціями 146213,75грн. та податкове повідомлення рішення за платежем податок на прибуток на загальну суму 860 928,50грн., з яких за основним платежем - 645542грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 161385,5грн.

Не погодившись з прийнятими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішення Міністерства доходів і зборів України від 20.06.13р. №5271/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення рішення - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Отп Лізинг" (код ЄДРПОУ 35912126) та ТОВ "Папіртехнотрейд" (код ЄДРПОУ 30212202).

Відповідно до договору поставки товарів №б/н від 01.08.2012 року який укладений в м.Києві між постачальником ТОВ "Папіртехнотрейд" та покупцем ТОВ «СП Агроекс». Договір підписано від імені покупця директором ТОВ «СП Агроекс» - Желуденко О.В. та зі сторони постачальника директором ТОВ "Папіртехнотрейд" - ОСОБА_2. Відповідно до п.1.1 договору поставки товарів №б/н від 01.08.2012 року постачальник зобов'язується в зумовлені строки передати у власність покупця техніку сільськогосподарського призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього постачальнику обумовлену грошову суму.

Пунктом 4.1 договору поставки товарів №б/н від 01.08.2012 року визначено що постачальник (ТОВ "Папіртехнотрейд") зобов'язується здійснити поставку товару на умовах СРТ с.Парипси, Житомирської області в термін 30 робочих дні з моменту підписання договору.

Пунктом 4.3 договору поставки товарів №б/н від 01.08.2012 року встановлено що право власності на товар до покупця переходить з моменту оплати товару.

Відповідно до Акту передачі - приймання товару №б/н від 27.08.2012 року, який складено у с.Парипси згідно якого ТОВ "Папіртехнотрейд" передав, а ТОВ «СП Агроекс» прийняв наступний товар: сівалка зернова John Deere 7200/16, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois, за ціною 660000,0 грн. в т.ч. ПДВ 110000,0 грн.; сівалка-культиватор John Deere 730/10.9-19, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois ціною 712500,0 гривень в т.ч. ПДВ 118750,0 грн.; бункер для насіння John Deere 1910, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois, кр.вир. США за ціною 678000,0 грн. в т.ч. ПДВ 113000,0 грн.; сівалка просапна вакуумна John Deere БВ 44/24, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois, кр.вир.США за ціною 1594500,0 грн. в т.ч. ПДВ 265750,0 грн. Загальна вартість: 3645000,0 грн., в т.ч. ПДВ 607500,0 грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно інформації зазначеної у картці бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по постачальнику ТОВ "Папіртехнотрейд" станом на 01.08.2012 року заборгованість відсутня, станом на 31.08.2012 року наявна кредиторська заборгованість на суму 3 645 000,0 грн., що свідчить про те, що у перевіряємому періоді ТОВ «СП Агроекс» не перераховувало на користь ТОВ "Папіртехнотрейд" кошти за поставлений товар.

Відповідно до акту ДПІ у Цюрупинському районі від 19.10.12 №495/15-3/30212202 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Папіртехнотрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2012 року», встановлено: з метою проведення перевірки був здійснений вихід за юридичною адресою "ГОВ «Папіртехнотрейд» (м. Цюрупинськ, вул.Гвардійська, 103). В ході проведених заходів не встановлено місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності ТОВ «Папіртехнотрейд» та будь-які докази та умови необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства за вказаною адресою, про що складено акт обстеження місцезнаходження платника податків від 03.10.12 №42/15-0; з метою розшуку передано запит від 03.10.12 №347/15-004 до ГВ ПМ ДПІ у м.Херсоні. Від ГВ ПМ ДПІ у м.Херсоні отримано довідку про не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Папіртехнотрейд» від 10.10.12 №5144/7/07-605; свідоцтво платника ПДВ № 100277681 від 05.04.2010 анульовано 28.09.12 року; ТОВ «Папіртехнотрейд» на запит органу ДПС від 03.10.12 №3391/10/15-018 про надання інформації та її документального підтвердження документи не були надані; декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 №9059105078 від 28.09.12 невизнана як податкова звітність; згідно земельно-облікової документації за ТОВ «Папіртехнотрейд» земельна ділянка не обліковується, дані надані Держкомземом у Цюрупинському районі Херсонської області (лист від 10.02.12 вх.927/10); згідно довідки Херсонського бюро технічної інвентаризації об'єкти нерухомості за ТОВ «Папіртехнотрейд» не зареєстровані (лист від 18.10.12 вх.4155/10).

Відповідно до висновоку від 16.10.12 №5319/7/07-605, в перевіряємому періоді директором підприємства був ОСОБА_2 Останнього не надаюсь можливим опитати, оскільки вказаний громадянин ухиляється від спілкування з співробітниками податкової міліції та вживає заходів щодо уникнення такої зустрічі. На письмові запрошення до ГВПМ ДПІ у м. Херсоні не з'являється; опитана громадянка ОСОБА_4, яка перебувала в громадському шлюбі з ОСОБА_2., повідомила, що у останнього взагалі відсутня освіта, зловживає спиртними напоями та працює на базі магазинів АТБ, що розташована у м. Цюрупинськ різноробочим; згідно форми звітності 1-ДФ ОСОБА_2 працює на ТОВ «АТБ-маркет» та отримує мінімальну заробітну плату.

Згідно листа від 16.10.12 вх.4109/10 Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області встановлено, що за підприємством ТОВ «Папіртехнотрейд» з 2008 року по теперішній час не було зареєстровано сільськогосподарську техніку, в порушення постанови КМУ від 08.07.2009 № 694 "Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо -будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів".

З акту перевірки вбачається, що на балансі підприємства ТОВ «Папіртехнотрейд» взагалі відсутні основні засоби, директором, бухгалтером є одна особа, середньомісячний обсяг операцій більше 1 млн. грн., підприємство не надає документи щодо транспортування ТМЦ, директор формально виконує обов'язки директора.

Відповідне до договорів купівлі - продажу №504-8, 505-8, 506-8 від 23.08.2012 року які укладені в м.Києві між покупцем/лізингодавцем ТОВ "Отп Лізинг" та продавцем/лізингоодержувачем ТОВ «СП Агроекс». Договір підписано від імені покупця/лізингодавця в.о. генерального директора ТОВ "Отп Лізинг" - Пономарьової Я.М., заступника генерального директора ТОВ "Отп Лізинг" - Зінкевича О.М. та зі сторони продавця/ лізингоодержувача генеральним директором Желуденко О.В.

Відповідно до п.1.1 догорів купівлі - продажу №504-8, 505-8, 506-8 від 23.08.2012 року продавець (ТОВ «СП Агроекс») зобов'язаний продати, а лізингодавець зобов'язаний купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (відповідно до договору фінансового лізингу №504-Ь, 505-Ь, 506-Ь від 23.08.2012 року). Також умовами договорів купівлі - продажу №504-8, №505-8, №506-8 від 23.08.2012 року встановлено:п.2.1 - поставка предмета лізингу здійснюється на умовах ББІІ за адресою: с.Парипси, Житомирська область; п.7.1 - право власності на предмет лізингу переходить від продавця (ТОВ «СП Агроекс») до лізингодавця (ТОВ "Отп Лізинг") з моменту підписання акту приймання - передачі,п.7.2 - цим продавець підтверджує та гарантує, що на момент підписання акту приймання - передачі предмет лізингу належить продавцю та він має всі права володіння, розпорядженням ним.

Відповідно до договорів фінансового лізингу №504-L, 505-L, 506-L від 23.08.2012 року які укладені в м.Києві між лізингодавцем ТОВ "Отп Лізинг" та лізингоодержувачем ТОВ «СП Агроекс». Договір підписано від імені лізингодавця в.о. генерального директора ТОВ "Отп Лізинг" - Пономарьової Я.М., заступника генерального директора ТОВ "Отп Лізинг" - Зінкевича О.М. та зі сторони лізингоодержувача генеральним директором Желуденко О.В.

Відповідно до п.1.1 договорів фінансового лізингу №504-L, 505-L, 506-L від 23.08.2012 року від 23.08.2012 року лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу) наведене у специфікації.

Згідно платіжних доручень ТОВ «СП Агроекс» у перевіряємому періоді, перерахувало на користь ТОВ "Отп Лізинг" кошти на загальну суму 206 410,04 грн.

Таким чим, податковим органом, в акті перевірки, зроблено висновок про те, що проведеною перевіркою на підставі наданих документів до перевірки, було встановлено схему руху сільськогосподарської техніки, а саме: вказану вище сільськогосподарську техніку від ТОВ "Папіртехнотрейд" 27.08.2012 року було передано ТОВ «СП Агроекс», після чого 29.08.12 року її ж було реалізовано (передано у власність) ТОВ "Отп Лізинг" (код ЄДРПОУ 35912126), в подальшому сільськогосподарську техніку 29-30 серпня 2012 року передано у фінансовий лізинг ТОВ «СП Агроекс» у тимчасове користування.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що у ТОВ «СП Агроекс» не було правоздатності на отримання вказаної сільськогосподарської техніки у фінансовий лізинг від ТОВ "Отп Лізинг", в тому числі: оскільки право власності на вказані матеріальні цінності не перейшло до ТОВ «СП Агроекс» та ТОВ "Отп Лізинг" у зв'язку не виконанням ТОВ «СП Агроекс»: п.4.3 договору поставки товарів №б/н від 01.08.2012 року укладеного між постачальником ТОВ "Папіртехнотрейд" та покупцем ТОВ «СП Агроекс». п.7.1-7.2 договорів купівлі - продажу №504-5, №505-8, №506-5 від 23.08.2012 року між покупцем/лізингодавцем ТОВ "Отп Лізинг" та продавцем/лізингоодержувачем ТОВ «СП Агроекс».

З викладеного вище, податковий орган зробив висновок про проведення ТОВ «СП Агроекс» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи господарські відносини позивача по взаєморозрахункам з ТОВ "Отп Лізинг" та ТОВ "Папіртехнотрейд" здійснювались поза межами правового поля.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 Кодексу, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Кодексу).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи: податкової накладної №5 від 27.08.12 ТОВ «Папіртехнотрейд» здійснило реалізацію сільсьгосподарської техніки (сівалки зернові John Deere 2009 р.в., сівалку просапну вакуумну John Deere 2009 р.в., бункер для насіння John Deere 2009 р.в.,) на загальну суму 3645000,00 грн., в т.ч. ПДВ 607500,00 грн. в адресу ТОВ «СП Агроекс». Дана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За період серпень 2012 року ТОВ «СП Агроекс» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 610509,0 грн.

Перевіркою встановлений факт невідповідності підписів накладення електронного підпису на електронну копію та підписів нанесених на паперових податкових накладних (підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну на паперовому носії та електронній копії різні), а саме: виписані ТОВ"Отп Лізінг" на користь ТОВ «СП Агроекс» №59 від 29.08.2012 року на суму ПДВ 110261,77 грн., №66 від 30.08.2012 року на суму ПДВ 266100,29 грн. №65 від 30.08.2012 року на суму ПДВ 232130,04 грн. підписані на паперових носіях ОСОБА_3 при цьому накладений електронний підпис на вказаних електронних податкових накладних вчинений ОСОБА_7

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 2 Порядку N 1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Відповідно до Листа ДПC України від 28.03.2013 р. № 7454/7/15-33-17-04, встановлено наступне: відповідно до пункту 5 Порядку N 1246 після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у визначеному порядку. Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпиту податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. Враховуючи викладене, електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних.

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов