Рішення

від 25.09.2013 по справі 5011-62/16630-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/16630-2012 25.09.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовлад», м.Київ, ЄДРПОУ 31511949

до відповідача: Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ», м.Київ, ЄДРПОУ 26476378

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 02012906

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Малєєва Ю.К. - по дов.

від відповідача: Щербина А.В. - гол. лік.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Златовлад», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ», м.Київ про усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «Златовлад» в користуванні майном, а саме нежилим будинком (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, шляхом виселення Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ» з нежилого будинку (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43 (з урахуванням заяви б/н від 13.12.2012р. про виправлення описки).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення його права володіння та користування майном як власника нежилого будинку, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, з боку відповідача, який займає вказане нерухоме майно та відмовляється його звільнити.

Відповідач у відзиві вих.№385 від 07.12.2012р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що спірне майно неправомірно було включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Києва, які підлягають приватизації.

Ухвалою від 11.09.2013р. господарського суду м.Києва до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ.

В судове засідання третя особа не з'явилась, письмових пояснень по суті справи не надала. Разом з цим, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026298885.

25.09.2013р. до суду надійшло клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи у зв'язку зайнятістю представника Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). При цьому, доказів такої зайнятості представлено не було.

Наразі, з огляду на неявку представника третьої особи господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Наразі, господарським судом враховано, що Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не був позбавлений права та можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

При цьому, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, судом враховано закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України строків розгляду справи, а також ті обставини, що ухвалою суду від 11.09.2013р. явку представника третьої особи було визнано необов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Златовлад» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку, за змістом п.1.1 якого продавець зобов'язався передати майно - нежилий будинок (літера «В»), загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти вищезазначене майно та сплатити за нього обумовлену цим договором грошову суму.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.02.2013р. було проведено державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» в результаті ліквідації.

При цьому, відповідно до п.1.2 договору б/н від 02.10.2010р. нежилий будинок загальною площею 563,40 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43 (літера «В»), належав продавцю, Товариству з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр», на підставі договору №1735 від 25.03.2010р. купівлі-продажу.

Рішенням від 23.04.2013р. господарського суду м.Києва за результатами нового розгляду справи №4/516-48/439 відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту комунальної власності Київської міської державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовлад» про визнання договору від 25.03.2010р. купівлі-продажу недійсним та про повернення нежитлового будинку загальною площею 563,40 кв.м, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Постановою від 24.07.2013р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 23.04.2013р. господарського суду м.Києва по справі №4/516-48/439 залишено без змін.

Згідно з актом від 05.10.2010р. прийому-передачі нежилого будинку Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма-Центр» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Златовлад» прийняло нежилий будинок (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43.

08.10.2010р. право власності на нежилий будинок (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Златовлад», що підтверджується витягом №27584511 від 08.10.2010р.

Разом з цим, за твердженням позивача, в результаті обстеження придбаного нерухомого майна було виявлено, що приміщення нежилого будинку (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, зайнято іншою юридичною особою, а саме Міським медичним центром проблем слуху та мовлення «СУВАГ», без законних на те підстав.

19.11.2012р. під час чергового обстеження вказаного нежилого будинку було встановлено, що відповідач нерухоме майно не звільнив та продовжує ним користуватись, у зв'язку з чим представниками сторін було складено акт б/н від 19.11.2012р. обстеження нежилого будинку по вул.Володимирська, 43 (літ. «В»).

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з вимогами усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Златовлад» в користуванні майном, а саме нежилим будинком (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, шляхом виселення Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ» з зазначеного нежилого будинку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 Цивільного кодексу України), витребування грошей та цінних паперів (ст.389 Цивільного кодексу України), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст.391 Цивільного кодексу України), визнання права власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вказувалось вище, Товариством з обмеженою відповідальністю «Златовлад» заявлені позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача зі спірного нежилого будинку.

При цьому, позивач посилається на положення ст.391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном, що, зокрема, підтверджується назвою ст.391 Цивільного кодексу України.

Тобто, передбачений вищевказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому повно і незаперечно здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову є, як правило, відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Разом з цим, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, зокрема, акту б/н від 19.11.2012р. обстеження нежилого будинку по вул.Володимирська, 43 (літ. «В»), вбачається, що розглядуваний спір виник саме в результаті вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивача, який вважає себе його власником.

В судовому засіданні 25.09.2013р. позивач підтвердив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Златовлад» фактично не володіє спірним нерухомим майном, оскільки будинок, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, літ.В, займає відповідач.

Таким чином, судом з'ясовано, що розглядуваний позов було заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Златовлад» саме з метою захисту його права володіння зазначеним вище нерухомим майном, проте не правами користування та (або) розпорядження, захист яких передбачено ст.391 Цивільного кодексу України.

Наразі, за своєю правовою позицією відповідач, Міський медичний центр проблем слуху та мовлення «СУВАГ», не визнає право власності позивача, що також не відповідає обраному способу захисту.

Крім того, господарським судом враховано, що термін «виселення» у Цивільному кодексу України та Житловому кодексу УРСР вживається як примусове позбавлення фізичних осіб житла, зокрема, як наслідок розірвання договору найму житла.

Разом з цим, відповідачем у розглядуваній справі є юридична особа, яка заволоділа спірним нерухомим майно не на підставі договору найма житла.

Таким чином, спосіб захисту шляхом виселення юридичної особи з нерухомого майна є таким, що не відповідає можливим способам захисту, які передбачені ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

В свою чергу, у разі порушення прав власника щодо володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інший спосіб його захисту шляхом подання віндикаційного позову, тобто, позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

За змістом ст.387 Цивільного кодексу України підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача).

Наразі, за приписами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.7 вказаного Закону України кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (ст.23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Виходячи зі змісту ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження на підставі поданих позовних заяв.

Пунктом 4 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Таким чином, господарський суд, маючи на меті захист прав, свобод та законних інтересів позивача на засадах верховенства права, не вправі змінювати заявлені позовні вимоги та визначати їх зміст іншим чином, ніж їх викладено в позовній заяві. Спір між сторонами вирішується в межах позовних вимог з урахуванням способу захисту, що обраний позивачем.

Разом з тим, як зазначалось, невідповідність обраного позивачем способу захисту наявному порушенню є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За таких обставин, враховуючи невідповідність обраного позивачем способу захисту його порушеному праву, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовлад», м.Київ до Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ», м.Київ про усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «Златовлад» в користуванні майном, а саме нежилим будинком (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, шляхом виселення Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ» з нежилого будинку (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду підтверджуються аналогічною позицією Вищого господарського суду, що викладена в постанові від 17.04.2013р. по справі №52/508.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовлад», м.Київ до Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ», м.Київ про усунення перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «Златовлад» в користуванні майном, а саме нежилим будинком (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43, шляхом виселення Міського медичного центру проблем слуху та мовлення «СУВАГ» з нежилого будинку (літера «В») загальною площею 563,40 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 43.

У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30.09.2013р.

Суддя М.О. Любченко