Постанова

від 23.09.2013 по справі 904/584/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року Справа № 904/584/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Шевцова Е.В., м. Дніпропетровськ на постановувід 18.07.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/584/13-г господарського суду Дніпропетровської області за заявоюприватного підприємства "Люкс-Промторг", с. Партизанське Дніпропетровської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Тіно", м. Дніпропетровськ про банкрутство за участюДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби повноважні представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2013 р. за заявою приватного підприємства "Люкс-Промторг", порушено провадження у справі № 904/584/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Тіно" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013 р.) (далі - Закон про банкрутство) .

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2013 р. визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шевцова Є.В. та інше.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 р. (суддя Полєв Д.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 р. (судді: Лисенко О.М. - головуючий, Вечірко І.О., Білецька Л.М.) вказану ухвалу скасовано, провадження у справі № 904/584/13-г припинено відповідно до п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ), як безпідставно порушене.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий Шевцов Є.В. (далі - скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 91 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій , документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

У зв'язку з чим ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням .

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр ).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

У силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням, що є необхідною умовою для ініціювання справи про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство.

Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство не було додано жодних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням

При цьому з наданої Дніпропетровською міською радою довідки з Єдиного державного реєстру вбачається відсутність станом на 04.02.2013 р. запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням (а.с. 41-45), тоді як провадження у справі про банкрутство було порушено ще 22.01.2013 р.

Витяг з Єдиного державного реєстру із внесеним щодо боржника записом про відсутність за місцезнаходженням датований та був наданий ініціюючим кредитором лише 18.02.2013 р., тобто майже через місяць після порушення провадження у справі про банкрутство (а.с. 50-52).

Відтак, апеляційним господарським судом встановлені явні, очевидні факти, які свідчать, що судом першої інстанції визнано боржника банкрутом, як відсутнього, без наявності правових підстав, із якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 цього Закону.

У зв'язку з чим законним та обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушеного.

За таких обставин підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Тіно" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст. 34, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Шевцова Е.В. залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 р. у справі № 904/584/13-г залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич