Постанова

від 02.10.2013 по справі 910/9961/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9961/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3, дов. від 27.08.2013,

ОСОБА_4, дов. від 27.08.2013,

від відповідача Чорний О.В., дов. від 10.06.2013 №1/05,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Віп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013

(дата підписання - 15.07.2013)

у справі №910/9961/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Віп"

про стягнення 213324,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Віп" (далі - відповідач) про стягнення 213324,37 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 77235,71 грн основного боргу, 6218,31 грн пені та 1669,08 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив чи передавав позивач обладнання у користування відповідачу, як це передбачено абз.6 п.4 договору купівлі-продажу від 23.11.2011 №1951, що є суттєвою умовою для подальшої оплати вартості обладнання. Судом також не вірно розраховано та стягнуто пеню в сумі 6218,31 грн. Згідно розрахунку відповідача в апеляційній скарзі до стягнення підлягає 5262,24 грн пені.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.08.2013. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

28.08.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 28.08.2013 оголошено перерву до 02.10.2013, зобов'язано позивача надати суду докази передання обладнання відповідачу у користування.

01.10.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав видаткову накладну від 23.11.2011 №23/11-11 для долучення до матеріалів справи.

02.10.2013 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представники заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2011 між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Арка-Віп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - договір) (нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1951), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до умов договору арочне обладнання, а саме: комплект плит для формування арок (п.1 договору).

Відповідно до п.4 договору продаж предмету договору вчиняється за 79903,98 грн, що є еквівалентом 10002,00 доларів США, згідно курсу НБУ на день підписання договору 100 доларів США=798,88 грн., які сплачуються покупцем у безготівковому порядку на рахунок продавця.

Сторони домовились про такий порядок проведення розрахунків за договором: грошові кошти в сумі, що є еквівалентом доларів США згідно курсу НБУ на день розрахунку, покупець зобов'язаний сплачувати продавцю наступним чином:

до 01.12.2011 - 167 доларів США, до 01.01.2012 - 167 доларів США, до 01.02.2012 - 167 доларів США, до 01.03.2012 - 167 доларів США, до 01.04.2012 - 167 доларів США, до 01.05.2012 - 167 доларів США, до 01.06.2012 - 1125 доларів США, до 01.07.2012 - 1125 доларів США, до 01.08.2012 - 1125 доларів США, до 01.09.2012 - 1125 доларів США, до 01.10.2012 - 1125 доларів США, до 01.11.2012 - 1125 доларів США, до 01.12.2012 - 1125 доларів США та до 01.01.2013 - 1125 доларів США.

Факт повного розрахунку підтверджується письмовою заявою продавця, що є невід'ємною частиною договору, справжність підпису на якій засвідчується нотаріальною.

Невиконання умов договору, зазначених у п.4, більше ніж місяць є підставою для розірвання договору купівлі-продажу в установленому порядку.

Згідно абз.6 п.4 договору до здійснення повного розрахунку арочне обладнання, що є предметом договору, переходить у користування покупця, який несе ризик його випадкової загибелі.

Продавець зобов'язується передати покупцю за актом приймання-передачі майно, яке є предметом договору, технічну документацію на нього в день пред'явлення покупцем платіжного доручення на перерахування вартості предмета договору (абз.7 п.4 договору).

У пункті 10 договору зазначено, що право власності на арочне обладнання виникає у покупця з моменту повного розрахунку за договором та підписанням акта приймання-передачі.

23.11.2011 позивач передав відповідачу комплект плит для формування арок на 79903,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №23/11-11, підписаною представниками сторін, підписи яких скріплено відтисками печаток.

Відповідач на виконання умов договору перерахував позивачу 2668,00 грн (334 долари США), а саме 26.12.2011 "за арочне обладнання за грудень місяць 2011р. згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2011" - 1333,00 грн та 27.12.2011 "за арочне обладнання зг. дог. купівлі-продажу від 23.11.2011 від ТОВ "Арка-Віп" платіж за 08.12.2011р." - 1335,00 грн, про що свідчить банківська виписка з рахунку позивача.

03.07.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією №3-07/01, в якій просив до 13.07.2012 сплатити борг за договором купівлі-продажу від 23.11.2011 в сумі 4041,54 доларів США (32302,00 грн), з яких 2918,00 доларів США основного боргу та 1123,54 доларів США пені. Докази направлення претензії та отримання її відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Відповідач відповіді на претензію не надав, решту суми вартості обладнання не сплатив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 77235,71 грн.

Оскільки позивачем виконано вимогу п.4 договору щодо передачі обладнання відповідачу у користування, у нього виникає обов'язок щодо здійснення оплати вартості обладнання.

З огляду на викладене вище, обов'язок відповідача оплачувати вартість обладнання виник з дня отримання комплекту плит для формування арок - 23.11.2011.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про порушення позивачем умов договору щодо передачі обладнання у користування спростовуються матеріалами справи, а відтак не приймають судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 77235,71 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ (постанова Вищого господарського суду України від 05.12.2011 у справі №16/164 (2010)).

У пункті 4 договору сторони погодили, що покупець за прострочення оплати продавцеві вартості предмета договору зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки встановлений сторонами у п.4 договору розмір пені перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ в день (7,5%*2):366=0,040%), застосування договірного розміру пені - 1% при розрахунку суперечить чинному законодавству та методиці нарахування.

Позивачем наведено розрахунок суми пені за період з 01.02.2012 по 01.05.2012 на 167 доларів США та з 01.06.2012 по 01.01.2013 на 1125 доларів США, згідно якого він просить стягнути з відповідача 17034,93 доларів США, що еквівалентно 136088,65 грн пені.

Суд першої інстанції, враховуючи межі річного строку позовної даності (починається з 28.05.2012), з урахуванням обмеження строку нарахування пені 6 місяців по кожному розрахунковому періоду окремо, застосовуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ, задовольнив вимогу частково та стягнув з відповідача 6218,31 грн пені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, оскільки він здійснений із зазначеннями вірних періодів нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про обов'язковість звернення позивача до ТОВ "Арка-Віп" з повідомленням розірвати договір не приймається колегією суддів до уваги, оскільки договором передбачено право позивача розірвати договір в разі невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті більше ніж місяць (п.4 договору), а не обов'язок. В результаті чого позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом свого порушеного інтересу.

Крім того, п. 15 договору передбачає право вимагати у відповідача повернення обладнання, якщо він прострочив оплату товару, що не позбавляє позивача права вимагати грошові кошти за передане обладнання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Віп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі №910/9961/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9961/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.