Постанова

від 06.09.2013 по справі 2а-1981/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2013 р. (15:30) Справа №2а-1981/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Сиротиніна О.Г., довіреність № 06 від 08.01.2013 року, представника відповідача - Адабаші А.А., довіреність № 38/10-10 від 02.09.2013 року, представника позивача - Зубехіної Наталі Михайлівни, довіреність № 07 від 08.01.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014362301 від 08.02.2012 року про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 9 261 094 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на безпідставність висновків перевірки відповідача щодо нікчемності господарських операцій позивача із контрагентом - ДП «Завод ім. В.А.Малишева».

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення за суттю спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська юридична група» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32177846), зареєстрованою 19.09.2002 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі наказу №121 від 13.01.2012 року посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримська юридична група» з питань правомірності формування ПДВ за березень 2011 року, про що складено акт від 31.01.2012 року №783/23-2/32177846 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 ПК України, встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за поточний звітний період за березень 2011 року у сумі 9 261 094 грн.

В акті перевірки було встановлено, що не надано первинних документів, які підтверджують виконання договору ТОВ «Кримська юридична група» та ДП «Завод ім. В.А. Малишева», а саме: договір оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку, яку вніс в договір спільної діяльності «Завод ім. В.А. Малишева», як пайовий внесок у розмірі 12% від загального розміру паїв учасників за договором. Згідно автоматизованих баз даних ДПІ в м. Сімферополі встановлена відсутність звітності земельного податку та орендної плати за землю ДП «Завод ім. В.А. Малишева» за адресою: м. Алушта. вул. Жовтнева, в районі житлового будинку №32.

При розірванні договору спільної діяльності №237 від 29.04.2005 року, ТОВ «Кримська юридична група» з ДП «Завод ім. В.А. Малишева» відсутні розрахунки (не надані до перевірки) ТОВ «Кримська юридична група» з ДП «Завод ім. В.А. Малишева», а також не доведено документально передачу ТОВ «Кримська юридична група» внесеної частки ДП «Завод ім. В.А. Малишева», тобто документально не доведено реальність настання правових наслідків діяльності договору спільної діяльності №237 від 29.04.2005 року ТОВ «Кримська юридична група» з ДП «Завод ім. В.А. Малишева».

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено податкове повідомлення-рішення: №0014362301 від 08.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 261 094 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний податковий кредит з ПДВ в сумі 9 261 094 грн. був визначений на підставі податкових накладних, отриманих від ДП «Завод ім. В.А. Малишева», а саме №1 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 1034,69 грн., №2 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 200313,07 грн., №3 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 135102,14 грн., №4 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 1284,75 грн., №5 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 8 923 359,24 грн. (а.с.59-63).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реальності настання правових наслідків діяльності за угодою між позивачем та ДП «Завод ім. В.А. Малишева», що, на думку посадової особи відповідача, підтверджується актами про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів позивача.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «Кримська юридична група» та ДП «Завод ім. В.А. Малишева» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

29.04.2005 року між ДП «Завод ім. В.А. Малишева» та ТОВ «Ітера-Крим» укладено договір №237дп, предметом якого є господарська діяльність учасників, яку здійснюється шляхом об'єднання вкладів. Відповідно до п.3 договору спільна діяльність здійснюється з метою завершення будівництва та вводу до експлуатації будівлі та подальшого розподілу будівлі пропорційно виробленими учасниками паями (а.с.33).

Відповідно до додаткової угоди від 10.09.2007 року до договору №237дп від 29.04.2005 року, частки сторін у спільному майні розподіляються наступним чином: частка ДП «Завод ім. В.А. Малишева» складає 1% від загальної площі будівлі, частка ТОВ «Ітера-Крим» складає 99 % від загальної площі будівлі (а.с.40).

20.03.2006 року між ТОВ «Ітера-Крим» (продавець) та ТОВ «Кримська юридична група» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець передає у власність майнові права відносно виконання своїх обов'язків за договором про спільну діяльність №237дп від 29.04.2005 року, у тому числі за додатками та доповненнями до угоди, грошова оцінка майнових прав визначена у розмірі 780719,91 грн. (а.с.41).

01.03.2011 року між ТОВ «Кримська юридична група» (сторона-1) та ДП «Завод ім. В.А. Малишева» (сторона-2) укладено угоду про розірвання договору №237дп від 29.04.2005 року про будівництво житлового будинку в м. Алушта, вул. Жовтнева в районі буд.32 (а.с.47).

Відповідно до п.2.1. договору сторона-1 зобов'язується виконати дії з укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 0,6736 га, розташованої за адресою м. Алушта, вул. Жовтнева в районі буд.32, здійснити виплату компенсації частки сторони-2, вказаної у п.6.4 договору №237дп від 29.04.2005 року в розмірі 1 299 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 15.07.2011 року до угоди про розірвання договору №237дп від 29.04.2005 року, внесено зміни до п.2.1. угоди та викладено даний пункт наступним чином: здійснити виплату компенсації частки сторони-2, вказаної у п.6.4 договору №237дп від 29.04.2005 року в розмірі 1 500 000,00 грн.

За результатами передачі ТОВ «Кримська юридична група» будівельних матеріалів та робіт за об'єктом незавершеного будівництва, були виписані видаткові накладні №РН-0000001 від 01.03.2011 року на суму 6208,12, № РН-0000002 від 01.03.2011 року на суму 1 201 878,40 грн., № РН-0000003 від 01.03.2011 року на суму 810 612,83 грн., № РН-0000004 від 01.03.2011 року на суму 7708,50 грн., акт смачи - прийому робіт № ОУ-0000001 від 01.03.2011 року на суму 53 540 155,42 грн. (а.с.64-67, 164).

Окрім того, за результатами спільної діяльності ТОВ «Кримська юридична група» було перерахована ДП «Завод ім. В.А. Малишева» частка учасника договору про спільну діяльність у розмірі 1 500 000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.07.2011р. за №559.

Судом перевірено зміст вищезазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Слід зазначити, що відповідачем під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки договору про спільну діяльність №237 від 29.04.2005 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 20.10.2011 року було досліджено дохід ТОВ «Кримська юридична група» в сумі 46 305 469 грн. від здійснення спільної діяльності, одержаного від передачі незавершеного будівництва та матеріалів на суму 55 556 563 грн., у тому числі ПДВ на суму 9 261 094 грн. За результатами дослідження податковим органом не було встановлено завищення або заниження задекларованих показників.

Крім того, ухвалою суду від 17.06.2013 року призначено у справі судово-економічну експертизу.

Відповідно до ч.5 ст.81 КАС України експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

За результатами судово-економічної експертизи, експертом надано висновок №50 по адміністративній справі №2а-1981/12/0170/11 (далі - висновок №64/13), в якому досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку які фіксують спірні господарські операції.

За результатами розгляду питання експертизи встановлено, що завищення податкового кредиту і негативного об'єкту оподаткування ТОВ «Кримська юридична група» за березень 2011 року наданими на дослідження документами не підтверджується. На думку експерта, розбіжність з даними акту + 9 261 093 089 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилась за рахунок того, що в акті для формування податкового кредиту використані дані відмінні від первинних документів.

При цьому, як вбачається із висновку експертизи(додаток №2 до висновку), загальна сума фінансування, яка перерахована ТОВ «Кримська юридична група» у спільну діяльність за період з 01.10.2006року до 31.03.2011р. складає 85 981 838,52грн.

13.03.2006 року між Алуштинською міською радою (орендодавець) та ДП «Завод ім. В.А. Малишева» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою м. Алушта, вул. Жовтнева, в районі будинку №32. Відповідно до п.12 земельна ділянка передається в оренду для будівництва многоквартирного житлового будинку.

24.11.2006 року між ДП «Завод ім. В.А. Малишева» (орендар) та ТОВ «Кримська юридична група» укладено договір суборенди №989дп, відповідно до якого суборендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку, яка знаходиться у орендаря у тимчасовому користуванні на підставі договору оренди від 13.03.2006 року.

Суд не погоджується з позицією представника відповідача, що передача земельної ділянки в оренду ТОВ «Кримська юридична група» доводить нікчемність угоди Договору спільної діяльності №237 від 29.04.2005 року ТОВ «Кримська. юридична група» з ДП «Завод ім. В.А. Малишева», оскільки наявні первинні документи підтверджують виконання зазначеної угоди.

Окрім того, вкладом ДП «Завод ім. В.А. Малишева», окрім права користування земельною ділянкою, згідно договору про спільну діяльність від 29.04.2005р. є незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Октябрьська, мікрорайон №7.

При цьому, податкова не спростовує факт передачі ДП «Завод ім. В.А. Малишева» у спільну діяльність вищевказаного незавершеного будівництвом об'єкту нерухомого майна.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує тим, що документально не доведено реальність настання правових наслідків діяльності Договору спільної діяльності №237 від 29.04.2005 року, проте матеріалами справи та експертним дослідженням доводиться протилежне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ДП «Завод ім. В.А. Малишева», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від договору про спільну діяльність з ДП «Завод ім. В.А. Малишева» товарів (робіт, послуг). Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за в розмірі 9 261 094 грн. є правомірним, а висновки акту перевірки про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року, є безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0014362301 від 08.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 261 094 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146 грн., які сплачені до бюджету згідно до платіжного доручення №859 від 16.02.2013 року, №893 від 02.03.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.09.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 11.09.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0014362301 від 08.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 261 094 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (ідентифікаційний код 32177846) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залки, буд.1/9, ідентифікаційний код 38756639).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.