Постанова

від 26.02.2014 по справі 815/5942/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5942/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Берекет Н.В.,

за участю представника апелянта - Гусарова О.Л.,

представника відповідача - Груня С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Кардіган» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Кардіган" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000502260; 0000492260 від 08.08.2013 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з порушенням встановлених законодавством вимог, при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача в перевіряємий період та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству. Так, позивач зазначив, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «Пріма-Торг», договір відповідав вимогам ст. 180 ГК України, в перевіряємий період ТОВ «Пріма-Торг» було зареєстровано в ЄДРПОУ, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, позивач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 55 від 10.07.2013р. згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Кардіган» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Пріма-Торг» (код ЄДРПОУ 37998414), за червень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідні податкові періоди .

За результатами перевірки складено акт № 691/15-53-22-6/36612624 від 25.07.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Кардіган» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Пріма-Торг» (код ЄДРПОУ 37998414), за червень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідні податкові періоди», відповідно до висновків якого встановлено порушення: п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Кардіган» занижено податок на прибуток на 58 514 грн, в т.ч. за II квартал 2012 на суму 42 616 грн., за ІІІ кв. 2012 року -15 898 грн.; п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 55727 грн за червень 2012 року (а.с.10-16).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502260 від 08.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 87771 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000492260 від 08.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 83591 грн (а.с7,9).

Приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні господарських операцій, порушено вимоги податкового законодавства, в зв'язку з чим податковим органом правомірно прийнято податкові повідомленння-рішенння про збільшення суми грошового зобов'язання.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи вищезазначені норми, судова колегія приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів, та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2012 року між ПП «Кардіган» (Покупець) та ТОВ «Пріма-Торг» (Постачальник) укладено договір поставки товару №200412, відповідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.24-26).

На виконання зазначеного Договору позивачем отримано податкові накладні №39 від 04.06.2012р., №40 від 05.06.2012р., №41 від 14.06.2012р., №42 від 15.06.2012 року, №43 від 25.06.2012 року, №44 від 26.06.2012 року, ( а.с.45-50).

Окрім того на виконання зазначеного Договору позивачем надано Специфікації до договору №9 від 28.05.2012р., №10 від 28.05.2012 року,№11 від 12.06.2012 року, №12 від 15.06.2012 року, №13 від 18.06.2012 року, №14 від 18.06.2012 року та видаткові накладні №0604/02 від 04.06.2012р., №0605/04 від 05.06.2012р., №0614/01 від 14.06.2012р., №0615/03 від 15.06.2012р., №0625/02 від 25.06.2012 року, №0626/01 від 26.06.2012р., ТТН А №120614-9 від 14.06.2012р., А №120614-9 від 15.06.2012р., А №120625-3 від 25.06.2012р., А №120626-9 від 26.06.2012р. (а.с.39-44).

В підтвердження факту оплати надано платіжні доручення (а.с.51-55).

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки надано податкові накладні №39 від 04.06.2012р., №40 від 05.06.2012р., №41 від 14.06.2012р., №42 від 15.06.2012 року, №43 від 25.06.2012 року, №44 від 26.06.2012 року, в яких зазначено ІПН ТОВ «Пріма-Торг» 381206604179, в той час як згідно ІПН ТОВ «Пріма-Торг» згідно бази даних АІС «Податковий блок»- 379984120365.

Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних, поданих ПП «Кардіган» до ДПІ за червень 2012 року, в останньому зазначені податкові накладні з ІПН ТОВ «Пріма-Торг» 379984120365 (з правильним номером).

Позивачем в судовому засіданні надано пояснення, що ТОВом «Пріма-Торг» разом з товаром було надано позивачу податкові накладні, в яких помилково ІПН зазначено 381206604179. Виявивши помилку, позивач повідомив про це ТОВ «Пріма-Торг», які відразу ж її виправили і надали податкові накладні з правильним номером. При цьому зміст самої податкової накладної, перелік товару та визначені суми у документі не змінювались. Оскільки податкові накладні з технічною помилкою не були знищені, то помилково були надані до перевірки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що посилання податкового органу на те, що у позивача в податковому обліку наявні однакові первині документи, які містять різні реквізити у податкових накладних не може бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки він не може нести відповідальність за дії контрагента, який допустився технічної помилки, якщо надасть всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи те, що позивач до податкової звітності подав податкові накладні з правильним ІПН контрагента, тому підстави для подання уточнюючої звітності та скарги на дії контрагента у позивача були відсутні. Крім того, допущена ТОВ "Пріма-Торг" технічна помилка в податковій накладній, не вплинула на розмір податкової звітності, за змістом вищезазначені податкові накладні є однаковими, тому судова колегія приходить до висновку, що позивачем підтверджено відповідними первинними документами реальність господарських операцій з ТОВ "Пріма-Торг" за червень 2012 року, а право позивача на податковий кредит є законним, в зв`язку з чим податкове повідомлення - рішенння підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Кардіган» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства "Кардіган" - задовольнити.

Податкові повідомлення - рішення № 0000502260, № 0000492260 від 08 серпня 2013 року скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 28.02.2014 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.