Постанова

від 26.09.2013 по справі 826/11927/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року 10:38 № 826/11927/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Сорокіна О.В.,

представника відповідача - Ріпак О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Сервіс Україна» до Державної податкової інспекції Подільського району Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції Подільського району Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем проведено перевірку з порушенням норм чинного законодавства, за результатами якої складено акт, висновки якого є протиправними, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Сервіс Україна» на підставі яких складено акт від 09.07.2013 № 273/26-56-22-01-03/37332688 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр» за період з 01.07.2012 року до 31.01.2013 р.;

- скасувати як протиправний наказ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 163 від 09.07.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр» за період з 01.07.2012 року до 31.01.2013 р.

- визнати недійсними висновки акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.07.2013 № 273/26-56-22-01-03/37332688 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр» за період з 01.07.2012р. до 31.01.2013 р.;

- скасувати акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.07.2013р. № 273/26-56-22-01-03/37332688 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр» за період з 01.07.2012 року до 31.01.2013 р. як складений внаслідок протиправних дій.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог , в повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що відповідачем на підставі пп.1.1.78 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №163 від 09.07.2013р. та направлення від 09.07.2013р. №119 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Варіант Сервіс Україна» (код ЄДРПОУ 37332688) з питань дотримання вимог податкового законодавства по з ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр» за період з 01.07.2012р. до 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 09.07.2013р. №273/26-56-22-01-03/37332688.

Позивач вважає, що наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, оскільки для призначення і проведення перевірки відсутні підстави, передбачені податковим кодексом.

Даючи правову оцінку відносинам, що склалися суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2. п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.п. 78.1.1. ст. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України зазначено, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками податкової інформації перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надіслано на адресу позивача, запит про надання пояснень та документальних підтверджень від 29.05.2013р. №6777/10/22.214.

Листом від 03.07.2013р. №03/07 ТОВ «Варіант Сервіс Україна» повідомив позивача про неможливість надання документів.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України зазначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З метою вручення наказу та направлення про проведення перевірки, представники податкового органу здійснили вихід за місцезнаходженням ТОВ «Варіант Сервіс Україна», в результаті чого складено акт про неможливість пред'явлення направлення та вручення копії наказу про проведення перевірки від 09.07.2013р. №19.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо проведення податкової перевірки позивача.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевір) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається удвох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення укстановленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (абз.1.п.86.3 ст.86 Кодексу).

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.07.2013р. №273/26-56-22-01-03/37332688, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Варіант Сервіс Україна», п.135.1, п.132.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4, ст.137 Податкового кодексу , ТОВ «Варіант Сервіс Україна» безпідставно віднесло до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на загальну суму 17530802грн.; п.138.1.1. п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу, безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування вартість отриманих послуг по взаємовідносинах з ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр», в загальному 14261700грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу , ТОВ «Варіант Сервіс Україна» безпідставно завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на загальну суму 445 8745грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, ТОВ «Варіант Сервіс Україна» безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 22 8000грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Варіант Сервіс Україна», мало господарські відносини з ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр».

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки використовувався акт від 17.06.2013р. №99/2240/37614989 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період квітень 2012р. - квітень 2013р., відповідно до якого встановлено, що відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Білдінг Груп Плюс». Відповідно до висновку від 13.06.2013р. №468 встановлено, що підписи виконані від імені директора гр.ОСОБА_4 іншою особою.

Відповідно до акту від 17.06.2013р. №102/2201/38261414 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даніус», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012р. по 31.04.2013р., встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. Встановлено відсутність реальної можливості на отримання та відвантаження товарів ТОВ «Даніус», а саме: відсутність майна/,/ трудових ресурсів,, виробничих приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які необхідні для здійснення господарських операцій в зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального здійснення господарської діяльності.

За даними акту від 02.06.2013р. Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Студер Бейкер», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012р. по 31.03.2013р., відповідно до якого встановлено, що підприємство має ознаки фіктивності. Підприємствами -контрагентами відображені в податкові звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків , з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

За даними службової записки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №2703/ДПІ/07-10/3 від 10.06.2013р., встановлено, що ПП «Інфініті центр» наявні ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Окрім того, в матеріалах справи містяться копії рішень про анулювання реєстрації платника ПДВ наступних контрагентів: ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр».

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаєморозрахунки позивача з контрагентами здійснювались поза межами правового поля.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ТОВ «Даніус», ТОВ «Студер Бейкер», ПП «Інфініті центр», здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція Подільського району Головного управління Міндоходів у м. Києві при призначенні та проведенні перевірки, на підставі якої було складено акт перевірки діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення .

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Сервіс Україна» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов