Постанова

від 03.10.2013 по справі 825/3296/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/3296/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВПК-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПК-СЕРВІС» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 11.06.2013 № 0002992200, № 0003002200, № 0003012200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «ВПК-СЕРВІС» з ТОВ «Індепендент груп» було укладено договір поставки товарів та з ТОВ «Укрпромбуд» договір оренди.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями.

На підставі виписаних податкових накладних, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, в перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договору із контрагентами, на думку позивача, здійснено без належного аналізу характеру договору, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише акт іншої ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента.

Угоди між позивачем та контрагентами, як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, по податку на прибуток приватних підприємств та авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств та як наслідок, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення (т. 1 а. с. 192-194), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ВПК-СЕРВІС» з питань повноти нарахування податку на додану вартість за липень - жовтень 2012 року операцій з ТОВ «Укрпромбуд» та за липень 2012 року ТОВ «Індепендент Груп» та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 28.05.2013 № 1221/22/24558623, в якому зазначено що ДПІ у м. Чернігові ДПС отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт № 1290/22/24373361 від 08.04.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпромбуд» за 2012 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Ю.О. Електроніко 1» та акт перевірки від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013 № 685/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» з контрагентами.

Тобто, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не являється можливим.

Виходячи з цього ДПІ у м. Чернігові зробило висновок, що ТОВ «Укрпромбуд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, у ТОВ «Укрпромбуд» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Отже, враховуючи викладене, актом перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Укрпромбуд» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за січень - грудень 2012 року, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України та відсутнє право на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 134 Податкового кодексу України.

Таким чином, ТОВ «ВПК-СЕРВІС» безпідставно сформовано податковий кредит за липень 2012 року в сумі 1600,00 грн, за серпень 2012 року в сумі 3610,00 грн, за вересень 2012 року в сумі 1600,00 грн, за жовтень 2012 року в сумі 2560,00 грн по податкових накладних виписаних на придбання товару від ТОВ «Укрпромбуд», які не можна розглядати в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «ВПК-СЕРВІС» включено до складу податкового кредиту ПДВ по відносинах з ТОВ «Індепендент Груп» за липень 2012 року в сумі 9789,47 грн (податкова накладна від 20.07.2012 № 81 на суму 48947,33 грн, крім того ПДВ 9789,47 грн).

ТОВ «ВПК-СЕРВІС» з ТОВ «Індепендент Груп» заключило договір поставки будівельних товарів № 159 від 02.07.2012. Для підтвердження вказаних взаємовідносин товариством надано видаткові накладні, податкові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі.

Крім того, згідно автоматичної системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України між податковим зобов'язанням станом на 28.05.2013 ТОВ «Індепендент груп» та ТОВ «ВПК-СЕРВІС» існує розбіжність на загальну суму ПДВ 9789,47 грн, відповідно до акту «Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства» від 20.12.2012 № 2224/2220/36050449 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Крім того, перевіркою встановлено включення ТОВ «ВПК-СЕРВІС» до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Укрпромбуд» та ТОВ «Індепендент груп» у розмірі 85514,00 грн.

Враховуючи вищевикладену інформацію, ТОВ «ВПК-СЕРВІС» безпідставно сформовано витрати, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток по первинним документам, які отримані від ТОВ «Індепендент груп» та ТОВ «Укрпромбуд» у вказаних податкових періодах (такі первинні документи не можуть розглядатись в якості належного підтвердження валових витрат, оскільки не мають статусу юридично значимих).

На підставі викладеного ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області вважає, що позовні вимоги є безпідставними і просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВПК-СЕРВІС».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «ВПК-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 24558623) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 27.02.1997 та 07.03.1997 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 1328, що підтверджується копією акту про результати документальної виїзної позапланової перевірки від 28.05.2013 № 1221/22/24558623 (т. 1 а. с. 18), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1518 від 16.05.2013, відповідно до наказу № 1472 від 15.05.2013 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВПК-СЕРВІС» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за липень-жовтень 2012 року операцій з ТОВ «УКРПРОМБУД» та за липень 2012 року з ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт 28.05.2013 № 1221/22/24558623, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19159,00 грн, у т.ч. за липень 2012 року в сумі 11389,00 грн, за серпень 2012 року в сумі 3610,00 грн, за вересень 2012 року в сумі 1600,00 грн та за жовтень 2012 року в сумі 2560,00 грн;

- п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 13 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17958,00 грн, у т.ч. за 3 квартал 2012 року у сумі 14892,00 грн та за 2012 рік у сумі 17958,00 грн;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено авансовий платіж по податку на прибуток на загальну суму 6302,00 грн, у т.ч. за січень 2013 року у сумі 1655,00 грн, за лютий 2013 року у сумі 1655,00 грн, за березень 2013 року в сумі 1496,00 грн та за квітень 2013 року в сумі 1496,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0002992200, № 0003002200, № 0003012200, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26937,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 17958,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8979,00 грн, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 28739,00 грн, з яких за основним платежем 19159,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9580,00 грн, з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7878,00 грн, у т.ч. за основним платежем - 6302,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1576,00 грн.

