Рішення

від 26.09.2013 по справі 5011-48/3429-2012-30/428-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 26.09.13

За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

До Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація

Про стягнення 544 717,42 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Крикун-Труш А.В. повноваження не підтверджені

Від позивача-1: Лятіфова Т.Б. представник за довіреністю № 220/288/д від 13.06.13.

Від позивача-2: Лятіфова Т.Б. представник за довіреністю № 303/25/3555 від 22.11.12.

Від відповідача: Найєр М.Ю. головний лікар

Від третьої особи: Кулик Т.О. представник за довіреністю № 1714/в-17 від 12.07.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Київського квартирно-експлуатаційного управління (надалі - Київське КЕУ, позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - третя особа) , про стягнення 544 717,42 грн., а саме: 516 608,70 грн. - орендної плати, 25 607,48 грн. - пені, 2 501,24 грн. - збитків від інфляції (заява про уточнення позовних вимог від 26.04.12.)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди нерухомого військового майна розташованого в Київському гарнізоні № 3/70/КЕВ від 23.04.03. відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.12. у справі № 5011-48/3429-2012 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.12.) в задоволенні позову Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.12. рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.12. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.12. у справі № 5011-48/3429-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/923 від 26.09.12. було призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 5011-48/3429-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.12. прийнято справу 5011-48/3429-2012 до свого провадження та присвоєно їй номер № 5011-48/3429-2012-30/428-2012; розгляд справи призначено на 16.10.12.

11.10.12. представником позивачів через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі.

15.10.12. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 16.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 13.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.12. за клопотанням відповідача на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 5011-32/15260-2012, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.13. поновлено провадження у справі № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 та призначено її до розгляду на 30.07.13.

29.07.13. представником позивачів через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд справи № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 призначено на 10.09.13.

04.09.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

06.09.13. представником третьої особи через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

За результатами судового засідання 10.09.13., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 26.09.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 26.09.13. представником позивачів підтримано позовні вимоги прокуратури.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 26.09.13. проти позову заперечували.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-48/3429-2012-30/428-2012.

В судовому засіданні 26.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення 544 717,42 грн.

23.04.03. між Головним військовим клінічним госпіталем МО України (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого військового майна розташованого в Київському гарнізоні № 3/70/КЕВ (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення будівлі № 54/1, площею 1 564,3 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18, що знаходиться на балансі госпіталя та обліковується в Київському КЕУ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 3 410 750,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі конкурсу та Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 2 842,29 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2003 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень-квітень 2003 року.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок (Орендодавця, Балансоутримувача) в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 3.4 Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 1 564,3 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 23.04.03.

Сторони погодили, що Договір діє з 23.04.03. строком на 10 років до 23.04.13. (п. 10.1 Договору).

В подальшому між сторонам було укладено Додатковий договір № 53/07/КЕВ до Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в якому на виконання вимог ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06. № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" внесено зміни до п. 3.1 Договору та скориговано розмір орендної плати, визначений в ньому, а саме, встановлено, що за базовий та перший місяць оренди січень 2007 р. орендна плата становитиме 20 964,90 грн.

У зв'язку із переходом права власності на орендоване майно від Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головного військового клінічного госпіталю" до Київського КЕУ, відповідно до умов Додаткового договору № 16д/ККЕУ від 12.05.09., Київське КЕУ набуло право виступати орендодавцем за Договором.

З огляду на те, що відповідач з грудня 2010 року по листопад 2011 року не виконував свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості, Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 ( в редакції, що діяла у спірний період) розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем; у разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; якщо майно орендується бюджетними організаціями, орендна плата вноситься за рахунок коштів, передбачених кошторисами на їх утримання; у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

В зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.10. № 1010 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" (згідно з п. 10 якої розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, становить 1 гривню) відповідач не сплачував орендну плату за користування об'єктом оренди з грудня 2010 року без внесення відповідних змін до Договору оренди нерухомого військового майна.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін; розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Умовами Договору (п. 3.4) також передбачено необхідність перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 9.2 Договору, спори, які виникають за цим Договором, або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, після внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.10. № 1010 сторонами не було внесено відповідних змін до Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03. щодо розміру орендної плати.

Орендна плата за оренду державного майна є регульованою ціною, а законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

При цьому, відповідач в листопаді 2012 року звернувся до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання пункту 3.1 розділу 3 Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в редакції відповідно до Додаткового договору № 53/07/КЕВ, недійсним з 11.11.10., та про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору № 3/70/КЕВ від 23.04.03, щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.12. у справі № 5011-32/15260-2012 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.13.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання пункту 3.1 розділу 3 Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в редакції відповідно до Додаткового договору № 53/07/КЕВ, недійсним з 11.11.10., та про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору № 3/70/КЕВ від 23.04.03., щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.2010 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.13. вказані рішення та постанова залишені без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.12. у справі № 5011-32/15260-2012, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Так, вказаним рішенням встановлено, що зміни в законодавстві не тягнуть за собою припинення будь-якого з пунктів договору, який укладений на визначений термін, а вимога про визнання укладеною Додаткову угоду до Договору № 3/70/КЕВ від 23.04.03. щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.12., задоволенню не підлягає з тих підстав, що даний спір не підсудний господарському в силу ст. 12 ГПК України, оскільки є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення, який встановлюється судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне в порядку цивільного судочинства

Крім того, вказано, що Орендар не позбавлений можливості звернутись до Орендодавця із пропозицією укласти додаткову угоду про внесення змін до спірного пункту, чи звернутись до суду із позовом про внесення таких змін.

Разом з тим, докази звернення відповідача до суду з позовом саме про внесення змін до Договору щодо розміру орендної плати , в матеріалах даної справи відсутні.

Крім того, надаючи правову оцінку листу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 30-04/1747 від 22.02.12.2, суд відзначає, що в цьому листі Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву не заперечує саме проти укладення договору про внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати, що не визначає обов'язку позивача-2 застосовувати орендну ставку в розмірі 1 грн. на рік без внесення відповідних змін до Договору.

При цьому, відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 13.09.12. у справі № 5011-48/3429-2012, необхідним є встановлення обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, зокрема встановлення розміру заборгованості відповідача з орендної плати у спірний період (з грудня 2010 по листопад 2011 року), виходячи з погодженого сторонами в Договорі оренди розміру орендної плати , перевірка та надання оцінки розрахунку заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат.

Отже, враховуючи все вищевикладене, у спірний період (з грудня 2010 по листопад 2011 року) орендна плата нараховувалась та мала сплачуватись відповідачем згідно з приписами п. 3.1 Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в редакції відповідно до Додаткового договору № 53/07/КЕВ.

Все вказане вище спростовує доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву та доводи третьої особи, викладені в письмових поясненнях.

Далі, приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як відзначалось судом, відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок (Орендодавця, Балансоутримувача) в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, позивачем-2 відповідачу виставлялись рахунки на оплату орендної плати (належним чином завірені копії наявні в матеріалах даної справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбачених Договором грошових коштів за оренду в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості з орендної плати за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Госпіталь «Печерський» Печерського району міста Києва в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 516 608,70 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 516 608,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 25 607,48 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, останнім пеню розраховано без врахування приписів ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені з урахуванням всього викладеного вище, та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 949,06 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 6 658,42 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 501,24 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

За перерахунком суду, розмір збитків від інфляції складає 2 319,96 грн. В іншій частині 181,28 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Суд зауважує, що відповідачем контррозрахунку пені та збитків від інфляції не надано.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, б. 18, споруда 54/1; ідентифікаційний код 26267870) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, б. 38; 03186, м. Київ, а/с 37, вул. Ав. Антонова 2/32, корп. 97; ідентифікаційний код 22991617) 516 608 (п'ятсот шістнадцять тисяч шістсот вісім) грн. 70 коп. - основного боргу, 18 949 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. - пені, 2 319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 96 коп. - збитків від інфляції.

3. Стягнути з Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, б. 18, споруда 54/1; ідентифікаційний код 26267870) в доход Державного бюджету України 10 757 (десять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.13.

Суддя Т.М. Ващенко