Ухвала

від 29.09.2014 по справі 826/11731/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/6188/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - Козачука М.О.

відповідача - Чирви Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

у справі № 826/11731/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Агроекс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.02.2013 № 0000472202 та № 0000482202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з огляду на правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «СП Агроекс» при взаємовідносинах з ТОВ «ОТП Лізинг» за серпень 2012 року та ТОВ «Папіртехнотрейд» за серпень 2012 року, складено акт № 7/22-2/30979893 від 09.01.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.47, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.2, 138.4, 138.8, пп. 138.10.4, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 11.1 пп. 11.5, пп. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, в результаті чого ТОВ «СП Агроекс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 645 542 грн.; та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», пп. 2.15, пп. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітного (податкового) періоду на суму 584 855 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 01.02.2013 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення:

- № 0000472202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 731 068,75 грн., в т.ч.: 584 855 грн. основного платежу та 146 213,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000482202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 806 927,50 грн., в т.ч.: 645 542 грн. основного платежу та 161 385,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що одним з основних видів діяльності, який здійснює ТОВ «СП Агроекс» є допоміжна діяльність у рослинництві, яка полягає у виконанні робіт щодо здійснення обробки земель замовника за допомогою власної сільськогосподарської техніки.

01.08.2012 між ТОВ «Папіртехнотрейд» (постачальник) та ТОВ «СП Агроекс» (покупець) було укладено договір поставки товарів, відповідно до якого постачальник зобов'язується в обумовлені строки передати у власність покупця техніку сільськогосподарського призначення, а саме: 3 сівалки та бункер для насіння. Загальна вартість техніки становила 3 645 000 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі товару від 27.08.2012 ТОВ «Папіртехнотрейд» передало, а ТОВ «СП Агроекс» прийняло наступний товар: сівалка зернова John Deere 7200/16, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois, за ціною 660 000 грн. в т.ч. ПДВ 110 000 грн.; сівалка-культиватор John Deere 730/10.9-19, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois за ціною 712 500 грн., в т.ч. ПДВ 118 750 грн.; бункер для насіння John Deere 1910, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois, кр.вир. США за ціною 678 000 грн., в т.ч. ПДВ 113 000 грн.; сівалка просапна вакуумна John Deere БВ 44/24, 2009 р.в., компанії Deer and Company Moline Illinois, кр.вир.США за ціною 1 594 500 грн., в т.ч. ПДВ 265 750 грн. Загальна вартість - 3 645 000 грн., в т.ч. ПДВ 607 500 грн.

У зв'язку з відсутністю у ТОВ «СП Агроекс» коштів для миттєвої оплати техніки пунктом 3.1 договору поставки було передбачено відстрочку платежу.

23.08.2012 між ТОВ «СП Агроекс» (продавець/лізингоодержувач) та ТОВ «ОТП Лізинг» (покупець/лізингодавець) укладено договори купівлі-продажу № 504-8, № 505-8, № 506-8, відповідно до умов яких, вказана вище сільськогосподарська техніка передавалася у власність ТОВ «ОТП Лізинг» для подальшої передачі її в лізинг ТОВ «СП Агроекс». Того ж дня між ТОВ «ОТП Лізинг» та ТОВ «СП Агроекс» було укладено договори № 504-S, № 505-S та № 506-S, відповідно до яких сільськогосподарська техніка була передана позивачу у лізинг.

За результатами виконання умов договорів лізингу позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати спірного періоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентом лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок «безтоварності» спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що господарські операції підтверджені первинною бухгалтерською документацією, яка відповідає положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; внаслідок здійснених господарських операцій ТОВ «СП Агроекс» отримало обігові грошові кошти, а також сільськогосподарську техніку, а натомість прийняло на себе зобов'язання в подальшому сплатити суму техніки (з відстроченням) та сплачувати лізингові платежі, що і складає господарську мету підприємства.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено матеріалами справи, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та вищевказаним контрагентом (ТОВ «ОТП Лізинг») не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки, в судовому порядку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ОТП Лізинг», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний