Рішення

від 28.08.2013 по справі 908/2502/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/71/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2013 Справа № 908/2502/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «АСОЦІАЦІЯ «ІНТЕРФАТ», м. Одеса

До відповідача : Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ, Запорізька область

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Довгань С.В., наказ № 11 від 05.09.2005 р., директор

Від відповідача: Макаренков О.Л., дов. № 1 від 31.12.2012 р.

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «АСОЦІАЦІЯ «ІНТЕРФАТ» до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» про стягнення 72 798 грн. 29 коп. заборгованості за договором поставки № 22/01-13 від 22.01.2013 р., яка складається з 67 500 грн. 00 коп. суми основного боргу, 887 грн. 67 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 410 грн. 62 коп. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що між сторонами був укладений договір поставки № 22/01-13 від 22.01.2013 р. (далі - договір), відповідно до якого, позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на суму 67 500 грн. 00 коп. Відповідач належним чином не виконав договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 67 500 грн. 00 коп., а також за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем були нараховані пеня та відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 22.06.2013 р., справу № 908/2502/13 передано на розгляд судді Кутіщевій - Арнет Н.С.

Ухвалою суду від 23.07.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/71/13, судове засідання призначено на 28.08.2013 р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві та отримана сторонами, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином сповіщені про дату, час і місце проведення судового засідання.

За клопотанням представників позивача та відповідача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник позивача в судовому засіданні, розпочатому 28.08.2013 р., надав суду заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, якою збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 67 500 грн. 00 коп. суми основного боргу, 1 096 грн. 20 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та 5 080 грн. 05 коп. пені.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 67 500 грн. 00 коп. суми основного боргу, 1 096 грн. 20 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та 5 080 грн. 05 коп. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2013 р. проти позову заперечив на підставах, викладених у письмовому відзиві (додано до матеріалів справи)

Судовий процес завершено 28.08.2013 р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі, в присутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСОЦІАЦІЯ «ІНТЕРФАТ» та Публічним акціонерним товариством «Вільнянський маслозавод» був укладений договір поставки № 22/01-13 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу рослинний жир «Superfat 1» (далі - товар), а відповідач - оплатити фактично отриману кількість продукції.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 67 500 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 23.01.2013 р.

Відповідно до ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 5.2. договору, оплата за поставлений товар повинна проводитися відповідачем за кожну поставлену партію товару протягом 14 днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, по оплаті отриманого товару.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

На момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача складає 67 500 грн. 00 коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі ч. 3 ст. 692 ЦК України, відповідач сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 % річних від суми заборгованості.

Отже, позивачем, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачем, правомірно нарахована сума 3% річних у розмірі 1 096 грн. 20 коп.

Перевіривши надані суду розрахунки, суд встановив, що сума 3% річних пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 080 грн. 05 коп. пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості товару, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 0,1% від неоплаченої вартості товару за кожен день прострочення по оплаті до моменту кінцевого розрахунку. Тобто, називаючи, в даному випадку неустойку штрафом сторони в цьому пункті договору фактично визнали вид неустойки - пеню, так як тут відображено механізм її нарахування.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, але підлягає частковому задоволенню, згідно розрахунку суду, в розмірі 4 911 грн. 78 коп.

В решті заявленої до стягнення сумі пені слід відмовити, як нарахованої безпідставно.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСОЦІАЦІЯ «ІНТЕРФАТ» до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, буд. 65, п/р 2600110109401 в акціонерному банку "Мета банк", МФО 313582, ЄДРПОУ 00445593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСОЦІАЦІЯ «ІНТЕРФАТ», 65020, м. Одеса, вул. Спирідонівська, 14/2, п/р 26000251731 в ПАТ "МАРФІН БАНК" м. Ільїчівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 33312013) 67 500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 096 (одну тисячу дев'яносто шість) грн. 20 коп. 3 % річних, 4 911 (чотири тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 78 коп. пені, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет