Постанова

від 19.09.2013 по справі 805/10447/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р. Справа №805/10447/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьова І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Пломар» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року №0000251501/293, №0000231501/295, №0000241501/297,

за участю представників сторін

від позивача: Борозенцев С.В.

від відповідача: Цуканов С.А.

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Пломар», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року №0000251501/293, №0000231501/295, №0000241501/297.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено Акт перевірки №1457/15-3/24327094 від 19 червня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у зв'язку з отриманням податкової інформації про виявлені факти за наслідками звірки з контрагентом ПАТ «Запоріжський сталепрокатний завод» (код ЄДРПОУ 00191247), що свідчать про можливі порушення податкового законодавства за період 3 квартал 2012 року, 4 квартал 2012 року та за січень 2013 року. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства: завищено суму податкового кредиту за 3 квартал 2012 року у розмірі 47496 грн., за 4 квартал 2012 року на 79932 грн.; завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядки 19 Декларації) за 3 квартал 2012 року у розмірі 42229 грн., за 4 квартал 2012 року у розмірі 28345 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за 3 квартал 2012 року у розмірі 5267 грн., у 4 кварталі 2012 року у розмірі 4091 грн., у січні 2013 року у розмірі 1230 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за 4 квартал 2012 року у розмірі 42229 грн. та по декларації за січень 2013 року у розмірі 27115 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року №0000251501/293, №0000231501/295, №0000241501/297.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року №0000251501/293, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 69344 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17336 грн., №0000231501/295, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70574 грн., №0000241501/297, яким нараховані суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 10588 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13235,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні зазначив, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, а тому неможливо встановити факт транспортування товару від ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» до позивача та отримання товару, а також передбачається ймовірне завищення собівартості продукції. Отже, позивачем не доведено факт транспортування товару (дріт сталевий низьковуглецевий), що не дає можливості підтвердити факт здійснення операцій у межах господарської діяльності та реальність їх проведення. Крім того, за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», внесено до таблиці негативної податкової історії за наступними ознаками: пов'язані особи були керівниками більше ніж 10-ти підприємств. Оцінка за даними податкової історії платника податків - 1,5. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що в результаті співпраці позивача з пов'язаними особами можливі наслідки, які передбачає доктрина «Угода по кроках». Таким чином, дії позивача призвели до порушення п.198.1, 198.3 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 ПКУ.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Пломар» є юридичною особою, зареєстровано 22 квітня 1996 року під записом №12701200000001360, ідентифікацій код юридичної особи 24327094, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.90,91).

Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є відповідач, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача у зв'язку з отриманням податкової інформації про виявлені факти за наслідками звірки з контрагентом ПАТ «Запоріжський сталепрокатний завод» (код ЄДРПОУ 00191247), що свідчать про можливі порушення податкового законодавства за період 3 квартал 2012 року, 4 квартал 2012 року та за січень 2013 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 19 червня 2013 року №1457/15-3/24327094 (а.с.33).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення:

п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту за 3 квартал 2012 року у розмірі 47496 грн., за 4 квартал 2012 року на 79932 грн.;

п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України - завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (рядки 19 Декларації) за 3 квартал 2012 року у розмірі 42229 грн., за 4 квартал 2012 року у розмірі 28345 грн.;

п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за 3 квартал 2012 року у розмірі 5267 грн., у 4 кварталі 2012 року у розмірі 4091 грн., у січні 2013 року у розмірі 1230 грн.;

п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за 4 квартал 2012 року у розмірі 42229 грн. та по декларації за січень 2013 року у розмірі 27115 грн.

11 липня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення

- №0000251501/293, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 69344 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17336 грн. (а.с.12),

- №0000231501/295, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70574 грн. (а.с.14),

- №0000241501/297, яким нараховані суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 10588 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13235,00 грн. (а.с.15).

Спір виник через неможливість податковим органом встановити факт транспортування товару від ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» до позивача, та наявністю правових відносин позивача з пов'язаними особами, згідно п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», з якими уклало договір постачання від 12 березня 2012 року №875, відповідно до якого постачальник (ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод») зобов'язується передати в установлений строк стрічку стальну Св-08А, ГОСТ 2246-70 на орієнтовну суму 1350000,00 грн. з ПДВ, у власність покупця (позивача), який зобов'язується сплатити та прийняти товар. Товар за цим договором постачається на умовах постачання FCA - Запоріжжя, для автотранспорту, у відповідності до ІНКОТЕРМС-2000. Відвантаження товару здійснюється протягом 20 днів з моменту отримання грошових коштів за цінами відповідно до рахунку.

На виконання договору, що не заперечується відповідачем, позивачем на користь контрагента перераховано грошові кошти та виписані податкові накладні, які під час перевірки були оглянуті перевіряючими про що зазначено в акті перевірки. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту, про що свідчать відомості по декларації з податку на додану вартість за 3 квартал 2012 року у розмірі 47496 грн. та 4 квартал 2012 року у розмірі 79932 грн.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких зауважень до оформлення первинних документів, як і до ведення позивачем по справі бухгалтерського обліку, контролюючий орган не встановив.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що факт транспортування товару від постачальника ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» до позивача не може бути встановленим з огляду ненадання до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки Правила ведення податкового обліку визначені Податковим Кодексом України не встановлюють ніяких вимог щодо форми та виду документів, які б відносились до цілей податкового обліку.

У переліку підтверджуючих документів, передбачених п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі якого платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування, товарно-транспортні накладні не зазначені.

Суд зазначає, що обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної обумовлена не положеннями Податкового Кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2.1 наказу Міністерства транспорту № 363 від 14 жовтня 1997 року, яким затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначено сферу дії вказаних законодавчих актів, які не поширюються на органи Державної податкової служби України та які не впливають на систему оподаткування.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або їх неприйняття до уваги під час проведення перевірки не може свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин з ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що перевірка була проведена на підставі акту перевірки №776/15-3/24327094 від 04 квітня 2012 року з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за 4 квартал 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в 3 кварталі 2012 року та за січень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в 4 кварталі 2012 року. Позивачем було оскаржено вищевказаний акт, та отримана відповідь на заперечення від 18 квітня 2013 року №9053/10/15-3, якою переглянуто висновки, викладені в акті №776/15-3/24327094 від 04 квітня 2013 року, а саме: перевіркою не встановлено порушень при відображені позивачем бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за 4 квартал 2012 року у розмірі 42229 грн. та за січень 2013 року у розмірі 27115 грн.

Таким чином, позивачем вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства відображено бюджетне відшкодування ПДВ у декларації за 4 квартал 2012 року у розмірі 42229 грн. та за січень 2013 року у розмірі 27115 грн.

Крім того, позивачем на виконання договорів перевезення до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні (а.с.115,117,152), акт надання послуг (а.с.112), акт здачі-прийняття робіт (а.с.125,151), податкові накладні (а.с.131,159-160,167).

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», який в свою чергу був на момент їх видачі зареєстрований у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Позивачем на виконання умов договору до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №443 від 26 вересня 2012 року на дріт сталевий зварювальний низьковуглецевий Св08А ДСТ 2246-70 у кількості 20 тон вартістю 189984 грн., в тому числі ПДВ 31664,00 грн. (а.с.114);

- №241 від 14 листопада 2012 року на дріт сталевий зварювальний низьковуглецевий Св08А ДСТ 2246-70 у кількості 20,48993 тон вартістю 194613,40 грн., в тому числі ПДВ 32435,57 грн. (а.с.116);

- №154 від 10 липня 2012 року на дріт сталевий зварювальний низьковуглецевий Св08А ДСТ 2246-70 у кількості 10 тон вартістю 94992,00 грн., в тому числі ПДВ 15832,00 грн. (а.с.153).

Як зазначалось вище, будь-яких зауважень до оформлення первинних документів, як і до ведення позивачем по справі бухгалтерського обліку, контролюючий орган не встановив.

Так, судом встановлено, що податкові накладні складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Реальне настання правових наслідків укладання спірних договорів підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.121,149,154), товарно-транспортними накладними (а.с.115,117,152). Подальша реалізація придбаного товару здійснювалась на експорт, що підтверджується договором №7-12 від 23 грудня 2011 року з додатковими угодами, які є невід'ємними частинами договору (а.с.143,145-146), специфікаціями (а.с.144), відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними (а.с.137,140), ВМД (а.с.138,141) та податковими накладними (а.с.182-200).

Що стосується посилання відповідача на внесення до таблиці негативної податкової історії контрагента позивача, суд зазначає наступне.

Відповідачем ані у акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не зазначено, яким чином вказана обставина свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства протягом перевіряємого періоду.

Крім того, суд зазначає, що дії органів державної податкової служби щодо включення, виключення, зміни даних у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не тягнуть настання будь-яких негативних наслідків для платників податків.

Стосовно використання відповідачем в Акті перевірки в якості обґрунтування його висновків доктрини «Угода по кроках », суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а згідно частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. За таких обставин, доктрина «Угода по кроках», на яку посилається відповідач в Акті перевірки не є джерелом права, отже не може бути застосована під час вирішення справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року №0000251501/293, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 69344 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17336 грн., №0000231501/295, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70574 грн., №0000241501/297, яким нараховані суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 10588 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13235,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Приватного підприємства «Пломар» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року №0000251501/293, №0000231501/295, №0000241501/297 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 11 липня 2013 року №0000251501/293, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 69344 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17336 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 11 липня 2013 року №0000231501/295, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70574 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 11 липня 2013 року №0000241501/297, яким нараховані суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 10588 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13235,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Пломар» витрати по сплаті судового збору у розмірі 446,30 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 19 вересня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 24 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.