Рішення

від 08.08.2013 по справі 908/2353/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/60/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 Справа № 908/2353/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСКО ПЛЮС", м. Мелітополь, Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІФ-ЗАПОРІЖЖЯ", м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Калмиков Р.Г., дов. № 1 від 30.07.2013 р.

Від відповідача : не з'явився.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІФ-ЗАПОРІЖЖЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСКО ПЛЮС" 4 642,20 грн. боргу, 272,81 грн. пені та 44,64 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 193, 199, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 21, 509, 525, 526, 546, 627 Цивільного кодексу України та умови договору поставки № 25ФЕВ13 від 25.02.2013 р. У зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару, позивачем нараховано пеню та 3% річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 11.07.2013 р., справу № 908/2353/13 передано на розгляд судді Кутіщєвій-Арнет Н.С.

12.07.2013 р. ухвалою господарського суду Запорізької області порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 24.07.2013 р.

Ухвалою суду від 24.07.2013 р. розгляд справи відкладався на 08.08.2013 р. згідно ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Судовий процес ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представника позивача.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник позивача в судовому засіданні, продовженому 08.08.2013 р., підтримав позовні вимоги в повному об'ємі з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання 08.08.2013 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Адреса відповідача (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд 13, кв. 68), яку позивачем зазначено в позовній заяві, співпадає з адресою, яку вказано у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 545016 станом на 31.07.2013 р., що свідчить про те, що відповідача належним чином сповіщено судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 р. N 17 (v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за N 1.3/6-49/5710).

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що, у відповідних випадках, такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12 ), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) (1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України" (далі-Постанова), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 28 ГПК, керівник підприємства зобов'язаний направити, повноважного, компетентного представника для участі в судовому процесі або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов'язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 08.08.2013 р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2013 року між позивачем ТОВ "ВІСКО ПЛЮС" та відповідачем ТОВ "СТІФ-ЗАПОРІЖЖЯ" укладено договір поставки № 25ФЕВ13, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар найменування (асортимент), ціна та кількість якого вказано в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару, а саме відвантажено скотч пакувальний (клейка стрічка) в асортименті на загальну суму 15 892,2 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-2702/09 від 27.02.2013 р. на суму 6 245 грн. 40 коп. та № РН-0603/04 від 06.03.2013 р. на суму 9 646 грн. 80 коп. Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей від 26.02.2013 р. та від 06.03.2013 р.

Претензій щодо кількості та якості товару від відповідача на адресу позивача не надходило .

Згідно пунктів 5.3, 5.4 договору, відповідач здійснює оплату поставленого товару у розмірі 100 відсотків від суми виставленого рахунку, по факту отримання товару, при цьому можлива відстрочка платежу протягом 7 календарних днів з дня отримання партії товару, вказаної в розрахунковій накладній за згодою позивача.

Однак, в порушення умов договору, відповідачем оплату поставленого товару проведено не в повному обсязі, а саме протягом березня-квітня 2013 року, за відвантажений товар було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 11 250 грн. 00 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем, на момент розгляду спору по суті, утворилася заборгованість в розмірі 4 642 грн. 20 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, те, що, на момент розгляду спору по суті, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості і заборгованість підтверджена матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 642 грн. 20 коп. боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 272 грн. 81 коп. пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом, щодо окремих видів зобов'язань, може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення оплати згідно пункту 5.2. договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від неоплаченої суми до повного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, але підлягає частковому задоволенню, згідно розрахунку суду, в розмірі 219 грн. 39 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 44 грн. 64 коп. суми 3 % річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних обґрунтована але підлягає частковому задоволенню, згідно розрахунку суду, в розмірі 44 грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСКО ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІФ-ЗАПОРІЖЖЯ" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 - 232, Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІФ-ЗАПОРІЖЖЯ" (69065, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд. 13, кв. 68, р/р 26002038805100 в АБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 33378191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСКО ПЛЮС" (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Калова, буд. 154, р/р 26008000117396 в АТ "Ерсте Банк", МФО 380009, код ЄДРПОУ 336969262) 4 642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 20 коп. основного боргу, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн.. 39 коп. пені, 44 (сорок чотири) грн. 26 коп. - 3 % річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Представника сторін в судовому засіданні судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет