Постанова

від 23.09.2013 по справі 826/13964/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року 16:00 № 826/13964/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Солісіт» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність), Коржов І.П. (довіреність), Рездора Р.С. (довіреність) від відповідача:Колодяжна Л.В. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

04.09.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Солісіт» (надалі - Позивач/ТОВ «Компанія «Солісіт») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002712220 від 22.04.2013 р. повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002702220 від 22.04.2013 р. у частині не скасованої сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 200 175 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 27 470 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача вартість витрат із сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явилися представники Позивача, які позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять позовні вимоги задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема зазначають про недотримання відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Крім того, Позивач зазначає, що Відповідачем було безпідставно зроблені висновки про нікчемність правочинів із ТОВ «Крамбекс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Цезар 2», ТОВ «ТПК Техномашпостач», ТОВ «Форс».

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення чинного законодавства, зокрема ПК України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон №334/94), Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168/97), ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88). Як наслідок, Позивачем було допущено заниження податку на прибуток на загальну суму 223 641,00 грн., та податку на додану вартість на суму 225 175,00 грн.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 27.09.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Підповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Компанія Солісіт» зареєстроване 11.04.2006 р. Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на податковому обліку з 12.04.2006 р. Основними видами діяльності товариства є: ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; оптова торгівля верстатами; оптова торгівля іншими машинами й установками; неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Як вбачається з матеріалів справи, з 29.03.2013 р. по 04.04.2013 р. на підставі наказу від 28.03.2013 р. №693 та направлення від 29.03.2013 р. №686 відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82 ПК України ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ «Компанія Солісіт» (код ЄДРПОУ 34185691) з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Карамбекс» (код ЄДРПОУ 37335343), ТОВ «Марадор» (код ЄДРПОУ 37478813), ТОВ «Цезар 2» (код ЄДРПОУ 36124997), ТОВ «ТПК Техномашпостач» (код ЄДРПОУ 36803875), ТОВ «Форс» (код ЄДРПОУ 30312466) за період з 01.02.2010 р. по 31.12.2012 р.

11.04.2013 р. за результатами проведеної перевірки було складено акт №1361/22-221-34185691 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Солісіт» (код ЄДРПОУ 34185691) з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Карамбекс» (код ЄДРПОУ 37335343), ТОВ «Марадор» (код ЄДРПОУ 37478813), ТОВ «Цезар 2» (код ЄДРПОУ 36124997), ТОВ «ТПК Техномашпостач» (код ЄДРПОУ 36803875), ТОВ «Форс» (код ЄДРПОУ 30312466) за період з 01.02.2010 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №1361), в якому зазначено наступні виявлені порушення:

ь пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 на загальну суму 223 641,00 грн., у тому числі за І кв. 2010 р. на суму 31 250,00 грн., ІІІ кв. 2010 р. на суму 24 584,00 грн., IV кв. 2010 р. на суму 31 639,00 грн., І кв. 2011 р. на суму 62 814,00 грн., ІІ кв. 2011 р. на суму 432,00 грн., ІІІ кв. 2011 р. на суму 47 673,00 грн., IV кв. 2011 р. на суму 7 201,00 грн., І кв. 2012 р. на суму 2 992,00 грн., ІІ кв. 2012 р. на суму 14 280,00 грн. та за ІІІ кв. 2012 р. на суму 776,00 грн.;

ь п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 225 175,00 грн., у тому числі за лютий 2010 р. на суму 25 000,00 грн., за серпень 2010 р. на суму 19 667,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 25 311,00 грн., за лютий 2011 р. на суму 49 991,00 грн., за березень 2011 р. на суму 39 927,00 грн., за квітень 2011 р. на суму 203,00 грн., за червень 2011 р. на суму 172,00 грн., за липень 2011 р. на суму 39 248,00 грн., за серпень 2011 р. на суму 64,00 грн., за вересень 2011 р на суму 2 142,00 грн., за жовтень 2011 р. на суму 1 672,00 грн., за січень 2012 р. на суму 1 143,00 грн., за лютий 2012 р. на суму 14,00 грн., за березень 2012 р. на суму 1 693 грн., за червень 2012 р. на суму 13 600,00 грн., за липень 2012 р. на суму 739,00 грн.;

ь п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з його контрагентами за перевіряємий період.

22.04.2013 р. на підставі Акту перевірки №1361 Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь форма «Р» №0002712220, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 250 022,00 грн. (із яких 223 641,00 грн. за основним платежем та 26 381,00 грн. за штрафними санкціями);

ь форма «Р» №0002702220, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 258 895,00 грн. (із яких 225 175,00 грн. за основним платежем та 33 720,00 грн. за штрафними санкціями).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача під час винесення спірних податкових-повідомлень рішень, тому позивач оскаржив рішення Відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Поряд з цим, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Між ТОВ «Компанія «Солісіт» (Замовник) та ТОВ «Цезар 2» (Виконавець) було укладено ряд договорів про надання юридичних послуг, зокрема:

ь №3/Г від 01.10.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Цезар 2» зобов'язалось: надати консультації по господарському праву; консультування Позивача стосовно розробки правовстановлюючих документів фінансово-господарської діяльності; представлення інтересів Позивача у державних, контролюючих, регулюючих органах, господарських та третейських судах в якості позивача або відповідача при умові оформлення Замовником відповідних довіреностей; підготовка, за вимогою Замовника, змін до Статуту, установчого договору, проектів протоколів зібрання засновників, наказів по підприємству; підготовка претензійно-позовних документів по стягнень заборгованості з боржників Замовника; інші юридичні дії, що здійснюються в інтересах Замовника.

ь №01/Г від 04.01.2012 р., відповідно до якого ТОВ «Цезар 2» зобов'язалось: надати консультації по діючому господарському праву; інформування Замовника про діючі законодавчі та підзаконні акти, які регулюються фінансово-господарську діяльність Замовника; сприяння Замовнику в наданні ліцензій на види діяльності, які підлягають ліцензуванню; консультування Замовника про особливості експортно-імпортних операцій та валютного регулювання; консультування Замовника стосовно розробки правовстановлюючих документів фінансово-господарської діяльності; консультування Замовника з питань заповнення фінансової, податкової та статистичної звітності; представлення інтересів Замовника у державних, контролюючих, регулюючих органах, господарських та третейських судах в якості позивача або відповідача при умові оформлення Замовником відповідних довіреностей; підготовка, за вимогою Замовника, змін до Статуту, установчого договору, проектів протоколів зібрання засновників, наказів по підприємству.

Згідно п.2.1 вказаних договорів Виконавець зобов'язується надати послуги, вказані в Договорі, в повному обсязі. Абонентська плата повинна бути оплачена Замовником на підставі Акта виконаних робіт, що може бути щорічним, щоквартальним або щомісячним.

Водночас, у ст.629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом, в порядку передбаченому положеннями ст.11, ст.69, ст.70, ст.114 КАС України, пропонувалось сторонам надати додаткові документи по справі (зокрема, представникам Позивача пропонувалось надати документи, що посвідчують реальність виконання вищевказаних договорів).

Так, ТОВ «Компанія Солідіт» надано суду первинні документи, які на думку Позивача, посвідчують реальність укладення та виконання умов договорів з ТОВ «Цезар 2», зокрема:

ь Акт здачі-приймання робіт та послуг від 31.12.2010 р. до договору №3/Г, з якого вбачається часткове виконання передбачених Договором послуги, та податкова накладна №69 від 31.12.2010 р. на суму 150 000,00 грн. (125 000,00 грн. - сума послуг; 25 000,00 грн. - ПДВ);

ь Акт №1 здачі-приймання робіт та послуг від 27.06.2012 р. до договору №01/Г, з якого також не вбачається повного виконання вказаних у Договорі послуг, та податкова накладна №55 від 27.06.2012 р. на суму 72 000,00 грн. (60 000,00 грн. - сума послуг; 12 000,00 грн. ПДВ).

