Постанова

від 03.10.2013 по справі 815/5942/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5942/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Галушко Б.С.

сторін:

позивач: Ігнатенко В.П. - представник за довіреністю

Гусаров О.Л.

відповідач: Грунь С.О. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Кардіган» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000502260; 0000492260 від 08.08.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Кардіган» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000502260; 0000492260 від 08.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з порушенням встановлених законодавством вимог, при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача в перевіряємий період та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству. Так, позивач зазначив, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «Пріма-Торг», договір відповідав вимогам ст. 180 ГК України, в перевіряємий період ТОВ «Пріма-Торг» було зареєстровано в ЄДРПОУ, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

На підставі наказу № 55 від 10.07.2013р. згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Кардіган» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Пріма-Торг» (код ЄДРПОУ 37998414), за червень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідні податкові періоди .

За результатами перевірки складено акт № 691/15-53-22-6/36612624 від 25.07.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Кардіган» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Пріма-Торг» (код ЄДРПОУ 37998414), за червень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідні податкові періоди», відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Кардіган» занижено податок на прибуток на 58 514 грн, в т.ч. за II квартал 2012 на суму 42 616 грн., за ІІІ кв. 2012 року -15 898 грн.;

- п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 55727 грн за червень 2012 року (а.с.10-16).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502260 від 08.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 87771 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000492260 від 08.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 83591 грн (а.с7,9).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п. 78.4 -78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що повідомлення та копію наказу про проведення позапланової документальної виїзної перевірки вручено під розписку директору ПП «Кардіган» Сідунову Є.П.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000492260 від 08.08.2013 року є виявлені під час проведення перевірки порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Кардіган» до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 55 727,43 грн., які входять до вартості придбання від постачальника ТОВ «Пріма-Торг».

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 20.04.2012 року між ПП «Кардіган» (Покупець) та ТОВ «Пріма-Торг» (Постачальник) укладено договір поставки товару №200412, відповідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.24-26).

На виконання зазначеного Договору позивачем отримано податкові накладні №39 від 04.06.2012р., №40 від 05.06.2012р., №41 від 14.06.2012р., №42 від 15.06.2012 року, №43 від 25.06.2012 року, №44 від 26.06.2012 року, ( а.с.45-50).

Окрім того на виконання зазначеного Договору позивачем надано Специфікації до договору №9 від 28.05.2012р., №10 від 28.05.2012 року,№11 від 12.06.2012 року, №12 від 15.06.2012 року, №13 від 18.06.2012 року, №14 від 18.06.2012 року та видаткові накладні №0604/02 від 04.06.2012р., №0605/04 від 05.06.2012р., №0614/01 від 14.06.2012р., №0615/03 від 15.06.2012р., №0625/02 від 25.06.2012 року, №0626/01 від 26.06.2012р., ТТН А №120614-9 від 14.06.2012р., А №120614-9 від 15.06.2012р., А №120625-3 від 25.06.2012р., А №120626-9 від 26.06.2012р. (а.с.39-44).

В підтвердження факту оплати надано платіжні доручення (а.с.51-55).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з зазначеною позицією податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

Пунктами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Відповідно п 6.2.-6.4 Наказу Мінфіну № 1379 від 01.11.2011р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Копія податкової накладної залишається у продавця товарів/послуг як податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податку.

Відповідно п. 7 зазначеного Наказу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом достовірно встановлено, що позивачем під час проведення перевірки надано податкові накладні №39 від 04.06.2012р., №40 від 05.06.2012р., №41 від 14.06.2012р., №42 від 15.06.2012 року, №43 від 25.06.2012 року, №44 від 26.06.2012 року, в яких зазначено ІПН ТОВ «Пріма-Торг» 381206604179, в той час як згідно ІПН ТОВ «Пріма-Торг» згідно бази даних АІС «Податковий блок»- 379984120365. Факт надання саме цих податкових накладних підтверджується ксерокопіями останніх, які були зроблені перевіряючими під час проведення перевірки та надані до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем надано податкові накладні №39 від 04.06.2012р., №40 від 05.06.2012р., №41 від 14.06.2012р., №42 від 15.06.2012 року, №43 від 25.06.2012 року, №44 від 26.06.2012 року, в яких зазначено ІПН ТОВ «Пріма-Торг» 379984120365 (а.с. 45-50).

Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних, поданих ПП «Кардіган» до ДПІ за червень 2012 року, в останньому зазначені податкові накладні з ІПН ТОВ «Пріма-Торг» 379984120365.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ТОВ «Пріма-Торг» самостійно виправлено ІПН та надано податкові наклдані з вірним ІПН, в зв'язку з чим у позивача в наявності були податкові накладні №39 від 04.06.2012р., №40 від 05.06.2012р., №41 від 14.06.2012р., №42 від 15.06.2012 року, №43 від 25.06.2012 року, №44 від 26.06.2012 року, які містили різні ІПН постачальника, а тому під час перевірки помилково було надано невірні податкові накладні.

Суд звертає увагу, що відповідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, судом встановлено, що у позивача в податковому обліку наявні однакові первині документи, які містять різні реквізити, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Окрім того, судом встановлено, що в порушення п. 7 Порядку заповнення податкової накладної позивачем не додано до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на ТОВ «Пріма-Торг», яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, зазначену в податкових накладних, складених з порушенням порядку їх заповнення, що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2012 року у сумі 55 727 грн.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ПП «Пріма-Торг», судом встановлено, що відповідач посилався на акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №602/22-207/37998414 від 23.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пріма-Торг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, травень, червень 2012 року», відповідно до висновків якого встановлено, що по ТОВ «Пріма-Торг» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків за квітень, травень, червень 2012 року».

Виходячи з вищенаведеного, підприємством ПП «Кардіган» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Пріма-Торг», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, не відповідають вимогам пп. 201.1 ст. 201 ПК України.

З урахуванням того, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку, суд при прийнятті рішення враховує результати вищезазначеної перевірки контрагента-постачальника, а також те, що податкові накладні, за якими позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит складено з порушенням вимог встановлених ПК, в зв'язку з чим позивачем безпідставно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів.

Стосовно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 691/15-53-22-6/36612624 від 25.07.2013р. щодо порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Кардіган» занижено податок на прибуток на 58 514 грн, в т.ч. за II квартал 2012 на суму 42 616 грн., за ІІІ кв. 2012 року -15 898 грн.., суд зазначає наступне.

Відповідно п.п.14.1.27 п. 14 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст. 138 Пк України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Пріма-Торг», суд вважає, що ПП «Кардіган» неправомірно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу суми по договору, накладним, отриманим від ТОВ «Пріма-Торг», оскільки зазначені первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не є належним підтвердженням валових витрат.

Окрім того, суд враховує, що позивачем не надано документи, підтверджуючі пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000502260; 0000492260 від 08.08.2013 року є правомірними, отже не підлягають скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства «Кардіган» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Кардіган» до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000502260; 0000492260 від 08.08.2013 року, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 жовтня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк