Рішення

від 30.09.2013 по справі 922/2951/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р.Справа № 922/2951/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 86342,56 грн. за участю представників сторін:

позивача - Захаров І.Ф. за довіреністю №01/2013/ДР від 03.01.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 86342,56 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором купівлі-продажу №179/2009 від 08.01.2009 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24.07.2013 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.09.2013 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 30.09.2013 року о 10:30 годині. Крім того, вказаною ухвалою суду було клопотання представника позивача (вх. 34436) про продовження строку вирішення спору за межами двохмісячного строку та відкладення розгляду справи - задоволено та продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 01.10.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 86342,56 грн., яка виникла в наслідок неналежного виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором купівлі-продажу №179/2009 від 08.01.2009 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі та відзиву на позов, не надав, своїм конституційним правом на захист не скористався, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

08 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна", м. Київ (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус", м. Харків (Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 179/2009 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору визначено, що предметом договору є передача права власності на Товар (пластмасові сантехнічні вироби) в кількості і асортименті, що визначається видатковими накладними, які видаються на кожну продану частину Товару.

Підпунктом 1.2. Договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного передання Товару Покупцеві і підписання видаткових накладних.

Місцем передачі товару встановлюється склад продавця за адресою: Україна, м. Київ, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул.. Машинобудівників, 1 (п. 5.2. договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 3.1. договору купівлі-продажу ціни на товар вказуються в видаткових накладних, які видаються на кожну передану партію товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Загальна сума договору складається з сум видаткових накладних за цим договором і становить 3 500 000 грн. (п. 3.4. договору купівлі-продажу).

В договорі купівлі-продажу, а саме в п. 5.3. визначено, що товар вважається прийнятим покупцем за кількістю: згідно кожного найменування, вказаного в видатковій накладній; за якістю - згідно документами, що додаються.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 101 661,95 грн., що підтверджується видатковими накладним № 179/2009_Н_01772 від 18.10.12р. на суму 23 330,76 грн., № 179/2009_Н_01502 від 21.09.12р. на суму 18 853,32 грн., № 179/2009_Н_01503 від 21.09.12р. на суму 20 143,38 грн., № 179/2009_Н_01490 від 20.09.12р. на суму 5359,92 грн., № 179/2009_Н_00880 від 26.06.12р. на суму 7851,53 грн., № 179/2009_Н 00284 від 30.03.12р. на суму 26123,04 грн. (арк.с. 15-25)

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача на видаткових накладних та довіреностях на отримання цінностей (арк.с. 15-25). Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1.2. Договору передбачено, що термін оплати за товар не може перевищувати 25 банківських днів з моменту отримання товару згідно п.1.2. Договору.

Як зазначає позивач, відповідач не в повному обсязі здійснював оплати за придбаний товар, що визначений вказаними вище видатковими накладними, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 86 342,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 30.05.2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. № 65 від 30.05.2013 р.) про сплату 86 342,56 грн. заборгованості за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 86 342,56 грн., однак доказів сплати поставленого товару не надав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 86 342,56 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус", м. Харків (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, будинок 3, Літера У1, Код ЄДРПОУ 31153536 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вавін Україна" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, будинок 1, код ЄДРПОУ 30572878) заборгованість в розмірі 86 342,56 грн., судовий збір в розмірі 1726,85 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/2951/13