Постанова

від 01.10.2013 по справі 801/8886/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2013 р. (о 16:30) Справа №801/8886/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., суддів Панова О.І., Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В., представника відповідача 1 - Ільїної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Вітас"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів (далі - відповідач 1), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття як податкової звітності декларації АТЗТ «Вітас» за липень 2013 р. з ПДВ; зобов'язати Міністерство доходів і зборів України прийняти податкову декларацію АТЗТ «Вітас» за липень 2013 р. з ПДВ; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів прийняти податкову декларацію АТЗТ «Вітас» за липень 2013 р. з ПДВ; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів відобразити показники декларації АТЗТ «Вітас» за липень 2013 р. з ПДВ у картці особового рахунку з ПДВ; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення органами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів та Міністерства доходів і зборів України

Адміністративний позов мотивований тим, що АТЗТ «Вітас» була подана до податкового органу в електронному вигляді податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2013 року. Позивач зазначає, що декларація за липень 2013 року була надана своєчасно, у термін, передбачений п.49.18.1 ст.49 Податкового кодексу України, та була заповнена з урахуванням умов ст.48 Податкового кодексу України. Але податковим органом було відмовлено АТЗТ «Вітас» в прийнятті декларації, що відображено у квитанції №1, оскільки позивач не є платником податку на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання, яке відбулося 01.10.2013р., представник позивача не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі та підтримання позову з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача (ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів) проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування правової позиції надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Міністерство доходів і зборів України явку свого представника не забезпечило, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено належним чином, причини не явки не відомі.

Заслухавши представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" 18.01.1994 року зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 431995.

Судом встановлено, що 19.08.2013 року АТЗТ "Вітас" засобами електронного зв'язку до податкового органу за місцем реєстрації направило декларацію з податку на додану вартість, підтвердженням чого є електронна квитанція № 1 від 19.08.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2013 року Міністерством доходів і зборів України, згідно з квитанцією № 1, декларація АТЗТ "Вітас" за липень 2013 рік не була прийнята, у зв'язку з тим, що товариство не є платником податку на додану вартість на момент подання звіту, свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.05.2010 року. Не погодившись з зазначеними діями Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платниками податків відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, а саме відображати інформацію, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст. 48 Податкового кодексу України).

Пунктом 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.п. 48.5.1. п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; податкова звітність, складена з порушенням, не вважається податковою декларацією.

Надана позивачем декларація із ПДВ за липень 2013 року, копія якої наявна в матеріалах справи, не містить в собі будь-яких порушень наведених вище норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 49.1. ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків АТЗТ "Вітас" перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 15.02.1994 за № 3044.

Пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 р. за № 1490/20228 затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (далі - порядок №1492).

Відповідно до п.4 Розділу Ш Порядку № 1492 податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №1492 строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Договір про визнання електронних документів надається до органу ДПС за місцем реєстрації платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що договір №120120121 від 12.01.2012 року про визнання електронних документів позивачем було підписано із ДПІ в м. Сімферополі.

Квитанція про одержання звіту в електронній формі (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі (Наказ Державна податкова адміністрації України , від 06.04.2009, № 168 "Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України").

Відповідно п. 9 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за N 320/15011. Згідно із Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року N 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011 "Про подання електронної податкової звітності", а саме п. 7.4 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно п.7.5 ст.7 Наказу №233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, Міністерством доходів і зборів України доведено до відома позивача про неприйняття податкової декларації за липень 2013 року 19.08.2013.

Повноваження податкового органу, що дозволяють відмовити в прийнятті податкової декларації встановлені п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, який набрав чинності на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.22 Порядку № 1492 податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Кодексу, вважається не поданою, про що повідомляється платник у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Кодексу.

Згідно з п.23 Порядку № 1492 відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 183.12 Податкового кодексу України реєстр платників податку на додану вартість веде центральний орган державної податкової служби.

Частиною 4 положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 року № 141/2013, встановлено, що Міністерство доходів і зборів України відповідно до покладених на неї завдань контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, забезпечує ведення обліку податків і зборів, єдиного внеску та здійснює диференціацію платників податків.

Крім того, згідно п.2.4. розділ Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 №1394, з числа обов'язків щодо ведення Реєстру центральний орган державної податкової служби здійснює:

- розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру;

- організацію реєстрації платників ПДВ;

- присвоєння платникам ПДВ індивідуальних податкових номерів;

- формування номерів свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ;

- розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру;

- виконання функцій адміністратора бази даних Реєстру (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних податкових органів, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

- автоматизоване ведення бази Реєстру;

- розробку нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру;

- оприлюднення даних з Реєстру.

Таким чином, до обов'язків Міністерство доходів і зборів України входить автоматизоване ведення бази Реєстру, а до обов'язків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів безпосередньо прийом декларацій.

Отже, до повноважень Міністерства доходів і зборів України, як до суб'єкта владних повноважень, не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.

Судом встановлено, що відмову в прийнятті податкової декларації АТЗТ з податку на додану вартість за липень 2013 року було направлено саме від Міністерства доходів і зборів України, проте, ані Податковим кодексом, ані Наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 року не визначено в процедурі прийняття електронної звітності можливість прийняття вказаних рішень Міністерством доходів і зборів України, відповідні дії повинні здійснювати тільки органи податкової служби, в яких перебуває на обліку платник податків.

Крім того, суд зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, неприйняття податковим органом наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року викликано тим, що позивач не перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів як платник податку на додану вартість.

Однак, наявними в матеріалах справи документами спростовуються доводи відповідачів.

Судом встановлено, що згідно до акту № 394/15-2 від 19.05.2010 року комісією, створеною на підставі наказу ДПІ в м.Сімферополі, прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на добавлену вартість АТЗТ "Вітас". Не погодившись с вказаним рішенням, АТЗТ "Вітас" звернулося до суду за захистом своїх прав з адміністративним позовом про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року в адміністративній справі № 2а-7269/10/0170/15 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ "Вітас", оформлене актом № 394/15-2 від 19.05.2010 р., скасовано.

А також, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2009 року було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову, а саме зупинено дію акту ДПІ в м. Сімферополі № 394/15-2 від 19.05.10 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Після звернення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного адміністративного суду на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року, суд другої інстанції відмовив в задоволенні апеляційної скарги, залишивши постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року без змін.

Позивач наголошує на тому, що незважаючи на це відповідач вважає, що АТЗТ "Вітас" не є платником ПДВ, та не має права надавати податкові декларації.

Також судом встановлено, що АТЗТ "Вітас" зверталося до ДПІ в м.Сімферополі з заявою про поновлення реєстрації платника ПДВ б/н від 09.02.2011 року. На даний час позивачем отримано лист Державної податкової адміністрації України № 3170/6/29-2015 від 17.02.2011 року, в якому дане питання доручене розглянути Державній податковій адміністрації АР Крим у відповідності з діючим законодавством. В свою чергу, Державна податкова адміністрація АР Крим у своєму листі № 823/10/29-033 від 04.03.2011 р. зазначає, що підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, проте на даний час рішення першої та апеляційної інстанції оскаржені.

Відповідно до п. 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1400/18695, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 255 КАС України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника ПДВ АТЗТ "Вітас" набрало законної сили 17.01.2011 року.

Суд зауважує, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

А отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Зазначена позиція викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 року № 1172/11/13-10.

Таким чином, правові підстави вважати позивача особою, не зареєстрованою платником ПДВ, на час подання податкової декларації із ПДВ за липень 2013 року у Міністерстві доходів і зборів України були відсутні.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.

Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 Інструкції).

Згідно з п. 3.1 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до п.п. 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі "Нараховано платежів - зменшено платежів" за відповідними кодами операцій.

Тобто дані карток особових рахунків повинні відображати фактичний стан платежів до бюджету платника податків.

Позивач відобразив показники діяльності в податковій звітності - в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції № 276 картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.

Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Крім того, судова колегія зауважує, що обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Відповідачем у разі оскарження до суду відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації є орган державної податкової служби, що надіслав відповідне повідомлення.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Зазначена правова позиція викладена у інформаційному листі ВАСУ №1503/12/13-12 від 15.06.2012.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті податкової декларації АТЗТ «Вітас» з податку на додану вартість за липень 2013 року такою, що вчинена з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже є протиправною.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі №1503/12/13-12 від 15.06.2012, вимогу про визнання протиправними дії податкового органу варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Отже належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині позовних вимог є визнання протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті декларації з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" за липень 2013 року, поданої 19.08.2013.

Водночас суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання Міністерство доходів і зборів України прийняти податкову декларацію АТЗТ «Вітас» за липень 2013 р. з податку на додану вартість, оскільки до повноважень Міністерства доходів і зборів України нормами податкового законодавства не віднесено вирішення питання щодо прийняття або відмову у прийнятті податкової звітності платника податку на додану вартість.

Відтак, в цій частині адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи та норми податкового законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, для забезпечення відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідним відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позовних вимог та в резолютивній частині постанови встановити, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2013 року вважається такою, що подана Акціонерним товариством закритого типу "Вітас" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів - 19.08.2013.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов в висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та резолютивну частину постанови суду необхідно викласти у наступній редакції: визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті декларації з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" за липень 2013 року, поданої 19.08.2013; податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року вважати такою, що подана Акціонерним товариством закритого типу "Вітас" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів - 19.08.2013; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" показники, зазначені в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, поданої 19.08.2013.

Частиною 1 ст.267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів надати звіт про виконання судового рішення протягом місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідачів.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

У судовому засіданні, що відбулося 01.10.2013, проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 04.10.2013 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163, ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті декларації з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" за липень 2013 року, поданої 19.08.2013.

3. Податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року вважати такою, що подана Акціонерним товариством закритого типу "Вітас" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів - 19.08.2013.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" показники, зазначені в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, поданої 19.08.2013.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" (ЄДРПОУ 20732633) 34,41 гривень судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідачів.

6. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням надати звіт до Окружного адміністративного суду АР Крим про виконання постанови у справі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя підпис Г.Л.Тоскіна

Суддя підпис О.І.Панов

Суддя підпис А.А.Радчук