Водночас, відповідно до положень 3.2 Договору №3/Г від 01.10.2010 р. та №01/Г від 04.01.2012 р. оплата проводиться на підставі підписаного Акту виконаних робіт. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які акти виконаних робіт, за якими відповідно до умов Договорів мала проводиться оплата.

Крім того, Позивачем не надано жодних документів, які б посвідчували реальність виконання господарських операцій ТОВ «Цезар 2» за Договором №03/Г від 01.10.2010 р. та №01/Г від 04.01.2012 р., а саме докази що свідчать: про надання Позивачу консультацій по господарському праву; щодо консультування Позивача стосовно розробки правовстановлюючих документів фінансово-господарської діяльності; представлення інтересів Позивача у державних, контролюючих, регулюючих органах, господарських та третейських судах в якості позивача або відповідача (чи оформлялись Позивачем відповідні довіреності на представників ТОВ «Цезар 2»); щодо підготовки, за вимогою Замовника, змін до Статуту, установчого договору, проектів протоколів зібрання засновників, наказів по підприємству; підготовка претензійно-позовних документів по стягнень заборгованості з боржників Замовника; або інші юридичні дії, що здійснюються в інтересах Замовника.

Крім того, Позивачем не надано жодних пояснень за яких умов надавались ТОВ «Цезар 2» юридичні послуги, а саме: які саме особи надавали, їх прізвища, чи приїжджали консультанти до Позивача на офіс, чи Позивач приїздив на офіс до ТОВ «Цезар 2», в скільки.

Поряд з цим, суд приймає до уваги посилання Відповідача, на Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №1945/2240/36124997 від 20.11.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Цезар 2» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Цезар 2» сформовано податковий кредит за період з 01.08.2009 р. по 31.07.2012 р.» та Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №1529/2240/36124997 від 03.10.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Цезар 2» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Цезар 2» сформовано податковий кредит за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р.» в яких зафіксовані, що у ТОВ «Цезар 2» відсутні трудові ресурси, основні фонди та транспортні засоби.

Більше того, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що відповідно до умов Договору №3/Г від 01.10.2010 р. Замовник, в особі виконавчого директора ОСОБА_1, діє на підставі Статуту. Поряд з цим, у договорі №01/Г зазначено, що Замовник, в особі виконавчого директора ОСОБА_1, діє на підставі Наказу №5 від 16.08.2011 р.

В свою чергу, як вбачається з п.6.14 Статуту ТОВ «Компанія «Солісіт» у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Директор. Водночас, згідно протоколу №2 Загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Солісіт» від 09.06.2011 р. ОСОБА_1 був звільнений з посади Директора товариства та призначений на посаду виконавчого директора. При цьому, на посаду Директора обрано ОСОБА_9

Таким чином, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що не спростовано наданими Позивачем доказами, що ОСОБА_1 не мав повноважень на підписання Договору №3/Г від 01.10.2010 р. та №01/Г від 04.01.2012 р.

Крім того, відповідно до наданої Позивачем довідки з ПАТ «Банк «Національні інвестиції» (надалі - Банк) №3412/14-1 від 13.09.2013 р., в період з 01.02.2010 р. по 31.12.2012 р. Позивачем були перераховані кошти на ТОВ «Цезар 2», (що також підтверджується виписками з банку), вбачається, що:

ь за Договором №3/Г - 14.02.2011 р. Позивачем була проведена часткова оплата в розмірі 26 000,00 грн. (ПДВ - 4 333,33 грн.) (виписка №616); 15.02.2011 р. позивачем була проведена часткова оплата в розмірі 64 000,00 грн. (ПДВ - 10 666,67 грн.) (виписка №619); 18.02.2011 р. позивачем була проведена оплата в розмірі 60 000,00 грн. (ПДВ - 10 000,00 грн.).

ь за Договором №1/Г - Позивачем Виписок щодо проведення оплати надано не було.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями ч.1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Під час перевірки Відповідачем було встановлено взаємовідносини між Позивачем та іншими учасниками без укладення письмових договорів, зокрема:

ь ТОВ «Крамбекс» згідно рахунку-фактури №010213 від 01.02.2011 р. на суму 299 946,00 грн., щодо поставки: ремкомплекта до гвинтового компресора, осушувача RDF 240, круги відрізний по металу Атака;

ь ТОВ «Марадор» відповідно до рахунку-фактури №2913 від 29.07.2011 р. на суму 234 030,00 грн., щодо поставки: фарбувально-сушильної камери, набору інструментів, рихтувальний стенд, осушувач, фільтри, ключ ріжково-накидний, набір для гальмівних циліндрів, газовий пальник, лійка поліетиленова, лампа світодіодна, мікрометр, клипсодер великий та інші інструменти.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, Позивачем в якості доказів отримання вказаних товарів від контрагентів надав наступні докази:

ь видаткову накладну №010213 від 01.02.2011 р., про отримання товарів від ТОВ «Крамбекс»;

ь видаткову накладну №2913 від 29.07.2011 р., про отримання товарів від ТОВ «Марадор».

Крім того, Позивачем було надано податкові накладні, що виписані контрагентами, зокрема:

ь податкову накладну №010213 від 01.02.2011 р., видану ТОВ «Карамбекс», на суму 299 946,00 грн.;

ь податкову накладну №2913 від 29.07.2011 р. , видану ТОВ «Марадор», на суму 234 030,00 грн.

Водночас, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що із наданої ТОВ «Марадор» Позивачу податкової накладної №2913 від 29.07.2011 р., вбачається що видом цивільно-правового договору є не рахунок-фактура №2913 від 29.07.2011 р., а договір поставки №б/н від 29.07.20111 р. Однак, жодного договору постановки №б/н від 29.07.2011 р. Позивачем ні під час проведення перевірки Відповідачем, ні під час судового засіданні до суду надано не було.

Крім того, як вбачається із змісту наданих Позивачем документів, ТОВ «Марадор» знаходиться в Черкаській області, м. Черкаси а ТОВ «Крамбекс» в Київській області, м. Вишгороді.

При цьому, в судовому засіданні представник Позивача вказав, що деяке обладнання та інструменти доставляв контрагент, а частину пересилали через поштові відділення або кур'єрською службою.

Однак, суд критично ставиться до вказаних посилань Позивача, оскільки жодних доказів (зокрема, але не виключно: договори на транспортування придбаного обладнання, товарно-транспортні накладні, чеки на отримання від поштових відділень, кур'єрських служб тощо) які посвідчували факт транспортування обладнання та інструменти від ТОВ «Карамбекс» та ТОВ «Марадор» до Позивача надано не було. Як і не було надано жодних пояснень яка саме частина обладнання та інструментів доставляв контрагент особисто, а яку частину пересилав через поштові відділення або кур'єрською службою.

Крім того, згідно пояснення ОСОБА_7 директора (засновника) ТОВ «Марадор» від 12.09.2011 р., зафіксованих в Довідці перевірки ДПІ у м. Черкаси ТОВ «Марадор» №928/22-11/37478813 від 09.11.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Марадор» (код за ЄДРПОУ 3748813) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-вересень 2011 р.», щодо транспорту, яким перевозився товар, повідомлено, що при придбанні та реалізації товару транспортування здійснювалось контрагентами (покупцями). Тому, суд не приймає до уваги посилання Позивача на те, що придбаний товар доставлявся транспортом контрагента.

Більше того, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (надалі - Інструкція №99) передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Водночас, суд критично ставиться до наданого Позивачем Витяг із Журналу довіреностей за період з 01.02.2010 р. по 31.12.2012 р., з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Так, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Водночас, Позивачем не надано до суду, на підтвердження видання довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Крамбекс» та ТОВ «Марадор», Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Салісіт» та копій довіреностей на отримання ТМЦ.

Крім того, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на:

ь Акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ТОВ «Крамбекс» №1625/22-2/3733534 від 03.09.2012 р. «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Крамбекс» (код ЄДРПОУ 37335343) в частині дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2010 р. по червень 2012 р.» в якому зазначено, що перевіркою встановлено про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Карамбекс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

ь Довідку перевірки ДПІ у м. Черкаси ТОВ «Марадор» №928/22-11/37478813 від 09.11.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Марадор» (код за ЄДРПОУ 3748813) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-вересень 2011 р.» в якому зафіксовано, що в період з березня-вересень 2011 р. документи оформлялись без реального здійснення господарських операцій.

Водночас, Позивач посилається на наявність господарських правовідносин між ТОВ «Компанією Солісіт» та ТОВ «Форс», щодо поставки товарів.

Так, на підтвердження наявності господарських правовідносин між Позивачем та ТОВ «Форс», представником ТОВ «Компанія Солісіт» надано наступні документи:

ь видаткові накладні за рахунками ТОВ «Форс» на оплату, а саме: №2712 від 15.10.2010 р.; №2946 від 10.12.2010 р.; №636 від 30.03.2011 р.; №828 від 18.04.2011 р.; №840 від 20.04.2011 р.; №1179 від 02.06.2011 р.; №1323 від 17.06.2011 р.; №1477 від 11.07.2011 р.; №1964 від 06.09.2011 р.; №2071 від 14.09.2011 р.; №2298 від 29.09.2011 р.; №2362 від 13.10.2011 р.; №2767 від 29.11.2011 р.; №2892 від 14.12.2011 р.; №2984 від 26.12.2011 р.; №117 від 31.01.2012 р.; №116 від 31.01.2012 р.; №257 від 23.02.2012 р.; №402 від 15.03.2012 р.; №901 від 25.06.2012 р.; №935 від 03.07.2012 р.; №948 від 06.07.2012 р.; №932 від 02.07.2012 р.;

ь рахунки ТОВ «Форс» на оплату, зокрема: №4113 від 12.11.2010 р.; №4501 від 10.12.2010 р.; №979 від 29.03.2011 р.; №1269 від 18.04.2011 р.; №1293 від 19.04.2011 р.; №1821 від 02.06.2011 р.; №1974 від 15.06.2011 р.; №2295 від 11.07.2011 р.; №2965 від 29.08.2011 р.; №3150 від 09.2011 р.; №3458 від 29.09.2011 р.; №3640 від 12.10.2011 р.; №4229 від 24.11.2011 р.; №4409 від 12.12.2011 р.; №4613 від 26.12.2011 р.; №195 від 30.01.2012 р.; №197 від 30.01.2012 р.; №194 від 30.01.2012 р; №506 від 23.02.2012 р.; №1659 від 25.06.2012 р.; №1658 від 22.06.2012 р.; №1710 від 04.07.2012 р.; №1660 від 25.06.2012 р.;

Водночас, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках зокрема такий обов'язковий реквізит, як вид цивільно-правового договору.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем було надано до суду податкові накладні, виписані ТОВ «Форс» згідно договорів поставки та рахунків на оплату, зокрема: №2833 від 15.11.2010 р. до договору від 31.12.2008 р. та рахунку №4113 від 12.11.2010 р. на суму 1 349,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 224,83 грн.); №3062 від 10.12.2010 р. до договору від 31.12.2008 р. та рахунку №4501 від 10.12.2010 р. на суму 514,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 85,67 грн.); №465 від 30.03.2011 р. до договору поставки №00000000979 від 29.03.2011 р. на суму 1 561,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 260,17 грн.); №670 від 18.04.2011 р. до договору поставки №00000001269 від 18.04.2011 р. на суму 450,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 75,08 грн.); №690 від 20.04.2011 р. до договору поставки №1293 від 19.04.2011 р. на суму 766,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 127,67 грн.); №1066 від 02.06.2011 р. до договору поставки №00000001821 від 02.06.2011 р. на суму 492,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 82,00 грн.); №1227 від 16.06.2011 р. до договору поставки №00000001974 від 15.06.2011 р. на суму 543,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 90,50 грн.); №1426 від 11.07.2011 р. до договору поставки №0000002295 від 11.07.2011 р. на суму 1 461,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 243,50 грн.); №1964 від 30.08.2011 р. до договору поставки №002965 від 31.12.2008 р. на суму 386,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 64.33 грн.); №2123 від 14.09.2011 р. до договору поставки №003150 від 31.12.2008 р. на суму 12 776,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 129,33 грн.); №2360 від 29.09.2011 р. до договору поставки №003458 від 31.12.2008 р. на суму 78,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13,00 грн.); №2444 від 13.10.2011 р. до договору поставки від 31.12.2008 р. №003640 на суму 10 035,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 672,50 грн.); №2858 від 29.12.2011 р. до договору поставки №004229 від 31.12.2008 р. на суму 17 390,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 898,33 грн.); №3033 від 14.12.2011 р. до договору поставки №004409 від 31.12.2008 р. на суму 711,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 118,50 грн.); №3122 від 26.12.2011 р. до договору поставки №00000004613 від 26.12.2011 р. на суму 9 437,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 572,83 грн.); №120 від 30.01.2012 р. до договору поставки №00000000195 від 30.01.2012 р. на суму 2 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 350,00 грн.); №131 від 31.01.2012 р. до договору поставки №00000000197 від 30.01.2012 р. на суму 4 325,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 720,83 грн.); №130 від 31.01.2012 р. за договором поставки №00000000194 від 30.01.2012 р. на суму 432,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 72,00 грн.); №0000154 від 23.02.2012 р. до договору поставки №00000000506 від 23.02.2012 р. на суму 84,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 14,00 грн.); №0000296 від 15.03.2012 р. до договору поставки №00000000616 від 29.02.2012 р. на суму 10 157,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 692,83 грн.); №836 від 25.06.2012 р. до договору поставки №ФР-0001659 від 31.12.2008 р. на суму 9 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 600,00 грн.); №863 від 02.07.2012 р. до договору поставки №ФР-0001658 від 31.12.2008 р. на суму 323,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 53,83 грн.); №877 від 06.07.2012 р. до договору поставки №ФР-0001710 від 31.12.2008 р. на суму 402,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 67,03 грн.); №862 від 02.07.2012 р. до договору поставки №ФР-0001660 від 31.12.2008 р. на суму 3 708,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 618,11 грн.).

В судовому засіданні представник Позивача вказав, що поставка від ТОВ «Форс» здійснювалась за рахунками-фактурами, що надавались ТОВ «Форс» і оплачувались Позивачем, що було відображено в податкових накладних ТОВ «Форс».

Однак, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що в податкових накладних вірно вказані підстави для її видання, а саме вказані рахунки-фактури, а не договори поставки. Так, як вбачається із змісту податкових накладних, в них вид цивільно-правового договору вказано саме договори постанови, а не рахунки-фактури, зокрема в податкових накладних зазначено: договір від 31.12.2008 р.; №00000000979 від 29.03.2011 р.; №00000001269 від 18.04.2011 р.; №1293 від 19.04.2011 р.; №00000001821 від 02.06.2011 р.; №00000001974 від 15.06.2011 р.; №00000002295 від 11.07.2011 р.; №002965 від 31.12.2008 р.; №003150 від 31.12.2008 р.; №003458 від 31.12.2008 р.; №003640 від 31.12.2008 р.; №004229 від 31.12.2008 р.; №004409 від 31.12.2008 р.; №00000004613 від 26.12.2011 р.; №00000000195 від 30.01.2012 р.; №00000000197 від 30.01.2012 р.; №00000000194 від 30.01.2012 р.; №00000000506 від 23.02.2012 р.; №00000000616 від 29.02.2012 р.; №ФР-0001659 від 31.12.2008 р.; №ФР-0001658 від 31.12.2008 р.; №ФР-0001710 від 31.12.2008 р.; №ФР-0001660 від 31.12.2008 р.

При цьому, в судовому засіданні представником Позивача вказані в податкових накладних договори надано не було.

В той же час, суд критично ставиться до посилання представника Позивача, що в податкових накладних під договором постановки розуміється рахунок-фактура, оскільки як вбачається із податкових накладних (зокрема, №2833 від 1511.2010 р., №3062 від 10.10.2010 р.) вказані накладні видавались як на підставі рахунку фактури так і на підставі договору від 31.12.2008 р. Більше того, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача, що в інших податкових накладних (зокрема, №1964 від 30.08.2011 р.,№2123 від 14.09.2011 р., №2360 від 31.12.2008 р., №2444 від 13.10.2011 р., №2858 від 29.11.2011 р., №3033 від 14.12.2011 р., №836 від 25.06.2012 р., №863 від 02.07.2012 р., №877 від 06.07.2012 р., №862 від 02.07.2012 р.) зазначено договори поставки від 31.12.2008 р., тоді як рахунки-фактури ТОВ «Форс» були виписані в 2011 р.

Суд додатково акцентує увагу, на тому, що відповідно до наданих Позивачем видаткових накладних, укладених між ТОВ «Компанія Солісіт» та ТОВ «Форс», вказані накладні були підписані від ТОВ Компанія Солісіт» ОСОБА_9 та ОСОБА_1 згідно довіреностей. Однак, як же зазначалось вище, Позивачем не надано ані належним чином оформленого Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Солісіт», ані копій самих довіреностей, виписаних Позивачем на ОСОБА_9 та ОСОБА_1 на отримання товарів від ТОВ «Форс».

При цьому, суд погоджується із доводами Відповідача, що Позивачем не надано жодних доказів (зокрема, але не виключно: договори на транспортування придбаного обладнання, товарно-транспортні накладні, чеки на отримання від поштових відділень, кур'єрських служб тощо) які посвідчували факт транспортування придбаного обладнання та інструменти від ТОВ «Форс» до Позивача. Представники Позивача не надали жодних пояснень щодо причин відсутності документів, які б посвідчували перевезення товарів ТОВ «Форс».

Крім того, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача, на Акт перевірки ТОВ «Форс» ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №706/3-22-80/30312466 від 16.10.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форс» (код за ЄДРПОУ 30312466) щодо підтвердження господарських відносин зі платниками податків відомостей за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2012 р.» в якому зазначено, що ТОВ «Форс» не має можливості фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Натомість, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Цезар 2», ТОВ «Матадор», ТОВ «Форс», ТОВ «Карамбекс».

Більше того, суд критично ставиться до наданих Позивачем пояснень, що відповідно до видаткових накладних ТОВ «Компанія Солісіт» реалізувала іншим контрагентам придбаний у ТОВ «Форс», ТОВ «Марадор» та ТОВ «Крамбекс» товар, зокрема: ПВБФ «Україна», ТОВ «Компрессорс Інтернешнл», ТОВ «ТД «Атака», ОСОБА_6, ТОВ «Принт-Мастер», ПП ОСОБА_12, ТОВ «Планета обладнання», ДП «КБАО», ПП «Кримспецоборудование», ТОВ «Завод Стахановмаш», ТОВ «Росавто», ТОВ «Істок-Оптім», ДП «МІН», ТОВ «Одеський друкарський двір», Капіталінвестбуд-77, ТОВ «Колві «Євротерм», ТОВ «Ю.Р.К.».

Так, як вбачається із змісту видаткових накладних підписаних між ТОВ «Компанія Солісіт» та контрагентами (ПВБФ «Україна», ТОВ «Компрессорс Інтернешнл», ТОВ «ТД «Атака», ТОВ «Принт-Мастер», ПП ОСОБА_12, ТОВ «Планета обладнання», ДП «КБАО», ПП «Кримспецоборудование», ТОВ «Завод Стахановмаш», ТОВ «Росавто», ТОВ «Істок-Оптім», ДП «МІН», ТОВ «Одеський друкарський двір», Капіталінвестбуд-77, ТОВ «Колві «Євротерм», ТОВ «Ю.Р.К.») товари відпускались на підставі довіреностей. Однак, в судове засідання Позивачем не надано жодної довіреності контрагентів (ПВБФ «Україна», ТОВ «Компрессорс Інтернешнл», ТОВ «ТД «Атака», ОСОБА_6, ТОВ «Принт-Мастер», ПП ОСОБА_12, ТОВ «Планета обладнання», ДП «КБАО», ПП «Кримспецоборудование», ТОВ «Завод Стахановмаш», ТОВ «Росавто», ТОВ «Істок-Оптім», ДП «МІН», ТОВ «Одеський друкарський двір», Капіталінвестбуд-77, ТОВ «Колві «Євротерм», ТОВ «Ю.Р.К.») на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Компанія Солісіт».

Крім того, надані Позивачем документи (податкові та видаткові накладні, виписані Позивачем контрагентам) не містять жодних відомостей про місце відвантаження товарів контрагентам, та здійснення господарської діяльності.

Більше того, із наданих Позивачем Виписок із банківських рахунків не вбачається надходження коштів від ПВБФ «Україна» (за рахунком-фактурою №СФ-0031 від 04.02.2011 р.), ТОВ «Компрессорс Інтернешнл» (за рахунком-фактурою №СФ-0429 від 26.11.2010 р.), ДП «КБАО» (за рахунком-фактурою №СФ-0161 від 31.05.2011 р.) ТОВ «Росавто» (за рахунком-фактурою №СФ-0294 від 05.09.2011 р. та №СФ-0282 від 29.08.2011 р.), ТОВ «Істок-Оптім» (за рахунком-фактурою №СФ-0302 від 08.09.2011 р.), ДП «МІН» (за рахунком-фактурою №СФ-0418 від 08.11.2011 р. та №СФ-319 від 25.06.2012 р.), ТОВ «Одеський друкарський двір» (за рахунком-фактурою №СФ-007 від 18.01.2012 р.), Капіталінвестбуд-77 (за рахунком-фактурою №СФ-010 від 18.01.2012 р.), ТОВ «Колві «Євротерм» (за рахунком-фактурою №СФ-071 від 02.03.2012 р.), ТОВ «Ю.Р.К.» (за рахунком-фактурою №СФ-057 від 23.02.2012 р.).

Таким чином, суд критично ставиться до пояснень Позивача, що придбані товари у ТОВ «Форс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Карамбекс» були в подальшому реалізовані ПВБФ «Україна», ТОВ «Компрессорс Інтернешнл», ТОВ «ТД «Атака», ТОВ «Принт-Мастер», ПП ОСОБА_12, ТОВ «Планета обладнання», ДП «КБАО», ПП «Кримспецоборудование», ТОВ «Завод Стахановмаш», ТОВ «Росавто», ТОВ «Істок-Оптім», ДП «МІН», ТОВ «Одеський друкарський двір», Капіталінвестбуд-77, ТОВ «Колві «Євротерм», ТОВ «Ю.Р.К.».

Суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Разом з тим, Позивач не надав без поважних причин витребувані судом докази, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, судове засідання у зв'язку з ненаданням Позивачем витребуваних доказів неодноразово переносилось для надання можливості Позивачу надати витребувану первинну документацію, проте докази так і не були надані, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, в судовому засіданні представники позивача визнали факт відсутності необхідних реквізитів в наданих до суду видаткових накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Позивача були відсутні підстави для врахування зазначених вище податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Форс», ТОВ «Карамбекс», ТОВ «Марадор» в бухгалтерському обліку Позивача.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В пп.А) п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на вищевказане, наявність у Позивача необхідних документів, які відповідно до Закону №334/94 та ППК України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що фактичних господарських правовідносин у дійсності не було.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані Позивачем первинні документи не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «Марадор», ТОВ «Карамбекс», ТОВ «Форс», ТОВ «Цезар 2» мали місце.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №0002702220 та №0002712220 від 22.04.2013 р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Солісіт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін