Постанова

від 20.09.2013 по справі 809/2119/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2013 р. справа № 809/2119/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

при секретарі судового засідання Драгомирецького І.М.

за участю:

представників позивача : товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" - Ляшко О.В., Пукіш С.Б., Корнаги В.І.

представника відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Мельника Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" №0000151502 від 29.01.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" (далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, Калуська об'єднана державна податкова інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" №0000151502 від 29.01.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 2 007 172,00 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 102.5 статті 102, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у актах перевірки від 09.01.2013 року, 13.06.2013 року, 17.06.2013 року дійшов помилкового висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення (за січень, липень, вересень 2007 року, січень, лютий 2008 року), який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) декларації з податку на додану вартість (надалі по тексту - ПДВ) за листопад 2012 року на суму 2 007 172,00 грн. Таких протиправних висновків відповідач дійшов з помилковим застосуванням приписів пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки положення останнього не стосуються питання строків формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податку на додану вартість. Декларацією за листопад 2012 року позивач не заявляв до відшкодування такий залишок від'ємного значення шляхом зменшення податкових зобов'язань, а також не подавав відповідної заяви про відшкодування частини такого залишку на розрахунковий рахунок платника податку. У зв'язку із тим, що чинним законодавством не встановлено граничних строків формування оплаченого залишку від'ємного значення податку на додану вартість, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили суду, що їх підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, оскільки за його приписами право відображати залишок від'ємного значення податку на додану вартість (значення рядка 24 декларації одного періоду в рядок 21.2 наступного періоду) у платника податку на додану вартість зберігається до повного його погашення. Суми вказані в графі 24 податкової декларації за листопад 2012 року (2 007 172,00 грн.) підприємством позивача фактично сплачені поставщику продукції, заборгованість по поставленій продукції відсутня, а також числяться як залишок частини податного кредиту, сформованого при внесенні до статутного капіталу основних фондів. Відповідач помилково вважає, що позивач втрачає право на включення в податкову декларацію залишку від'ємного значення податку на додану вартість за періоди, після закінчення яких минуло 1095 днів (у спірних відносинах за 2007-2008 роки). Жодна норма Податкового кодексу України не передбачає застосування строку давності до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ попередніх періодів. Чинним законодавством граничні строки встановлено тільки для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх (надміру сплачених податків) відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Наголосили, що пунктом 102.5 Податкового кодексу України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надміру сплачених грошових кошів, тобто "переплати", а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного періоду, не підпадають під визначення "переплата", тобто такі суми ПДВ не можуть бути списані в результаті закінчення строку давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового кредиту. Із урахуванням вказаного просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведених у січні і червні 2013 року перевірок відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснив, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією у січні і червні 2013 року проведено у позивача камеральну не виїзну та виїзну позапланову перевірки, якими встановлено завищення позивачем залишку від'ємного значення (за січень, липень, вересень 2007 року, січень, лютий 2008 року), який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальній сумі 2 007 172,00 грн., як такий що не може бути використаний платником у зменшення податкових зобов'язань в податкових деклараціях наступних податкових періодах або бути заявленим платником до відшкодування на розрахунковий рахунок. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" протягом 1095 терміну не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 007 172,00 грн., в тому числі за січень 2007 року - 230 010,00 грн., липень 2007 року - 360 773,00 грн., вересень 2007 року - 927 567,00 грн., січень 2008 року - 335 996,00 грн. і лютий 2008 року - 152 826,00 грн. Посилаючись на приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України відмічає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Враховуючи строки давності визначені вказаною нормою Кодексу, посадові особи Калуської об'єднаної державної податкової інспекції вважають, що підприємство позивача позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2 007 172,00 грн. Відмітили, що відповідач не заперечує факт правомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, липень, вересень 2007 року, січень, лютий 2008 року, та не заперечує того факту, що товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" не подавало заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, однак, у зв'язку з тим, що підприємство позивача протягом 1095 днів не скористалось своїм правом на використання від'ємного значення податку на додану вартість, вважають, що податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Енія" 09.11.2005 року зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області, 16.11.2005 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість. З 04.11.2010 року відбулася зміна назви товариство з обмеженою відповідальністю "Енія" на товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" у зв'язку із зміною учасників засновників товариства (том 1 а.с. 26-27).

20.12.2012 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року (том 1 а.с. 169-171). У рядку 24 даної декларації товариством з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" визначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) в сумі 2 034 815,00 грн. Згідно з додатком № 2 до декларації (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Д2) періодом виникнення такого від'ємного значення, задекларованого у декларації за листопаді 2012 року, є в тому числі січень 2007 року - 230 010,00 грн., липень 2007 року - 360 773,00 грн., вересень 2007 року - 927 567,00 грн., січень 2008 року - 335 996,00 грн., лютий 2008 року - 152 826,00 грн., березень 2010 року - 21 111,00 грн., квітень 2010 року - 127,00 грн., вересень 2010 року - 6 405,00 грн. і жовтень 2012 року - 859 361,00 грн. (том 1 а.с.176).

В період з 01.01.2013 року по 09.01.2013 та з 06.06.2013 року по 13.06.2013 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну невиїзну та документальну позапланову виїзну перевірки відображення в податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року, про що складено акти №18/152/33704083 від 09.01.2013 року, №1670/220/33704083 від 13.06.2013 року і зміни до акту №1717/22-0/33704083 від 17.06.2013 року (том 1 а.с. 13-16, 25-39).

За висновками згаданого актів в діяльності платника податків податковим органом виявлено порушення пункту 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, статей 256, 257 Цивільного кодексу України, а саме: протиправне, на думку податкового органу, включення платником ПДВ до складу рядка 24 декларації з ПДВ за листопад 2011 року показника частини від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2 007 172,00 грн., що був сформований в періоди січень, липень, вересень 2007 року і січень, лютий 2008 року, оскільки станом на листопад 2012 року стосовно вказаних періодів збіг строк давності у 1095 днів. У зв'язку з чим позивач позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2 007 172,00 грн., в тому числі за січень 2007 року - 230 010,00 грн., липень 2007 року - 360 773,00 грн., вересень 2007 року - 927 567,00 грн., січень 2008 року - 335 996,00 грн. і лютий 2008 року - 152 826,00 грн. Зокрема, у актах визначено, що Законом України "Про податок на додану вартість" і Податковим кодексом України не передбачено можливість платником самостійно прийняти рішення про відстрочення права на отримання бюджетного відшкодування. При умові фактичної сплати коштів отримувачам товарів/послуг позивач мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в період виникнення такого права. Враховуючи те, що залишок від'ємного значення за період січень, липень, вересень 2007 року і січень, лютий 2008 року в сумі 2 007 172,00 грн. (ряд. 24) по декларації з ПДВ за листопад 2012 року на час перевірки за даними бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" є оплаченим більше 1095 днів. Тобто, встановлене заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ є понад терміном позовної давності, що визначений статтею 102 Податкового кодексу України, від дня фактичної сплати сум ПДВ постачальникам товарів/послуг та набуття підприємством права на бюджетне відшкодування. В порушення пункту 102.5 статті 102, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 вказаного Кодексу завищено залишок від'ємного значення (за січень, липень, вересень 2007 року, січень, лютий 2008 року), який після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року на загальній сумі 2 007 172,00 грн., як такий що не може бути використаний платником у зменшення податкових зобов'язань в податкових деклараціях наступних податкових періодах або бути заявленим платником до відшкодування на розрахунковий рахунок.

За наслідками перевірки, висновки якої зафіксовані в акті №18/152/33704083 від 09.01.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000151502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 2 007 172,00 грн. (том 1 а.с. 17).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

До набрання чинності нормами Податкового кодексу України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість були унормовані приписами Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми , розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

За правилом підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній станом на 2008 рік), якщо у наступному податковому періоді сума , розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення , то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд приходить до висновку, що по-перше, поняття "бюджетне відшкодування з податку на додану вартість " та "від'ємне значення з податку на додану вартість" не є тотожними, а по-друге, законодавцем не було встановлено присікаючого строку на заявлення платником ПДВ вимоги про повернення з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ, в тому числі включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування . При цьому, поширення на правовідносини з приводу отримання платником податків бюджетного відшкодування з ПДВ строку давності, визначеного пунктом 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є неможливим з огляду на положення Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 року №58/78/22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2005р. за № 247/10527), за змістом якого під надміру сплаченими податками розуміються податкові зобов'язання, що були оплачені платниками податків понад задекларовані в документах обов'язкової звітності суми.

Підпунктом 4.4.1. пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки за приписами Закону України "Про податок на додану вартість" відносно суми від'ємного значення з податку на додану вартість платником податків не може бути заявлено вимогу про повернення з бюджету і норми Закону України "Про податок на додану вартість" не містять застереження щодо наявності присікального строку, по минуванню якого платник податків втрачає право відображати в податковому обліку з податку на додану вартість суму від'ємного значення, то суд, керуючись положеннями підпункту 4.4.1. пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не знаходить правових підстав для поширення на правововідносини до 01.01.2011 року з приводу формування від'ємного значення з податку на додану вартість строку давності у 1095 днів.

Аналізуючи положення статей 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, суд доходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

З положень частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статті 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

За матеріалами справи судження суб'єкта владних повноважень про завищення товариством з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" від'ємного значення з податку на додану вартість вмотивовано виключно посиланням на пункт 102.5 статті 102 та абзац "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, суд наголошує, що з наявних у справі документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2007 року 230 010,00 грн., липень 2007 року - 360 773,00 грн., вересень 2007 року - 927 567,00 грн., січень 2008 року - 335 996,00 грн., лютий 2008 року - 152 826,00 грн., що відображено позивачем у Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки судження з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість або від'ємного значення з такого податку на додану вартість відповідачем не викладені.

Досліджуючи фактичні обставини справи, суд звертаю увагу на імперативні вимоги пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і статті 200 Податкового кодексу України, приписами яких чітко визначено, що при від'ємному значенні відповідно розрахованої суми ПДВ , така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду . Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Представником позивача на вимогу суду надано детальні розрахунки і пояснення залишку формування частини спірного від'ємного значення в сумі 2 007 172,00 грн., задекларованого у листопаді 2012 року (том 1 а.с. 186-191; том 2 а.с. 87-92, 105-107, 211-212, 228).

Станом на 31 грудня 2006 року, сума від'ємного значення позивача з податку на додану вартість складала 3 915 756,00 грн. В ході податкових перевірок (акт камеральної перевірки за січень 2007 року №455/152/33704083 від 20 березня 2007 року та акт виїзної перевірки за січень 2007 року №529/23-04/33704083 від 16 квітня 2007 року), ця сума була знята з бюджетного відшкодування та віднесена до залишку від'ємного значення з ПДВ, оскільки вона була сформована за рахунок здійснення засновником внеску у статутний фонд.

Після внесення у 2008 році змін у законодавство, якими вводився Додаток 2 до Декларації з податку на додану вартість, товариством з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" проведений розподіл даних щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що було відображено у податковій декларації за поточний звітний період - березень 2008 року. Такий розподіл даних здійснено згідно Методики розрахунку показників Додатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, доведеної до відома платників податків листом від 06.08.2008 року №15844/7/16-1117.

Відповідно до такого розподілу, суми залишку від'ємного значення були віднесені до наступних періодів їх виникнення, а саме: січень 2007 року - 730 453,00 грн., липень 2007 року - 360 773,00 грн., вересень 2007 року - 927 567,00 грн., листопад 2007 року - 2 390 017,00 грн., січень 2008 року 960 877,00 грн. і лютий 2008 року 342 584,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що такі дані за період виникнення сум від'ємного значення не відображали реальні періоди його виникненні, а встановлювалися згідно з розробленою Державної податковою адміністрацією України Методикою.

Правильність застосування методики та розрахунку від'ємного значення, зробленого товариством відповідно до цієї Методики, підтверджується, зокрема, даними сторінки 35 акту про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за березень 2008 року №924/23-04/33704083 від 05 червня 2008 року (том 4 а.с. 86).

Згідно пояснень позивача суми залишку від'ємного значення, розподілені згідно Методики, як такі, що виникли у січні (730 453,00 грн.), липні (360 773,00 грн.) та вересні (927 567,00 грн.) 2007 року були сформовані за рахунок здійснення засновником внеску у статутний фонд.

Сума залишку від'ємного значення, розподілена згідно Методики, як така, що виникла у листопаді 2007 року (2 390 017,00 грн.) сформована частково за рахунок здійснення засновником внеску у статутний фонд (1 896 963,00 грн.) та частково внаслідок провадження звичайної господарської діяльності товариства (493 054,00 грн.).

Суми залишку від'ємного значення, розподілені згідно Методики, як такі, що виникли у січні (960 877,00 грн.) та лютому (342 584,00 грн.) 2008 року були сформовані внаслідок провадження звичайної господарської діяльності товариства.

Згідно даних бухгалтерського обліку товариства позивача станом на 31 грудня 2008 року вбачається, що кредиторська заборгованість товариства по сумах, що сформували залишок від'ємного значення січень та лютий 2008 року - відсутня, так як і відсутня вся заборгованість по залишку від'ємного значення в сумі 2 007 172,00 грн. станом на 01.01.2010 року. Про вказані обставини відповідач відобразив у акті перевірки (том 1 зворотній бік а.с. 37).

В подальшому, в процесі звичайної господарської діяльності Товариства з обмежені відповідальністю "Синтелон УА" суми від'ємного значення, початково розподілені у березні 2008 року за періодами їх виникнення, зменшувалися.

Так, сума 730 453,00 грн., заявлена згідно Методики як така, що виникла у січні 2007 року була зменшена на 500 443,00 грн. у зв'язку з зарахуванням позитивним значенням протягом таких періодів: січень 2010 року - 130 013,00 грн., травень 2010 року - 85 174,00 грн., грудень 2011 року - 285 256,00 грн.

Таким чином, залишок від'ємного значення за період формування - січень 2007 року на час подання декларації з ПДВ за листопад 2012 року, складав 230 010,00 грн.

Суми від'ємного значення, визначені, як такі, що сформувалися в липні, вересні та листопаді 2007 року, залишалися протягом всього часу незмінними, оскільки їх черга в заліку позитивного значення ще не настала, а до бюджетного відшкодування вони не могли бути заявлені в силу приписів підпункту 7.7.2. (підпункт "а") та підпункту 7.7.11. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", адже вони були сформовані за рахунок внеску засновника до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА".

Тобто, згідно з вказаними нормами Закону вони не містили в собі сум податку на додану вартість, фактично сплачених у попередніх податкових періодах отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Як вже зазначалося вище, розраховані згідно Методики суми залишку від'ємного значення з періодом їх виникнення за січень та лютий 2008 року виникли у процесі звичайної господарської діяльності товариства. Тому, коли товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" здійснило оплату своїм постачальникам за поставки товарів (робіт, послуг), здійснені у січні та лютому 2008 року, то відповідні суми були заявлені до бюджетного відшкодування, що підтверджується уточненим розрахунком податкових зобов'язань від 19.06.2008 року, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, початково заявлені суми залишку від'ємного значення, віднесені згідно Методики до періодів виникнення січень 2008 року (960 877,00 грн.) та лютий 2008 року (342 584.00 грн.) були зменшені, відповідно на 14 898,00 грн. та 189 758,00 грн., що призвело до формування нових показників залишку від'ємного значення за ці періоди, а саме: січень 2008 року - 945 979,00 грн.; лютий 2008 року - 152 826,00 грн.

Судом, серед іншого, встановлено, що протягом періоду часу з березня 2008 року по листопад 2012 року в діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" лише три рази виникало позитивне значення з податку на додану вартість, а саме: у січні 2010 року (130 013,00 грн.), у травні 2010 року (85 174,00 грн.) та у грудні 2011 року (285 256,00 грн.).

По сумах від'ємного значення, які виниклі в періодах січень та лютий 2008 року лише один раз заявлялося бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а саме у червні 2008 року на суму 204 656,00 грн. (з них по від'ємному значенню, що виникло у січні 2008 року - 14 898,00 грн., а по від'ємному значенню, що виникло в лютому 2008 року - 189 758,00 грн.).

Як наслідок станом на листопад 2012 року залишок від'ємного значення податку на додану вартість становив за січень 2007 року 230 010,00 грн., липень 2007 року - 360 773,00 грн., вересень 2007 року - 927 567,00 грн., січень 2008 року - 335 996,00 грн., лютий 2008 року - 152 826,00 грн., що і відображено позивачем у Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року (том 1 а.с. 176).

Як вбачається з актів перевірок від 09.01.2013 року, від 13.06.2013 року і від 17.06.2013 року, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення стало те, що на думку посадових осіб податкового органу, які виходили з пункту 102.5 статті 102 та статті 200 Податкового кодексу України, позивач втратив право на зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок сум залишку від'ємного значення з даного податку, по яких минув строк давності.

Із такими висновками податкового органу суд не може погодитись, оскільки відповідачем у спірних відносинах помилково застосовано до позивача приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Зазначена норма передбачає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. При цьому підпунктом 14.1.115. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. В свою чергу грошове зобов'язання платника податків трактується як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за листопад 2012 року.

Також, суд зазначає, що вказана норма передбачає, що подання вищеназваної заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

Жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання зазначених заяв, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації наступних періодів, понад 1095 днів, а Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься на майбутні податкові періоди.

Термін давності, вказаний у пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (пункт 102.1), для стягнення податкового боргу (пункт 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (пункт 101.2.3).

Як вже зазначено вище, податковий орган не заперечує правомірність формування позивачем сум податкового кредиту податку на додану вартість за січень, липень, вересень 2007 року і січень, лютий 2008 року. Також із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з податку на додану вартість у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Між тим, даних про те, що позивач у спірних правовідносинах подавав до відповідача заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, а також чи зарахування залишку від'ємного значення з ПДВ в рахунок зменшення поточних зобов'язань чи зобов'язань наступних податкових періодів, до суду не надано.

Вказана обставина не заперечувалось і представником відповідача.

Отже, твердження відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення 2 007 172,00 грн. не відповідають нормам податкового законодавства. Пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму податку на додану вартість, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже застосування відповідачем пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є помилковим.

Суд вважає наголосити на тому, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/47835/12 від 30.10.2012 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тая" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування рішення.

Вирішуючи справу, суд також бере до уваги, що станом на листопад 2012 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість були врегульовані статтею 200 Податкового кодексу України, на яку також посилається відповідач, за змістом якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При від'ємному значенні суми , розрахованої згідно пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення , то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4). Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов , передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7).

Тобто зазначені норми, на які посилається відповідач, також не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість.

Таким чином, позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (січень, липень, вересень 2007 року і січень, лютий 2008 року), що залишався непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді у розмірі 2 007 172,00 грн. Таке декларування залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивач має право проводити поза межами строку, встановленого приписами пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, чим товариство з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" і скористалось.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що Калуська об'єднана державна податкова інспекція неправомірно, всупереч норм Податкового кодексу України застосувало строк давності в 1095 днів до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000151502 від 29.01.2013 року не відповідає приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "В4" №0000151502 від 29.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Синтелон УА" (ідентифікаційний номер 33704083) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №1382 від 11.07.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 25.09.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.