Рішення

від 24.09.2013 по справі 910/3989/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3989/13 24.09.13

За позовом Підприємства об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність»

Ірпінської міської громадської організації «Солідарність»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

про визнання недійсною постанови від 13.02.13. № 3.1302/1

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Блажівська О.Є.

Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Кравець Я.В. представник за довіреністю № б/н від 18.06.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Підприємства об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність» Ірпінської міської громадської організації «Солідарність» (далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - відповідач) про визнання недійсною постанови від 13.02.13. № 3.1302/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 3.1302/1 від 13.02.13. про накладення на позивача штрафу у розмірі 51 615,00 грн. за правопорушення у сфері містобудування винесена з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання її недійсною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.13. порушено провадження у справі № 910/3989/13, та призначено її до розгляду на 04.04.13.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.04.13. та 16.04.13., в зв'язку з неявкою в судові засідання представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 16.04.13. та 25.04.13. відповідно.

В судовому засіданні 25.04.13. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 910/3989/13, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 25.04.13. визначений склад колегії суддів в даній справі, якою справу № 910/3989/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.06.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 25.06.13.

В зв'язку з перебуванням колегії суддів у відпустці, справу № 910/3989/13 призначено до розгляду на 23.07.13.

Далі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.13. справу № 910/3989/13 призначено до розгляду на 12.09.13.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог попередніх хвал суду в даній справі в повному обсязі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.13. розгляд справи № 910/3989/13 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 24.09.13.

В судовому засіданні 24.09.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.09.13. вкотре не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі в повному обсязі не виконав, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) на адресу відповідача: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3989/13.

В судовому засіданні 24.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.13. начальником Інспекційного відділу у Західному регіоні Інспекційного управління № 1 Гороховим В.В. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: 144-квартирний житловий будинок в м. Ірпінь по вул. Лісова, 50.

За результатами проведення вказаної перевірки були виявлені наступні порушення: територія будівельного майданчику не огороджена з боку будинку № 46 та частково відсутня огорожа з боку вул. Лісова; складування будівельних матеріалів та будівельних відходів здійснюється не у відповідності до місць, визначених ПВР; не забезпечено вимог охорони праці на майданчику, а саме: відсутні санітарно-побутові приміщення, визначенні ПВР; заїзд на будівельний майданчик здійснюється через земельні ділянки, які не належать забудовнику; порушено вимоги п. п. 2.23, 4.3, 7.10 ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» та складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

25.01.13. складено протокол № 1-Л-3-2501/63 про правопорушення в сфері містобудівної діяльності, яким встановлено, що на об'єкті будівництва 144-квартирний житловий будинок в м. Ірпінь по вул. Лісова, 50 під час здійснення будівельних робіт підрядною організацією (позивачем) не забезпечено наступного: територія будівельного майданчику не огороджена з боку будинку № 46 та частково відсутня огорожа з боку вул. Лісова; складування будівельних матеріалів та будівельних відходів здійснюється не у відповідності до місць, визначених ПВР ; не забезпечено вимог охорони праці на майданчику, а саме: відсутні санітарно-побутові приміщення, визначенні ПВР. Відповідальність за вказані правопорушення передбачена п. 8 ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

31.01.13. на підставі статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.11. № 553 виконробу Підприємства об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність» Ірпінської міської громадської організації «Солідарність» видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким висунуто вимогу усунути допущене правопорушення в термін до 28.02.13.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 13.02.13. першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Неборським Є.А. було розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Підприємства об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність» та на підставі акту перевірки від 17.01.13., припису від 31.01.13. та протоколу від 25.01.13. було визнано Підприємство об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частиною 3 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено на останнє штраф у розмірі 51 615,00 грн., про що було винесено постанову № 3.1302/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує саме на те, що, на його думку, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 3.1302/1 від 13.02.13. було винесено до настання терміну, визначеного у приписі від 31.01.13. для усунення допущеного правопорушення, внаслідок чого, на думку позивача, вказана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається організація і діяльність органів виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.11. № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України. Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

В зв'язку із порушенням позивачем вказаних приписів Закону, 13.02.13. першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Неборським Є.А. було розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Підприємства об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність» та на підставі акту перевірки від 17.01.13., припису від 31.01.13. та протоколу від 25.01.13. було визнано Підприємство об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 частиною 3 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено на останнє штраф у розмірі 51 615,00 грн., про що було винесено постанову № 3.1302/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В той же час, приписом від 31.01.13. про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким висунуто вимогу усунути допущене позивачем правопорушення, встановлено термін для добровільного усунення порушення в строк до 28.02.13.

Таким чином, постанова № 3.1302/1 від 13.02.13. про накладення штрафу, була прийнята першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Неборським Є.А. за п'ятнадцять днів до встановленого відповідачем для позивача граничного строку для добровільного усунення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого постанова № 3.1302/1 від 13.02.13. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності прийнята без достатніх на те правових підстав та підлягає визнанню недійсною.

При цьому судом не приймаються до уваги подана позивачем довідка від 27.02.13. про повне виконання припису відповідача від 31.01.13., оскільки остання не містить доказів її направлення на адресу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Стосовно ж доводів позивача про те, що акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил складено відносно гр. Осипенка М.В., а не Підприємства об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність», суд відзначає, що предметом спору в даній справі є питання недійсності постанови № 3.1302/1 від 13.02.13. про накладення штрафу, а не акту від 17.01.13.

При цьому, саме відповідач є суб'єктом містобудування, який виконує будівельні роботи з будівництва житлового будинку по вул. Лісова, 50 в м. Ірпінь Київської області на підставі Договору генерального підряду № 7/1 від 30.08.12., та який згідно ЗУ "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" несе відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення щодо виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною постанову № 3.1302/1 від 13.02.13. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

3. Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (03680, м. Київ, вул. Івана Клименка, б. 5/2; 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 37783132) на користь Підприємства об'єднання громадян «Асоціація забудовників Солідарність» Ірпінської міської громадської організації «Солідарність» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Українська, б. 85, офіс 2; ідентифікаційний код 37910864) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.13.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді О.Є. Блажівська

М.О. Любченко