ТОВ «ВПК-СЕРВІС» було подано скаргу від 21.06.2013 № 3108 (т. 1 а. с. 39-50) на вищезазначені податкові повідомлення-рішення, за результатом розгляду якої Міністерством доходів і зборів України Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було прийнято рішення від 19.08.2013 № 932/10/10-215 (т. 1 а. с. 54-59), яким скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «ВПК-СЕРВІС» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та сан.-технічним обладнанням, оптова торгівля меблями, килимами й освітлюючим приладдям, оптова торгівля, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання, надання інших інформаційних послуг, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, відповідно до акту перевірки від 28.05.2013 № 1221/22/24558623 (т. 1 а. с. 17-38).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «ВПК-СЕРВІС» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «УКРПРОМБУД», ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП».

Між ТОВ «ВПК-СЕРВІС» (Покупець) та ТОВ «УКРПРОМБУД» (Постачальник) було укладено усний договір поставки товарів, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується постачати покупцю товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити товар.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- накладні: № 3007-01 від 31.07.2012 на загальну суму 9600,00 грн, в т.ч. ПДВ 1600,00 грн, № 0208-02 від 02.08.2012 на загальну суму 12660,00 грн, в т.ч. ПДВ 2110,00 грн, № 0208-03 від 07.08.2012 на загальну суму 9000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1500,00 грн, № 2409-02 від 25.09.2012 на загальну суму 9600,00 грн, в т.ч. ПДВ 1600,00 грн, № 2210-01 від 25.10.2012 на загальну суму 15360,00 грн, в т.ч. ПДВ 2560,00 грн (а. с. 70-74);

- податкові накладні: № 29 від 31.07.2012 на загальну суму 9600,00 грн, в т.ч. ПДВ 1600,00 грн, № 2 від 02.08.2012 на загальну суму 12660,00 грн, в т.ч. ПДВ 2110,00 грн, № 8 від 06.08.2012 на загальну суму 9000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1500,00 грн, № 22 від 25.09.2012 на загальну суму 9600,00 грн, в т.ч. ПДВ 1600,00 грн, № 11 від 24.10.2012 на загальну суму 15360,00 грн, в т.ч. ПДВ 2560,00 грн (а. с. 60, 62, 64, 66, 68);

- витяги з Єдиного реєстру податкових накладних: № 14 від 22.08.2012, № 232 від 10.08.2012, № 29 від 22.08.2012, № 162 від 11.10.2012, № 114 від 08.11.2012 (а. с. 61, 63, 65, 67, 69);

- подорожні листи: № 386033 від 31.07.2012, № 386035 від 02.08.2012, № 386038 від 07.08.2012, № 743873 від 25.09.2012, № 743895 від 25.10.2012 (а. с. 75-79);

- виписки банку (а. с. 80-84);

- договір оренди № 03/2009 від 01.01.2009 нерухомого державного майна та додаткову угоду № 5 до договору оренди (а. с. 120-129).

Також, між ТОВ «ВПК-СЕРВІС» та ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» було укладено договір поставки товарів № 159 від 02.07.2012.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкова накладна № 81 від 20.07.2012 на загальну суму 58736,80 грн, в т.ч. ПДВ 9789,47 грн (а. с. 130);

- витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 177 від 09.08.2012 (а. с. 131);

- видаткова накладна № 200781 від 20.07.2012 на загальну суму 58736,80 грн, в т.ч. ПДВ 9789,47 грн (а. с. 132);

- подорожній лист № 386026 від 19.07.2012 (а. с. 133);

- виписка банку (а. с. 134).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Також, на підтвердження реальності здійснення операцій та можливостей здійснювати господарську діяльність позивачем суду надано:

- договір оренди майна № 2 від 30.12.2011 (а. с. 162-164);

- акт прийому передачі майна по договору оренди майна № 2 від 30.12.2011 (а. с. 165);

- акти здачі-прийняття робіт (а. с. 166-171);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 1, № 2, № 3 (а. с. 172-174);

- акт звірки сальдо постачальника, період 01.07.2012-31.08.2013 (а. с. 175);

- договір оренди № 8 від 03.01.2012 (а. с. 176-177);

- додаткова угода до договору оренди № 8 від 03.01.2012 (а. с. 178);

- акт здачі-прийняття робіт: № РНУИ-01441, № РНУИ-01573, № РНУИ-01664, № РНУИ-01759, № РНУИ-01858,№ РНУИ-01912, № РНУИ-00049, № РНУИ-00110, № РНУИ-00192 (а. с. 181-189);

- акт звірки сальдо постачальника, період 01.07.2012-31.08.2013 (а. с. 190);

- оборотно-сальдові відомості по рахунку: 103 Необоротні активи за 01.01.2013-01.01.2013 ООО «ВПК-СЕРВІС» (а. с. 191).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 85, 88-89, 95, 96) та копією акту перевірки № 603/22-40/36050449 від 01.03.2013 (а. с. 135-146), № 1290/22.1/24373361 від 08.04.2013 (а. с. 105-119), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «ВПК-СЕРВІС», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «УКРПРОМБУД» відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.04.2013 № 1290/22.1/24373361 про неможливість проведення зустрічної звірки та акт перевірки контрагента ТОВ «УКРПРОМБУД», складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013 № 685/22-90/32799525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1» з контрагентами», акт «Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства» від 20.12.2012 № 2224/2220/36050449 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг), при придбанні та продажу товарів (послуг) для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) об'єктів оподаткування для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та авансового платежу по податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВПК-СЕРВІС», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 11.06.2013 № 0002992200, № 0003002200, № 0003012200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВПК-СЕРВІС» судові витрати в сумі 636 (шістсот тридцять шість) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан