Постанова

від 13.12.2006 по справі б15/9/02

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Б15/9/02

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2006 року                                                                                   Справа № Б15/9/02  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:                Коршуна А.О., Джихур О.В.

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

скаржника –Нікульніков Ю.В., дов. № б/н від 05.07.2006р.;                           

заявника –Павлов М.В., нотаріально посвідчена довіреність № 73 від 18.01.2006р.;

кредитора – Таслицький Б.С., дов. № 512 від 10.11.2005р., представник ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”;

ліквідатор –Набієв Шафагат Шірін огли, ліцензія серії АА № 783208, діє на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2006р.;

інші представники в судове засідання не з'явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з  обмеженою  відповідальністю “Інтервін”, м.Кривий Ріг          

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2006 року                                    

у справі № Б15/9/02                             

за заявою державного комунального торгівельно-виробничого підприємства “Ятрань”, м.Кривий Ріг                          

до  державного комунального торгівельно-виробничого підприємства “Ятрань”, м.Кривий Ріг                                                                

про  визнання банкрутом

          Розгляд справи здійснюється за допомогою технічних засобів фіксації процесу на диск СD-R № 5154120RА3273.

          За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).       

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2006р. (суддя Петренко Н.Е.) по справі № Б15/9/02 про самобанкрутство  державного комунального торгівельно-виробничого підприємства “Ятрань” (далі –ДКТВП “Ятрань”) було поновлено строки позовної давності, визнав причину пропуску цього строку поважною, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 4 від 25.02.2003р., укладений між ліквідатором ДКТВП “Ятрань” Горбенком В.С., ТОВ “Мега-Татра” з одного боку і ПП Сахарнацькою Г.О. з другого боку; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.01.2006р., укладений між ПП Сахарнацькою Г.О. та ТОВ “Інтервін”; повернено ДКТВП “Ятрань”, ТОВ “Мега-Татра”, ПП Сахарнацьку Г.О. та ТОВ “Інтервін” в початковий стан, стягнувши: з ДКТВП “Ятрань” на користь ПП Сахарнацької Г.О. 23 370 грн.; з ТОВ “Мега-Татра” на користь ПП Сахарнацької Г.О. 1 230 грн.; з ПП Сахарнацької Г.О. на користь ТОВ “Інтервін” 61 000 грн.; зобов'язано ТОВ “Інтервін” повернути ДКТВП “Ятрань” нежитлову будівлю під літерою “А-1” загальною площею 153,4 кв.м. з навісом “Б” розміром 15,4х5,3 м, розташованої за адресою: м.Кривий Ріг, вул..Кремлівська, 21-а; витрати по справі покладено на боржника.

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ст.ст.29, 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст..48, ч.2 ст.80 ЦК УРСР, ст.ст.215, 216, 658 ЦК України, порушенням процедури реалізації майна боржника, передбаченої законом, в зв'язку з чим з цим договором від 25.02.2003р. з ПП Сахарнацької Г.О. укладено з порушенням вимог закону; щодо недійсності договору від 25.01.2006р., то господарським судом зроблено висновок про те, що ПП Сахарнацька Г.О. не є власником спірної будівлі, придбав його за недійсним правочином від 25.02.2003р., тому угода від 25.01.2006р. також підлягає визнанню недійсною.

          Не погодившись з вищезазначеною ухвалою господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ “Інтервін” м.Кривий Ріг, сторона за договором від 25.01.2006р., посилається на невідповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду  матеріалам, обставинам справи, оскільки:

          - відповідно до п.4 ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дії ліквідатора власником майна не були оскаржені;

          - господарським судом не взято до уваги, що ліквідаційна процедура боржника, як юридичної особи завершена 05.03.2003р. (п.2 ст.22 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”);

          - господарським судом перевищено свої повноваження у ліквідаційній процедурі; визначені ст..24 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, крім цього, суд розглянув заяву ліквідатора не про визнання угод боржника, як це передбачено ст..25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а про визнання угод, які було укладено самим ліквідатором та угод, які укладені після завершення ліквідаційної процедури і до боржника ніякого відношення не мають;

          - при винесенні оскаржуваної ухвали господарським судом порушено вимоги ст..86 ГПК України щодо обов'язкових вимог змісту ухвал;

          - господарським судом порушено вимоги ст..28 ГПК України, оскільки представник боржника брав участь в судовому засіданні без належних повноважень (довіреності), залучено до участі у справі ліквідатора Набієва Ш.Ш. на стороні боржника, якого після прийняття постанови господарського суду від 05.03.2002р. не існує;

          - господарським судом порушено вимоги ст..48 ЦК УРСР, ст.216 ЦК України;

          - застосувавши норми ст..638 ЦК України, суд поширив права ТОВ “Інтервін”, закріплені ст..49 Закону України “Про власність”, оскільки володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом; посилання господарського суду на ст..215 ЦК України без урахування вимог частин 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України –безпідставне.

          У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий (ліквідатор) Набієв Ш.Ш., призначений господарським судом Дніпропетровської області відповідно до ухвали від 07.02.2006р., проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилався на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, матеріалам, обставинам справи.

          Боржник –ДКТВП “Ятрань” м.Кривий Ріг –відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст..96 ГПК України не скористався, але в судових засіданнях представник боржника в своїх поясненнях наполягав проти задоволення апеляційної скарги, посилався на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, матеріалам, обставинам справи.

          Кредитор  по справі та учасники провадження по справі –Управління Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі м.Кривого Рогу, Криворізький міський центр зайнятості, КП “Кривбасводоканал”, Управління комунальної власності виконавчого комітету Криворізької міської ради, приватний нотаріус Герасимова Л.С.  –в наданих відзивах на апеляційну скаргу просили розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності, правом участі в судовому засіданні не скористались. При цьому приватний нотаріус Герасимова Л.С. підтримала доводи апеляційної скарги, посилаючись на відповідність оскаржуваних угод вимогам закону. Управління комунальної власності виконавчого комітету Криворізької міської ради, Криворізький міський центр зайнятості, Управління Пенсійного Фонду України у Жовтневому районі м.Кривого Рогу в своїх відзивах не підтримали доводи апеляційної скарги, посилаючись на відповідність оспорюваної ухвали вимогам законодавства, матеріалам, обставинам справи.

          ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” м.Дніпропетровськ (голова комітету кредиторів0 відзив на апеляційну скаргу відповідно до ст..96 ГПК України не надав, але представник, присутній в судовому засіданні 13.12.2006р. в своїх поясненнях наполягав проти задоволення апеляційної скарги, посилався на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду Дніпропетровської області вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Представник ПП Сахарнацької Г.О. в своїх поясненнях підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду скасувати, апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись у відзиві на те, що: господарським судом перевищені повноваження, визначені ст..24 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, так як оспорювана угода була укладена самим ліквідатором, а не боржником; ПП Сахарнацька Г.О. не є кредитором в розумінні ст..1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та не є відповідачем згідно зі ст.21 ГПК України, господарським судом не зазначено обґрунтувань порушення порядку при первинному продажу майна, невірно застосовані норми ЦК УРСР щодо визначення строків позовної давності, так як право ліквідатора не порушено, тому він не може бути позивачем по справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, скаржника, представника ПП Сахарнацької Г.О., учасників судового процесу,  перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.02 порушено провадження у справі про банкрутство Державного комунального торгівельно-виробничого підприємства „Ятрань” (а.с.1, т.1).

          Постановою господарського суду Дніпропетровського області від 05.03.02 Державне комунальне торгівельно-виробниче підприємство „Ятрань” визнано банкрутом в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Горбенка В. С., ліцензія АА № 250317 (а.с.54, т.1).

          25.02.03 між ліквідатором ДКТВП „Ятрань” Горбенком В. С., ТОВ „Мега-Тетра” з одного боку і ПП Сахарнацькою Г. О. укладений договір купівлі-продажу № 4 приміщення магазину № 17 загальною площею 153,4 кв. м з навісом розміром 15,4 х 5,3 (а.с.122-124, т.2).

          Згідно з п. 1.1 цього договору ДКТВП „Ятрань” продає, а ПП Сахарнацька Г. О. придбала майно відповідно до експертної оцінки, яке належить ДКТВП „Ятрань”.

          У п. 2.1 договору зазначено, що вартість майна згідно з протоколом торгів № 3 від 25.02.03 складає 24 600,00 грн. без ПДВ.

Абзацом 4 пункту 7.1 договору передбачено, що ТОВ „Мега-Тетра” зобов'язане в строк 7 банківських днів після оплати повної вартості майна ПП Сахарнацькою Г. О. перерахувати на розрахунковий  рахунок ДКТВП „Ятрань” дану суму за виключенням своєї винагороди, передбаченого договором про реалізацію майна № 3 від 27.12.02. З матеріалів справи вбачається (т. 1 а. с. 78-80, т. 2 а. с. 145), що на розрахунковий рахунок банкрута надійшло 23 370,00 грн., а винагорода ТОВ „Мега-Тетра” складає 1 230 грн. (5% вартості проданого майна).  

Факт здійснення розрахунків між сторонами за договором від 25.02.2003р. не спростовується жодною із сторін, підтверджується вищенаведеними доказами.

Приміщення за договором купівлі-продажу від 25.02.2005р. № 4 було передано ПП Сахарнацькій Г.О. та право власності було зареєстровано 10.04.2003р. згідно з наданим до матеріалів справи витягом серії ВАА № 939854 (а.с.125-126, т.2).

25.01.06 між ПП Сахарнацькою Г. О. та ТОВ „Інтервін” укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. 1-а, загальною площею 153,4 кв. м, навіс „Б” розміром 15,4 х 5,3 м, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Криворізького  міського нотаріального округу Герасимовою Л. С. (реєстр № 200) (а.с.127, т.2).

          Згідно з п. 1.1 цього договору ПП Сахарнацька Г. О. передає у власність, а ТОВ „Інтервін” набуває у власність вищезазначене майно, а п. 2.1 договору визначає ціну майна –61 000,00 грн., які ТОВ „Інтервін” зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок ПП Сахарнацької Г. О. протягом п'яти банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

Факт проведення взаєморозрахунків згідно з договором від 25.01.2006р. між сторонами не спростовується, підтверджено відповідними доказами –платіжним дорученням від 26.01.2006р. № 12 (а.с.14, т.4).

Право власності на нерухоме майно зареєстровано відповідно до витягу про реєстрацію права від 06.02.2006р. серії ВУ № 638606 (а.с.129, т.2).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.06 ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Набієва Ш. Ш., ліцензія АА № 783208, який звернувся у межах провадження у справі про банкрутство з заявою про визнання недійсними вищезазначених договорів (а.с.81, т.2; а.с.109-112, т.2).

          На обґрунтування недійсності договору від 25.02.03 ліквідатор посилався на недодержання вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: не проведено повну інвентаризацію майна, що знаходилося в будівлі магазину –ч. 1 ст. 30 Закону, не проведено оцінку будівлі магазину - ч. 1 ст. 30 Закону, продаж проведений не на відкритих торгах - ч. 1 ст. 30 Закону, не забезпечено через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна і не погоджено з комітетом кредиторів - ч. 2 ст. 30 Закону, продаж майна здійснено без урахування вимог Закону України “Про приватизацію державного майна” (ст. ст. 15, 16, 19, 20 і т. п.) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації –ч. 2 ст. 30 Закону. Також ліквідатор посилався на те, що згідно з договором від 25.02.03 об'єктом продажу є „Приміщення магазину № 17 (загальною площею 153,4 кв. м) з навісом (розміром 15,4 х 5,3 м)”, а насправді це окрема будівля площею 184,2 кв. м і навісом площею 81,62 кв. м, а також три ґанки загальною площею 9,4 кв. м, всього загальною площею забудови 276 кв. м.

Крім цього, укладанням договору від 25.02.2003р. завдано збитків кредиторам, оскільки кошти, отримані від продажу зазначеного об'єкту за незалежною оцінкою за більш високу ціну, могли бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

На обґрунтування недійсності договору від 25.01.2006р. ліквідатор в якості підстав посилався на те, що ПП Сахарнацька Г.О. придбала майно за недійсною угодою від 25.02.2003р., не набула статусу власника майна і відповідно до ст..658 ЦК України (в редакції з 01.01.2004р.) не мала права його продавати ТОВ “Інтервін” та за договором від 25.01.2006р. ПП Сахарнацька Г.О. було придбано тільки приміщення, тоді як ТОВ “Інтервін” було продано вже всю будівлю.

Відповідно до ст..29 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Отже, майно банкрута, яке реалізується, в обов'язковому порядку підлягає оцінці. Перед оцінкою ліквідаційної маси здійснюється інвентаризація майна згідно з ч.1 ст.30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів, розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69. В подальшому, майно підлягає експертній оцінці з залученням відповідних спеціалістів в порядку, встановленому Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р. № 2658-ІІІ.    

Згідно з частинами 1-3 ст.30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про приватизацію державного майна” та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.   

Статтею 15 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції Закону України від 10.01.2002р. № 2921-ІІІ), яка діяла на час укладення угоди від 25.02.2003р. передбачено, що публікація про проведення аукціону здійснюється в інформаційних оголошеннях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Як вбачається із звіту ліквідатора (а.с.78, т.1), пояснень представника ПП Сахарнацької Г.О., публікацію було здійснено 03.02.2003р. в газеті ТВ Порт № 1 (58). Але на виконання вимог суду апеляційної інстанції (ухвала від 15.11.2006р.; ухвала від 06.11.2006р. (а.с.25, т.4; а.с.142, т.3)) такі докази публікації взагалі не надано; крім цього, не надано будь-які докази того, що зазначений вище друкований орган (газета ТВ Порт) є саме таким в розумінні ст..15 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Крім цього, будь-які докази публікації не надавались господарському суду в якості додатку до звіту ліквідатора, відсутні взагалі в матеріалах справи. Посилання представника ПП Сахарнацької на те, що апеляційний господарський суд повинен витребувати ці докази не приймаються в силу ст..33 ГПК України, а також з урахуванням обов'язку ліквідатора надати такі докази до звіту, залученого до матеріалів справи, з урахуванням вимог ст..15 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Також відсутні в матеріалах справи, не надавались суду першої та апеляційної ін станцій згідно з вимогами, викладеними в ухвалах від 06.11.2006р., 15.11.2006р., докази проведення інвентаризації згідно з ч.1 ст.29 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, докази проведення експертної оцінки майна –звіт про оцінку майна.

Посилання представника ПП Сахарнацької Г.О. на висновок ТОВ “Інвест-Кривбас-експерт” від 31.12.2002р. не може бути прийнято, оскільки: по-перше, певними доказами відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України не підтверджений факт оцінки майна взагалі –звіт, а не висновок, відсутній в матеріалах справи, не надавався судам обох інстанцій згідно зі ст.ст.7, 30 Закону України” Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р. № 2658-ІІІ; по-друге, відсутні докази в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючи певний зв'язок між висновком від 31.12.2002р. ТОВ “Інвест-Кривбас-експерт” та укладеним договором від 25.02.2003р., договором № 3 від 27.12.2002р., укладеним з ТОВ “Мега-Татра” м.Кривий Ріг (організатором торгів), будь-які посилання на цей висновок зазначені договори взагалі не містять; по-третє, а ні звіт, а ні цей висновок не було залучено до матеріалів справи, як додатку до звіту ліквідатора.

Також відсутні будь-які докази, підтверджуючи, що відповідно до ч.1 ст.30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” комітетом кредиторів обрано вид торгів: аукціон або конкурс, такі докази не надавались судам обох інстанцій, відсутні в матеріалах справи.  

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

У відповідності до ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Отже, враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо недійсності договору від 25.02.2003р. на підставі ст..48 ЦК УРСР.

Відповідно до ст..658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Враховуючи, що із протоколу торгів № 3 від 25.02.2003р. вбачається, що в торгах разом з ПП Сахарнацькою Г.О. брав участь Кравинський І.Б., директор ТОВ “Інтервін”, що вбачається з оригіналу довіреності представника ТОВ “Інтервін” Нікульнікова Ю.В., залученої до матеріалів справи (а.с.62, т.4), то неможливо погодитись з тим, що ТОВ “Інтервін” не знав та не міг знати про порушення вимог закону при укладенні договору від 25.02.2003р. та ТОВ “Інтервін” є добросовісним набувачем і майно не може в нього бути витребувано. Докази протилежного відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій.

Згідно зі ст..387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України (в редакції з 01.01.2004р.) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу.

За цих обставин господарським судом також зроблено правильний висновок щодо недійсності договору від 25.01.2006р. та застосовані наслідки недійсності оспорюваних договорів відповідно до ст..216 ЦК України, ст..48, 59 ЦК УРСР.

Щодо відновлення строків позовної давності по вимогам про визнання недійсним договору від 25.02.2003р., то висновок господарського суду про поважність причин пропуску цього строку слід визнати правильним та обґрунтованим на підставі ст.ст.71, 75, 80 ЦК УРСР, враховуючи матеріали справи: 29.05.03 припиненні повноваження Горбенка В. С., призначено Шпенова Д. Ю., який 08.10.03 відмовився від виконання обов'язків ліквідатора і ухвалою господарського суду від 16.12.03 його обов'язки були припинені; з 20.01.04 до 07.02.06 обов'язки ліквідатора виконував Щербина В. О. На дії Горбенка В. С. та Щербини В. О. неодноразово до господарського суду надходили скарги, господарським судом неодноразово надсилалися повідомлення до органів прокуратури та внутрішніх справ, що свідчить про те, що Горбенком В. С. та Щербиною В. О. обов'язки ліквідатора виконувались неналежним чином. Крім того, Набієв Ш. Ш. спочатку не міг належним чином виконувати обов'язки ліквідатора ДКТВП “Ятрань”, оскільки тільки 14.04.06 йому були передні печатки та штампи, а документи щодо майна банкрута отримані з Управління комунальної власності м. Кривого Рогу листом від 06.05.06 (т. 2 а. с. 130), а також, враховуючи звернення до прокуратури Дніпропетровської області (а.с.88, 90, т.2, 1), звернення виконкому Криворізької міської ради (а.с.85, т.1).

Щодо посилань скаржника на порушення норм процесуального права, то вони не можуть бути прийняті в силу ч.2 ст.104 ГПК України. Щодо повноважень ліквідатора, то відповідно до ч.1 ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені цією нормою, зокрема, з підстав, передбачених ч.10 ст.17 зазначеного Закону, подає в господарський суд заяви про визнання недійсними угод боржника. Частина 10 ст.17 цього Закону не містить переліку підстав, саме за яких укладені боржником угоди можуть бути визнані за заявою ліквідатора недійсними, останній за цією правовою нормою може лише відмовитись від виконання договорів в певних випадках.

Частиною 11 ст.17 вищевказаного Закону передбачений перелік підстав, за яких угоди боржника можуть бути визнані недійсними за заявою ліквідатора.

Однак, колегія суддів, оцінюючи докази, матеріали справи на основі всебічного повного, об'єктивного розгляду справи в судовому процесі в сукупності, керуючись законом та в контексті висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 07.12.2004р. № 367/5-342, яка є остаточною та оскарженню не підлягає, а також постанов Вищого господарського суду України від 10.05.2005р. по справам №№ 32/49 (25/294), 32/489 (25/293), зазначає, що відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визнання недійсними угод здійснюється в межах провадження по справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та процесуально оформлюється ухвалою, а позовне провадження у даному випадку не відкривається, правовими підставами визнання угод недійсними є глава 3 ЦК УРСР та глава 16 ЦК України.

Щодо доводів скаржника, що оспорювані договори було укладено ліквідатором, а не боржником, то ці доводи не приймаються в силу ч.1 ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки ліквідатор здійснює повноваження керівника (органів управління) банкрута та укладав договори від імені підприємства боржника.       

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -                                                                 

ПОСТАНОВИВ:

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2006р. по справі № Б15/9/02 –залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з  обмеженою  відповідальністю “Інтервін”, м.Кривий Ріг –залишити без задоволення.          

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                              А.О. Коршун

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                 О.О.Головіна

18.12.2006