Постанова

від 19.09.2013 по справі 823/2293/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року справа № 823/2293/13-а

м. Черкаси

11 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представників позивача: Філіпенка О.О. в особі директора, Потапенка С.В. - за довіреністю,

представника відповідача: Барабаш О.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів від 12.03.2013 за №0001542301 та №0001552301.

В поданому позові вказано, що ДПІ у м. Черкасах проведена перевірка позивача відповідно до якої складено акт про результати позапланової перевірки ТОВ «Айлін» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ТДК» Трейд» у грудні 2010 року. За висновками акту перевірки податковою інспекцією винесено податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2013 року №0001542301 та №0001552301, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Айлін» з податку на прибуток за основним платежем 58971 грн., нараховані штрафні санкції в розмірі 14743 грн. та з податку на додану вартість за основним платежем 47177 грн., нараховані штрафні санкції в розмірі 11794 грн.

Вважаючи винесені податкові рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив їх до суду.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, з приводу чого пояснили, що висновки перевіряючих про нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є необґрунтованими, направленими на безпідставне зменшення валових витрат і збільшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Такі висновки спростовуються вивченими відповідачем в процесі перевірки первинними документами, договором, накладними про відпуск товару, платіжними дорученнями про проведення розрахунків, доказами транспортування, оприбуткування, використання в господарській діяльності тощо. Всі документи в підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано під час перевірки. Таким чином, посилання відповідача на те, що ТОВ «Айлін» не підтвердило право на податковий кредит базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а тому позивач з висновками відповідача про порушення ТОВ «Айлін» вимог податкового законодавства та відповідно зменшенням податкового кредиту, валових витрат з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій не погоджується.

Так само безпідставні і твердження податкової інспекції про нікчемність правочинів з посилань на фіктивний характер відносин. В акті перевірки відповідача відсутні прямі твердження або висновки про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «ТДК» Трейд».

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним правочин визнається судом тільки після встановлення відповідного факту в сукупності з умислом сторін на заволодіння майном держави (порушення публічного порядку), отже, без відповідного судового рішення відповідач не може стверджувати про нікчемність такого правочину згідно ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, операції, обов'язок виконання яких покладений на контрагента позивача, ним фактично виконані і зауважень щодо якості та кількості з боку позивача немає.

Щодо виявлених порушень в діяльності контрагента ТОВ «Айлін» представник зазначив, що на позивача як добросовісного та законослухняного суб'єкта господарювання не поширюється відповідальність за негативні наслідки допущених порушень його контрагентом, отже з підстав викладеного оскаржувані рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов просила відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що до податкового кредиту та валових витрат не відносяться суми за первинними бухгалтерськими документами при відсутності фактичного вчинення господарської операції, зокрема, для перевірки позивачем пред'явлено договір від 01.12.2010 №01122010 укладений між ТОВ «ТДК «Трейд», в особі директора Хайруліна В.Б. та ТОВ «Айлін» в особі директора Філіпенка О.О.

Проведеною перевіркою встановлено, що виписані ТОВ «ТДК «Трейд» на адресу позивача видаткові та податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними належною особою, оскільки Хайрулін В.Б. заперечує свою участь у створенні та діяльності даного підприємства. Крім того слідчим слідчого управління МВС в Чуваській республіці допитано Хайруліна В.Б. і зі слів останнього вказане підприємство він ніколи не створював, на ньому не працював, жодних довіреностей як засновник або керівник ТОВ «ТДК «Трейд» не оформляв. Таким чином наданий для перевірки договір укладено та підписано від імені ТОВ «ТДК «Трейд» невідомою особою, яка не мала відповідних повноважень.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТДК «Трейд» анульовано 05.12.2011 в зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність ТОВ «ТДК «Трейд» за місцезнаходженням. Крім того, підприємство надавало послуги з надання податкової вигоди шляхом оформлення первинних документів без реального здійснення поставки товарів, тобто не здійснювало господарської діяльності.

Виявлені порушення у своїй сукупності вказують на протиправне формування позивачем розміру валових витрат для подальшого оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту.

В порушення чинних на час виникнення спірних відносин Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Айлін» завищено валові витрати за 2010 рік на суму 235885 грн. і неправомірно сформовано податковий кредит в декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 47177 грн. по операціях з ТОВ «ТДК «Трейд».

З підстав викладеного, представник відповідача зазначила, що податкові рішення стосовно позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» як юридична особа, ідентифікаційний код 33018402, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.08.2004 року, перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №32149904 від 01.09.2004 року.

В свою чергу, податкова інспекція базує свої висновки на підставі акту Бориспільської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТДК «Трейд» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 01.02.2011, акт №870/23-1/37391130 від 23.12.2011.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, такі угоди носять фіктивний характер. В ході проведення невиїзної документальної перевірки встановлено порушення ст. 16 п. 184.1 ст. 184, ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.11, ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV.

Проте суд звертає увагу, що неможливість проведення зустрічної звірки і висновки щодо нікчемності правочинів в силу закону за відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків не відповідають логічному судженню.

Судом встановлено, що за наявності акту Бориспільської ОДПІ №870/23-1/37391130 від 23.12.2011 призначено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Айлін» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ТДК «Трейд» у грудні 2010 року в результаті дослідження господарської діяльності позивача виявлені порушення, які зафіксовано в акті №109/22-12/33018402 від 05.03.2013.

Вказаним актом встановлено, що ТОВ «Айлін» в порушення норм пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94/-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 58971 грн. у тому числі за ІV квартал 2010 року на - 58971 грн., а також пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97/-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 47177 грн., в тому числі за грудень 2010 року на - 47177 грн.

В процесі вказаних перевірок відповідачем досліджувалася господарська діяльність позивача на предмет її законності та відповідності вимогам чинного законодавства через взаємовідносини ТОВ «Айлін» та його контрагента ТОВ «ТДК «Трейд», з вивченням наданих всіх запитуваних документів первинного бухгалтерського обліку позивача, на основі яких і відбулося формування показників з податку на додану вартість та податку на прибуток.

12 березня 2013 року на підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0001542301 та №0001552301, якими позивачу відповідно визначено суми податкових зобов'язань: з податку на прибуток в сумі 58971 грн. основного платежу та 14743 грн. штрафних санкцій, а також з податку на додану вартість в розмірі 47177 грн. основного платежу та 11794 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача і відповідного збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки Бориспільської ОДПІ №870/23-1/37391130 від 23.12.2011 висновки, а також нікчемність правочинів на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оформлених між ТОВ «Айлін» та його контрагентом - ТОВ «ТДК «Трейд» в цілому.

Ґрунтуючись на викладених вище твердженнях, відповідачем в акті позапланової перевірки діяльності позивача зроблені висновки про неправомірність дій ТОВ «Айлін» через проведення господарських операцій не направлених на настання реальних наслідків, що відповідно, підтверджує безпідставність формування податкового кредиту і збільшення суми від'ємного значення по податку на прибуток.

За результатами перевірки ТОВ «ТДК «Трейд» встановлено укладання нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту третім особам.

З метою об'єктивного оцінювання обґрунтованості вказаних висновків відповідача і, відповідно, прийнятих на їх підставі спірних рішень, згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, судом досліджено усі наявні матеріали справи з наданими доказами і встановлено наступне.

Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ у видах діяльності ТОВ «Айлін», зокрема значиться виробництво виробів з паперу, картону та інша поліграфічна діяльність, у зв'язку з чим позивачем укладалися договори на виконання замовлень з наведеного виду діяльності.

В результаті виникнення потреби в поставці поліграфічних матеріалів між ТОВ «Айлін» і ТОВ «ТДК «Трейд» укладений договір поставки №01122010 від 01.12.2012.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи накладні про передачу товарів, платіжні доручення про перерахування коштів за товари в тому числі і сплата податку на додану вартість в ціні товарів, повністю відповідає умовам договору поставки і підтверджує реальне настання правових наслідків. Вищезазначені документи досліджені відповідачем під час перевірки і по суті них та даних, які містяться в них, зауважень не було.

Відповідач не визнає податкові накладні внаслідок того, що між позивачем та його контрагентом фактично відбулися безтоварні операції, і як наслідок, податкові накладні не можуть бути реальним підтвердженням господарських операцій між сторонами.

Відповідачем ставиться під сумнів дійсність господарських операцій позивача з ТОВ «ТДК «Трейд» на підставі того, що укладена між ними угода фактично не виконана і не спричинила реального настання юридичних наслідків, а навпаки, спрямована на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, щодо тверджень відповідача про нікчемність правочинів, то до матеріалів справи надано достатньо доказів, що позивач укладав правочини виключно з метою придбання товару, викладене підтверджується документально, зокрема фактом перерахування коштів за придбані товари та їх транспортуванням, оприбуткуванням на склад та використання у власній господарській діяльності для виконання замовлень, а твердження про намір здійснити правопорушення є необґрунтованим за відсутності встановлення такого факту судом.

Сам факт перерахування грошових коштів позивачем свідчить про намір позивача не вчиняти правопорушень, так як в складі перерахованих грошових сум позивачем перераховано і податкові платежі, які контрагент мав обов'язок перерахувати до державного бюджету.

Крім того, якщо дослідити рекомендації ВАСУ викладені в довідці від 15 квітня 2010 року «Нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість посиланнями на нікчемність правочинів, за наслідками яких сформовано податковий кредит» - для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого, окрім того відповідальність за ведення податкового обліку стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

В підтвердження виконання замовлення для позивача надані такі документи: податкові накладні за №122101 від 21.12.2010, №120603 від 06.12.2010, видаткові накладні за №РН-0000351 від 23.12.2010, №РН-0000327 від 06.12.2010, №РН-0000328 від 07.12.2010, №РН-0000329 від 07.12.2010, №РН-0000343 від 17.12.2010, №РН-0000031 від 02.02.2011, №РН-0000005 від 11.01.2011, №РН-0000014 від 18.01.2011, №РН-0000019 від 24.01.2011, №РН-0000023 від 28.01.2011, №РН-0000024 від 28.01.2011, а також рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські платіжні доручення, з яких вбачається як зміст та обсяг господарських операцій, так і їхнє фактичне виконання.

Суд вважає надані позивачем документи в сукупності з іншими поясненнями представника позивача достатньою доказовою базою для підтвердження своєї позиції у зв'язку з попереднім вивченням податковою інспекцією під час перевірки цих та всіх інших первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах позивача та вказаного контрагента, оскільки їхня наявність, повна комплектація та правомірність складання не ставилась під сумнів відповідачем за результатами перевірки, що підтверджується відповідним актом.

Отже, порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій не виявлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом ТОВ «ТДК «Трейд» своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони були виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок ДПІ про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту та необґрунтованого завищення від'ємного значення податку на прибуток для власної вигоди.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У пп.7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168-ВР).

Отже, податковий кредит складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у зв'язку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище. При цьому підставою для нарахування податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) у відповідності із вимогами п. 7.4. ст. 7 Закону №168-ВР.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит, не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Пункт 7.5. ст. 7 Закону №168/97-ВР визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) платниками податку, зокрема, є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Норма п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаної статті Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В той же час, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також суд звертає увагу на норму ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де передбачено, що у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно висновків перевірки щодо діяльності контрагента позивача - ТОВ «ТДК «Трейд», згідно яких здійснено органами ДПІ аналіз про неможливість вказаної юридичної особи фактично здійснювати господарські операції, суд зазначає наступне, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Суд зазначає, що фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, належних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Тож, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин в обґрунтування висновку щодо формування позивачем документів для отримання податкової вигоди.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, оскільки таке формування здійснене на підставі перевірених відповідачем первинних документів та при доведеності в судовому порядку економічної необхідності та фактичного вчинення господарських операцій.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 12 березня 2013 року № 0001542301 та № 0001552301 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» 1326 (одну тисячу триста двадцять шість) грн. 85 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 жовтня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко