Постанова

від 22.01.2014 по справі 2а-1981/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1981/12/0170/11

22.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 06.09.13 у справі № 2а-1981/12/0170/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (вул. Куйбишева/Київська, 2/79 оф. 902,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0014362301 від 08.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 261 094 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (ідентифікаційний код 32177846) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залки, буд.1/9, ідентифікаційний код 38756639).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджуються матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Кримська юридична група" з питань правомірності формування ПДВ за березень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 31.01.2012 року №783/23-2/32177846, яким виявлені порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за поточний звітний період за березень 2011 року у сумі 9 261 094 грн.

Вищезазначених висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують виконання договору ТОВ "Кримська юридична група" та ДП "Завод ім. В.А. Малишева", а саме: договір оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку, яку вніс в договір спільної діяльності "Завод ім. В.А. Малишева", як пайовий внесок у розмірі 12% від загального розміру паїв учасників за договором. Згідно автоматизованих баз даних ДПІ в м. Сімферополі встановлена відсутність звітності земельного податку та орендної плати за землю ДП "Завод ім. В.А. Малишева" за адресою: м. Алушта. вул. Жовтнева, в районі житлового будинку №32.

Податковим органом зазначено, що ТОВ "Кримська юридична група" документально не доведено реальність настання правових наслідків діяльності договору спільної діяльності №237 від 29.04.2005 року з ДП "Завод ім. В.А. Малишева".

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено податкове повідомлення-рішення №0014362301 від 08.02.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 261 094 грн.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як підтверджується матеріалами справи, податковий кредит з ПДВ в сумі 9 261 094 грн. був визначений на підставі податкових накладних, отриманих від ДП "Завод ім. В.А. Малишева", а саме: №1 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 1034,69 грн., №2 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 200313,07 грн., №3 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 135102,14 грн., №4 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 1284,75 грн., №5 від 01.03.2011 року на суму ПДВ у розмірі 8 923 359,24 грн. (а.с.59-63).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам ст.201 ПК України та не спростовується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реальності настання правових наслідків за угодою між позивачем та ДП "Завод ім. В.А. Малишева", що, на думку відповідача, підтверджується актами про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів позивача.

Також, судовою колегією встановлено, що 29.04.2005 року між ДП "Завод ім. В.А. Малишева" та ТОВ "Ітера-Крим" укладено договір №237дп, предметом якого є господарська діяльність учасників, яка здійснюється шляхом об'єднання вкладів.

Відповідно до додаткової угоди від 10.09.2007 року до договору №237дп від 29.04.2005 року, частки сторін у спільному майні розподіляються наступним чином: частка ДП "Завод ім. В.А. Малишева" складає 1% від загальної площі будівлі, частка ТОВ "Ітера-Крим" складає 99 % від загальної площі будівлі (а.с.40).

20.03.2006 року між ТОВ "Ітера-Крим" (продавець) та ТОВ "Кримська юридична група" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець передає у власність майнові права відносно виконання своїх обов'язків за договором про спільну діяльність №237дп від 29.04.2005 року, у тому числі за додатками та доповненнями до угоди, грошова оцінка майнових прав визначена у розмірі 780719,91 грн. (а.с.41).

01.03.2011 року між ТОВ "Кримська юридична група" (сторона-1) та ДП "Завод ім. В.А. Малишева" (сторона-2) укладено угоду про розірвання договору №237дп від 29.04.2005 року про будівництво житлового будинку в м. Алушта, вул. Жовтнева в районі буд.32 (а.с.47).

Відповідно до п.2.1. договору, сторона-1 зобов'язується виконати дії з укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 0,6736 га, розташованої за адресою м. Алушта, вул. Жовтнева в районі буд.32, здійснити виплату компенсації частки сторони-2, вказаної у п.6.4 договору №237дп від 29.04.2005 року в розмірі 1 299 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 15.07.2011 року, до угоди про розірвання договору №237дп від 29.04.2005 року внесено зміни до п.2.1. угоди та викладено даний пункт наступним чином: здійснити виплату компенсації частки сторони-2, вказаної у п.6.4 договору №237дп від 29.04.2005 року, в розмірі 1 500 000,00 грн.

За результатами передачі ТОВ "Кримська юридична група" будівельних матеріалів та робіт за об'єктом незавершеного будівництва були виписані видаткові накладні №РН-0000001 від 01.03.2011 року на суму 6208,12, № РН-0000002 від 01.03.2011 року на суму 1 201 878,40 грн., № РН-0000003 від 01.03.2011 року на суму 810 612,83 грн., № РН-0000004 від 01.03.2011 року на суму 7708,50 грн., акт сдачи - прийому робіт № ОУ-0000001 від 01.03.2011 року на суму 53 540 155,42 грн. (а.с.64-67, 164).

Окрім того, за результатами спільної діяльності ТОВ "Кримська юридична група" було перерахована ДП "Завод ім. В.А. Малишева" частка учасника договору про спільну діяльність у розмірі 1 500 000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.07.2011р. за №559.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, платіжним дорученням підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідачем під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки договору про спільну діяльність №237 від 29.04.2005 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 20.10.2011 року було досліджено дохід ТОВ "Кримська юридична група" в сумі 46 305 469 грн. від здійснення спільної діяльності, одержаного від передачі незавершеного будівництва та матеріалів на суму 55 556 563 грн., у тому числі ПДВ на суму 9 261 094 грн. За результатами дослідження податковим органом не було встановлено завищення або заниження задекларованих показників.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, згідно Висновку експерта встановлено, що завищення податкового кредиту і негативного об'єкту оподаткування ТОВ "Кримська юридична група" за березень 2011 року наданими на дослідження документами не підтверджується. На думку експерта, розбіжність з даними акту + 9 261 093 089 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилась за рахунок того, що в акті для формування податкового кредиту використані дані відмінні від первинних документів.

При цьому, як вбачається із висновку експертизи (додаток №2 до висновку), загальна сума фінансування, яка перерахована ТОВ "Кримська юридична група" у спільну діяльність за період з 01.10.2006року до 31.03.2011р. складає 85 981 838,52грн.

13.03.2006 року між Алуштинською міською радою (орендодавець) та ДП "Завод ім. В.А. Малишева" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою м. Алушта, вул. Жовтнева, в районі будинку №32. Відповідно до п.12 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва багатоквартирного житлового будинку.

24.11.2006 року між ДП "Завод ім. В.А. Малишева" (орендар) та ТОВ "Кримська юридична група" укладено договір суборенди №989дп, відповідно до якого суборендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку, яка знаходиться у орендаря у тимчасовому користуванні на підставі договору оренди від 13.03.2006 року.

Твердження податкового органу, що передача земельної ділянки в оренду ТОВ "Кримська юридична група" доводить нікчемність угоди Договору спільної діяльності №237 від 29.04.2005 року ТОВ "Кримська юридична група" з ДП "Завод ім. В.А. Малишева", судова колегія вважає безпідставними, оскільки наявні первинні документи підтверджують виконання зазначеної угоди.

Водночас, вкладом ДП "Завод ім. В.А. Малишева" окрім права користування земельною ділянкою, згідно договору про спільну діяльність від 29.04.2005, є незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Октябрьська, мікрорайон №7.

Разом з тим, відповідач не спростовує факт передачі ДП "Завод ім. В.А. Малишева" у спільну діяльність вищевказаного незавершеного будівництвом об'єкту нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 31.01.2012 року №783/23-2/32177846, яким виявлені порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 ПК України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0014362301 від 08.02.2012 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом першої інстанції під час ухвалення рішення була допущена описка в 2 абз. резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2013, а саме, невірно зазначена дата винесення податкового повідомлення - рішення.

Представники сторін мають право звернутися з заявою про виправлення описки до суду першої інстанції в порядку статті 169 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.13 у справі № 2а-1981/12/0170/11 - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" (ідентифікаційний код 32177846) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. з Державного бюджету України."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.09.13 у справі № 2а-1981/12/0170/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва