Постанова

від 27.09.2013 по справі 2а-0770/257/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2013 рокум. Ужгород№ 2а-0770/257/11

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Стенавській А.

за участю:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрале" ,- представники Жгута А.Б., Янчій М.В.

відповідача: Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатській області ,- представник Петрова О.М.

відповідача: Головне Управління державної казначейської служби у Закарпатській області - представник Юрик. Р.І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрале" до Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатській області Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області Головне Управління державної казначейської служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення та вчинення певних дій -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно достатті 160 частини 3 КАС України 27 вересня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 02 жовтня 2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрале" звернулося із адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області, Головне Управління державної казначейської служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення та вчинення певних дій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що посадовими особами Ужгородської податкової інспекції у Закарпатській області проведено невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале", за результатами якої складено акт від 09.11.10 №175/23-2/35335687 та винесено податкове повідомлення - рішення від 08.12.10 №504/002742320/5762, яким зменшено до відшкодування ТОВ „Фрале" заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 15 555 , 00 грн.

Позивач вказує також на те, що господарські операції вчинені між ТОВ " Фрале" та ТОВ " Гладіо" відповідають нормам чинного законодавства України, мають реальний характер та направлені на отримання прибутку. ТОВ "Фрале" за виконані роботи перераховані кошти на користь ТОВ " Гладіо" та сплачено в ціні виконаних робіт податок на додану вартість, що як зазначає позивач, підтверджується відповідними податковими накладними та платіжними дорученнями, і як наслідок, правомірно сформовано податковий кредит. Позивач вказує в позовній заяві на те, що нормами чинного законодавства України не покладено обов'язок на ТОВ " Фрале" здійснювати контроль за сплатою податку на додану вартість його контрагентами. І в такому випадку ТОВ " Фрале" не несе відповідальність у вигляді не повернення надміру сплачених сум податку на додану вартість за наявності підстав у податкових органів вважати , що ТОВ " Гладіо" не перерахувало отримані від ТОВ "Фрале" кошти податку на додану вартість до бюджету.

На підставі вищевказаного ТОВ „Фрале" не може погодитися із вказаними діями Ужгородської МДПІ оскільки вважає, що при їх вчиненні останньою грубо проігноровано норми чинного законодавства України, і як наслідок порушено права та законні інтереси ТОВ „Фрале.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідачі у судовому засіданні позов не визнали з мотивів наведених у своїх письмових запереченнях.

Так, представник Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області у своїх запереченнях зазначив, що адміністративний позов ТОВ „Фрале" вважає безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки, проведеною перевіркою встановлено завищення суми ПДВ, належного до відшкодування за жовтень 2008 року на 294,00 грн. та підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 53834,00 грн.

Також перевіркою не підтверджено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в сумі 75463,00 грн. в зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

В зв'язку з переходом ТОВ «Фрале» до Ужгородської МДПІ з 01.01.2009 року ДПІ у м.Ужгороді передано акт та матеріали перевірки на відслідкування постачальників, по яких заявлено ПДВ до відшкодування з бюджету на суму 75463,00 грн.

Під час проведення перевірки отримано відповіді від постачальників-виробників товарів (робіт, послуг) та підтверджено податок на додану вартість, заявлений до відшкодування з бюджету 59 908,00 грн.

Таким чином, як зазначає відповідач, загальна сума підтвердженого ПДВ, задекларованого до відшкодування з бюджету по декларації за жовтень 2008 року складає 114036,00 грн. та непідтвердженою зустрічною перевіркою залишилось 15555,00 грн.

Ужгородською МДІ на підставі п.п. 1,3,4 статті 11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні», проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Фрале» з питання не підтвердження зустрічною перевіркою бюджетного відшкодування податку на додану вартість по наданих послугах з пошиття взуття ТОВ «Гладіо»за жовтень 2008р. в сумі 15 555,00 грн., про що складено акт від 09.11.2010р.№175/23-І2/35335687. За результатами проведених позапланових перевірок по ланцюгу постачання не встановлено сплати суми податку на додану вартість в розмірі 15 555,00 грн. до Державного бюджету України.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що є необґрунтованою заявлена ТОВ «Фрале» до відшкодування сума з ПДВ декларації за жовтень 2008р. в сумі 15 555,00 грн. Враховуючи наведене вище просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області також заперечило проти задоволені позовних вимог , вказавши , що при розгляді даної справи також просить суд врахувати, що при вирішенні адміністративних спорів цієї категорії слід встановити не лише наявність спірного правовідношення, належність спірного права саме позивачеві, але також і те, на якому відповідачеві лежить відповідальність за його порушення.

Згідно ст. ст. 61, 62 Податкового кодексу України контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Орган Державного казначейства залучається до адміністративних справ даного виду лише тому, що є органом, який відповідає за здійснення операцій з коштами Державного бюджету та забезпечує стягнення коштів Державного бюджету в рахунок погашення бюджетної заборгованості за висновком органу державної податкової служби або рішенням суду. При цьому враховуючи надані податковим органам повноваження, тягар доказування у спорах, які виникають з платниками податків з питань оподаткування, покладається саме на податкові органи. Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач - Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області - висновків від податкового органу не отримував, і при цьому жодні правовідносини між позивачем і Головним управлінням не виникали, то відсутнє і будь-яке порушення прав та законних інтересів позивача з боку Головного управління Казначейства. На підставі вищенаведеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до Довідки АА № 137421 є ЄДР підприємств та організацій України, ТОВ «Фрале» зареєстроване за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Минай, вул. Українська, будинок 70, ідентифікаційний код 35335687 ( а.с.12).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Ужгородської податкової інспекції у Закарпатській області проведено невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року.

В ході перевірки, у відповідності вимог Наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005року, Ужгородською МДПІ проводилися заходи по отриманню відповідей щодо перевірки постачальників по ланцюгу до виробника для можливості відшкодування ПДВ в сумі 15 555,00 грн. заявленого Позивачем по декларації за жовтень 2008р. Проведеною перевіркою зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість ТОВ " Фрале" в розмірі 1 5555,00 грн за жовтень 2008 року. Ужгородською МДПІ було направлено запит до ДПІ у м. Івано-Франківську щодо проведення зустрічної перевірки по вказаному контрагенту. Ужгородською МДПІ було отримано відповідь від 26.03.2009р. №2186/7/23-4-445/3736 ДПІ у м. Івано-Франківську по ТОВ «Гладіо», в якій вказано, що ТОВ «Гладіо» на телефонні дзвінки не відповідає, за юридичною адресою не знаходиться, в зв'язку з чим працівниками інспекції подано службову записку на розшук у відділ податкової міліції ГВПМ ДПІ в м. Івано-Франківську з серпня 2008 року не подає звітність до інспекції, порушено справу про банкрутство ( а.с. 145). За результатами перевірки складено акт від 09.11.10 №175/23-2/35335687 та винесено податкове повідомлення - рішення від 08.12.10 №504/002742320/5762 ( а.с. 7-11).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» , бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № ВР «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, крім інших обов'язкових підстав для виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, ще й така підстава - як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ.

Наведені вище норми Закону України від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» свідчать про те, що необхідними умовами для отримання бюджетного відшкодування є надходження податку до держбюджету та надмірна його сплата платником ПДВ за результатами господарської діяльності у певному звітному періоді, оскільки специфіка нарахування та сплати ПДВ полягає в тому, що дана форма універсального податку - ПДВ, нараховуються та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

За результатами проведених позапланових перевірок по ланцюгу постачання не встановлено сплати суми податку на додану вартість в розмірі 15 555,00 грн. до Державного бюджету України.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 Закону ВР «Про податок на додану вартість» , суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обоє 'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України .

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 23. ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також; з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону N168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону N168).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом № 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

З позиції Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

ТОВ «Фрале» укладено договір від 01.04.2008р. з ТОВ «Гладіо» на переробку давальницької сировини, а саме виготовлення верху взуття повністю із матеріалу Замовника (ТОВ «Фрале») моделей, вказаних конкретно на кожну партію замовлення на яку передається давальницька сировина.

Відповідно до пп.8.1 п.8 договору від 01.04.2008р. на переробку давальницької сировини укладеного між ТОВ «Фрале» (Замовник) та ТОВ «Гладіо» (Виконавець) -«контроль за ходом виконання робіт буде виконуватись призначеним представником Замовника» , «Замовник має право безперешкодного доступу до робіт «Замовника».

Направлення представника Замовника (ТОВ «Фрале») за юридичною адресою ТОВ «Гладіо» відповідно до договору: м. Івано - Франківськ, вул. Дудаєва, 10 була обумовлена даним договором та узгоджена уповноваженими представниками сторін при його підписанні.( а.с. 21-24)

Відповідно до інформаційної довідки від 30.12.2008р. ДПІ в м. Івано - Франківську ТОВ «Гладіо» відсутнє за місцезнаходженням, а саме: м. Івано - Франківськ, вул. Дудаєва, 10., а також зазначено , що ТОВ "Гладіо" протягом останніх 6-ти місяців не декларувало до відшкодування з бюджету суми ПДВ ( п.2.6) ( а.с. 146).

Даний факт ставить під сумнів реальний характер господарської операції вчиненої ТОВ «Фрале» та ТОВ «Гладіо», так як відсутність останнього за юридичною адресою унеможливлює виконання даного договору.

Таким чином, доручивши виконати замовлення з власної давальницької сировини ТОВ «Фрале» було обізнано про не знаходження ТОВ «Гладіо» за адресою: м. Івано - Франківськ, вул. Дудаєва, 10.

Останньою операцією на виконання умов договору від 01.04.2008р. на переробку давальницької сировини ТОВ «Гладіо» 19 червня 2008р. виписана податкова накладна №01 за послуги з пошиття верху взуття в сумі 22 356,96 грн. ПДВ в сумі 4 471,39,00грн.( а.с. 37).

ДПІ в м. Івано-Франківську листом від 26.03.2009р. №2186/7/23-4-445/3736 повідомила, що ТОВ «Гладіо» з серпня 2008 року не подає звітність до інспекції. ( а.с. 144).

Крім цього, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2007р. по справі № 14/132 задоволено позов ТОВ «ТТК» про стягнення з ТОВ «Гладіо» 4787,40 грн. заборгованості за надані послуги електрозв'язку. ( а.с.155-156).

Також, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2008р. по справі № 15/79 задоволено позов ВАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» про стягнення з ТОВ «Гладіо» заборгованості по орендній платі в сумі 94695,73 грн. При цьому судом встановлено, що ТОВ «Гладіо» з моменту укладення договору оренди 19.07.2007р. не сплачувалась орендна плата, а також плата за комунальні та інші послуги.( а. с. 153-154).

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2009р. по справі № Б-21/25 визнано банкрутом ТОВ «Гладіо» та відкрито ліквідаційну процедуру. Судом встановлено, що у ТОВ «Гладіо» відсутнє зареєстроване право власності на нерухомість та транспортні засоби, відсутні кошти на рахунках, в ЄДР містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, відсутнє підтвердження відомостей про юридичну особу. Ухвалою від 01.06.2010р. по вказаній справі ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Гладіо» ( а.с. 149-152).

ВС України (постанова від 21.01.2011р.) зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, є підставою для нарахування податкового кредиту отримувачем лише за умови здійснення самої господарської операції ( а.с .158-159).

В той же час Позивачем не надано належних доказів щодо реальності здійснення господарської операції.

Так, відповідно до п.2.1 Договору від 01.04.2008р. з ТОВ «Гладіо» на переробку давальницької сировини передбачено, що виготовлення верху взуття повністю із матеріалу Замовника моделей, вказаних конкретно на кожну партію замовлення на яку передається давальницька сировина. Давальницька сировина передається виконавцю по акту передачі в кількісному і вартісному виразі (штуки, пари, м.кв., кг, євро і т.ін.), однак вказані акти не були представлені ні під час перевірки, ні до судового розгляду.

Крім того, п.3.1 Договору встановлено, що результатом виконаних робіт за цим Договором є заготовки верху взуття відповідних моделей , а п.5 Договору встановлено, що ціна і витрати на виконання робіт визначаються згідно з собівартістю (калькуляцією) затвердженою обома сторонами на кожну модель. В той же час у наданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутні відомості про те, які саме моделі взуття були виготовлені, що відповідно унеможливлює визначення реальної вартості послуг. Так само відсутні будь-які відомості про те, яким чином здійснювалось транспортування виготовлених заготовок верху взуття.

Слід звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду, так зокрема в Ухвалі № К-13590/10 (за касаційною скаргою ТОВ «Мегастрой XXI» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 у справі №2-а-37103/09/2070 за позовом ТОВ «Мегастрой XXI» до ДПІ у Московському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним ), чітко зазначено, що суд першої інстанції безпідставно прийняв акти виконаних робіт у якості належних доказів отримання послуг за договором, оскільки зміст актів не відповідає вимогам, які висуваються до оформлення первинних бухгалтерських документів, а саме: акти не містять змісту та обсягів господарських операцій та одиниці їх виміру, а також дати та місця їх складення. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати, а саме: акти виконаних робіт не є такими, що підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( а.с. 147-148).

Як роз'яснив у своєму листі №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року Вищий адміністративний суд України , судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Також ВАСУ відзначає, що перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції. Як зазначено ВАСУ у вищевказаному листі, установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності.

В силу статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо оцінки доказів та установленим обставинам справи ВАС України у листі від 02.06.2011, який був адресований Головам адміністративних суддів з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, акцентує особливу увагу на те, що давати оцінку установленим обставинам належить з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

У відповідності до ст.69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Статтею 70 КАСУ встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. У відповідності до статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити, оскільки посилання позивача на відсутність порушень податкового законодавства не знайшло свого підтвердження, а оскаржуване рішення відповідає вимогам, встановленим ч.3.ст. 2 КАСУ, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

Керуючись ст.ст. 160-163 КАСУ , суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрале" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 року № 504/ 002742320/ 5762 та вчинення певних дій- відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі через Закарпатський окружний адміністративний суд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗ.Б. Плеханова