Постанова

від 27.11.2013 по справі 922/2951/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 922/2951/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Захаров І.Ф., довіреність № 01/2013/ДР від 01.07.2013 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус" м. Харків (вх. №3220 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.13 р. у справі № 922/2951/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус" м. Харків

про стягнення заборгованості в розмірі 86 342,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.13 р. по справі № 922/2951/13 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вавін Україна" заборгованість в розмірі 86 342,56 грн., судовий збір в розмірі 1726,85 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування викладених вимог заявник зазначає про відсутність доказів на підтвердження здійснення поставки товару, вважає, що видаткові накладні не можуть бути визнані первинними документами, оскільки вони складені з порушенням вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, причини його неявки суду невідомі. Про час та місце судового розгляду справи був належним чином та завчасно повідомлений, що підтверджується наявним у справі повідомленням № 015626 про вручення 06.11.2013 поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 08 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна", м. Київ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус", м. Харків (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 179/2009 (далі, - договір).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 101 661,95 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними. Відповідач товар отримав, однак оплату товару у відповідності з умовами договору не здійснив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 86342,56 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 86342,56 грн. за отриманий ним товар.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини за договором купівлі-продажу товару № 179/2009 від 08.01.2009 року.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

П. 1.1. договору визначено, що предметом договору є передача права власності на товар (пластмасові сантехнічні вироби) в кількості і асортименті, що визначається видатковими накладними, які видаються на кожну продану частину товару.

П. 1.2. договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного передання товару покупцеві і підписання видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1. договору купівлі-продажу ціни на товар вказуються в видаткових накладних, які видаються на кожну передану партію товару.

Загальна сума договору складається з сум видаткових накладних за цим договором і становить 3 500 000 грн. (п. 3.4. договору купівлі-продажу).

В договорі купівлі-продажу, а саме в п. 5.3. визначено, що товар вважається прийнятим покупцем за кількістю: згідно кожного найменування, вказаного в видатковій накладній; за якістю - згідно документами, що додаються.

Здійснив аналіз матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 101 661,95 грн., що підтверджується видатковими накладним № 179/2009_Н_01772 від 18.10.12р. на суму 23 330,76 грн., № 179/2009_Н_01502 від 21.09.12р. на суму 18 853,32 грн., № 179/2009_Н_01503 від 21.09.12р. на суму 20 143,38 грн., № 179/2009_Н_01490 від 20.09.12р. на суму 5359,92 грн., № 179/2009_Н_00880 від 26.06.12р. на суму 7851,53 грн., № 179/2009_Н 00284 від 30.03.12р. на суму 26123,04 грн. (а.с. 15-25).

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, які підписані обома сторонами, колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказані накладні також містять посилання на договір № 179/2009 від 08.01.2009.

Відповідно до п. 6.6 договору умовою передання товару у власність покупцеві є надання покупцем продавцеві довіреності на прийняття товару, яка повинна містити наступну інформацію: ПІБ, номер паспорта довіреної особи та інші дані згідно з законодавством України.

З огляду на надані позивачем до матеріалів справи копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вбачається, що вони відповідають умовам договору, а також вимогам чинного законодавства, містять необхідні реквізити та інформацію щодо переліку цінностей, а підпис довіреної особи завірена підписом керівника та печаткою підприємства відповідача (а.с. 16, 19, 21, 23, 25).

В свою чергу, видаткові накладні з боку відповідача підписані уповноваженою особою з посиланням на номер та дату довіреності.

Крім того, відповідач жодним чином не спростував той факт, що він не отримував товар, а його посилання на те, що видаткові накладні складені з порушенням вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.

Отже, оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару є підтвердженим належними доказами - первинними документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими накладними, довіреностями, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до п.4.1.2. договору передбачено, що термін оплати за товар не може перевищувати 25 банківських днів з моменту отримання товару згідно п.1.2. договору.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, оскільки умовами договору та положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що факт отримання товару, який в даному випадку є доведеним та підтвердженими підписаними сторонами видатковими накладними, є підставою для проведення розрахунків.

Беручи до уваги, що відповідач будь-якими доказами не спростоував факт отримання ним товару за видатковими накладними, а також не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 86 342,56 грн., позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпхаус" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року по справі № 922/2951/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 26.11.2013

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.