Постанова

від 03.10.2013 по справі 911/758/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа№ 911/758/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Довгорук І.С. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхолод»

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2013р.

у справі №911/758/13-г (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського міського району електричних мереж

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхолод»

про стягнення 23 229,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013р. Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського міського району електричних мереж (далі-позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхолод» (далі-відповідач) про стягнення 23 229,27 грн. заборгованості за договором №934 про постачання електричної енергії від 29.08.2009р.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.06.2013р. у справі №911/758/13-г позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхолод» на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського міського району електричних мереж заборгованість в розмірі 23 229,27 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 04.06.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать матеріали справи). Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 29.08.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" в особі Бердянського міського району електричних мереж, як постачальником електричної енергії, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київхолод", як споживачем, був укладений договір №934 про постачання електричної енергії (далі-Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Проаналізувавши умови Договору судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 2.3.2 та п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язаний дотримуватися режиму споживач електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно умов додатку № 4 "порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Положеннями розділу 5 Договору встановлено, що для визначення договірних величин споживач електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", у двох екземплярах, оформивши їх зі своєї сторони. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік визначається у відповідних періодах поточного року.

Пунктом 4.2.2 Договору сторони погодили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактичного спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт. і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт.год. і більше.

Відповідно додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до Договору, обсяг споживання електроенергії не повен перевищувати 28000 кВт.годин за липень 2012 року, 19000 кВт.годин за серпень 2012 року, 3500 кВт.годин за вересень 2012 року, 500 кВт.годин за жовтень 2012 року, 500 кВт.годин за листопад 2012 року та 500 кВт.годин за грудень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів, у липні 2012 року відповідач надав позивачу Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за липень 2012 року із зазначеними кінцевими показами обліку 009675. Відповідно до зазначеного акту позивачу виставлено рахунок № 934/7а від 27.07.2012 року на суму 38 728,74 грн. на оплату спожитої електроенергії в розмірі 34091 кВт.ч.

У відповідності до акту про пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії від 24.07.2012 року, на підставі заяви споживача від 20.07.2012 року про розпломбування шафи обліку в ТП - 354 для виконання ремонтних робіт у зв'язку із зіпсованістю водного автомату, здійснено розпломбування розрахункового обліку на об'єкті ТП - 354 та зафіксовано покази приладу обліку на момент розпломбування: активна - 009619 та реактивна - 002967. Згідно акту про пломбування елементів розрахункового засобу приладу обліку електричної енергії від 31.07.2012 року проведено пломбування елементів розрахункового засобу приладу обліку електричної енергії та зафіксовано показання активної електроенергії : +А - 009833.

У зв'язку з перевищенням обсягу договірної величини споживання електричної енергії позивачем виставлено рахунки за перевищення договірної величини електричної енергії , а саме: рахунок № 934 від 01.08.2012 року на суму 22 720,80 грн. за перевищення на 24000 кВт.годин у липні 2012 року; 01.11.2012 року № 934 на суму 155,26 грн. за перевищення у жовтні 2012 року на 162 кВт.годин; 03.01.2013 року № 934 на суму 56,80 грн. за перевищення у грудні 2012 року та 30.01.2013 року № 934/1а на суму 536,18 грн. за перевищення у січні 2013 року на 162 кВт.годин.

Відповідно до п. 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

За твердженням позивача, при оформлені рахунку від 01.11.2012 року № 934 за жовтень 2012 року здійснено арифметичну помилку в кількості спожитої понад договірної величини енергії, а саме замість 162 кВт. г. вказано 164 кВт. г., тобто сума рахунку становить 153,37 грн., а не 155,26 грн.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії понад договірної величини, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 23 229,27 грн.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 23 229,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхолод» на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2013р. у справі №911/758/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2013 року у справі №911/758/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/758/13-г повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 04.10.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.