Постанова

від 12.12.2013 по справі 5011-48/3429-2012-30/428-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р.

Справа№ 5011-48/3429-2012-30/428-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Майданевича А.Г.

за участю представників:

від прокуратури: Пантюхов О.В.,

від позивача-1: представник - Тодерян В.М. - за довіреністю,

від позивача-2: представник - Тодерян В.М. - за довіреністю,

від відповідача: Наєр М.Ю. - головний лікар,

від третьої особи: представник - Кулик Т.О. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Госпіталю "Печерський" Печерського району міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 р.

у справі № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України,

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Госпіталю "Печерський" Печерського району міста Києва,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація,

про стягнення 544 717,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 р. військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Госпіталю "Печерський" Печерського району міста Києва та, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 544717,42 грн., а саме: 516608,70 грн. орендної плати, 25607,48 грн. пені, 2501,24 грн. збитків від інфляції.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 р. у справі № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 позов задоволено частково, стягнуто з Госпіталю "Печерський" Печерського району міста Києва на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 516 608 грн. 70 коп. основного боргу, 18 949 грн. 06 коп. пені, 2 319 грн. 96 коп. збитків від інфляції, стягнуто з Госпіталю "Печерський" Печерського району міста Києва в доход Державного бюджету України 10 757 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Госпіталь "Печерський" Печерського району міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, обставини, що мають значення для справи нез'ясовані в повному обсязі, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Прокуратура та позивачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представники прокуратури та позивачів проти доводів апеляційної скарги заперечували просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.03. між Головним військовим клінічним госпіталем МО України (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого військового майна розташованого в Київському гарнізоні № 3/70/КЕВ (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення будівлі № 54/1, площею 1 564,3 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18, що знаходиться на балансі госпіталя та обліковується в Київському КЕУ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 3 410 750,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі конкурсу та Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 2 842,29 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2003 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень-квітень 2003 року.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок (Орендодавця, Балансоутримувача) в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 3.4 Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 1 564,3 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 23.04.03.

Сторони погодили, що Договір діє з 23.04.03. строком на 10 років до 23.04.13. (п. 10.1 Договору).

В подальшому між сторонам було укладено Додатковий договір № 53/07/КЕВ до Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в якому на виконання вимог ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06. № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" внесено зміни до п. 3.1 Договору та скориговано розмір орендної плати, визначений в ньому, а саме, встановлено, що за базовий та перший місяць оренди січень 2007 р. орендна плата становитиме 20 964,90 грн.

У зв'язку із переходом права власності на орендоване майно від Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головного військового клінічного госпіталю" до Київського КЕУ, відповідно до умов Додаткового договору № 16д/ККЕУ від 12.05.09., Київське КЕУ набуло право виступати орендодавцем за Договором.

З огляду на те, що відповідач з грудня 2010 року по листопад 2011 року не виконував свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості, Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави про стягнення заборгованості.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 ( в редакції, що діяла у спірний період) розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем; у разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; якщо майно орендується бюджетними організаціями, орендна плата вноситься за рахунок коштів, передбачених кошторисами на їх утримання; у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

В зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.10. № 1010 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" (згідно з п. 10 якої розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, становить 1 гривню) відповідач не сплачував орендну плату за користування об'єктом оренди з грудня 2010 року без внесення відповідних змін до Договору оренди нерухомого військового майна.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін; розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Умовами Договору (п. 3.4) також передбачено необхідність перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 9.2 Договору, спори, які виникають за цим Договором, або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з п. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Після внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.10. № 1010 сторонами не було внесено відповідних змін до Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03. щодо розміру орендної плати.

Орендна плата за оренду державного майна є регульованою ціною, а законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

При цьому, відповідач в листопаді 2012 року звернувся до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання пункту 3.1 розділу 3 Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в редакції відповідно до Додаткового договору № 53/07/КЕВ, недійсним з 11.11.10., та про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору № 3/70/КЕВ від 23.04.03, щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.12. у справі № 5011-32/15260-2012 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.13.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Госпіталю "Печерський" Печерського району міста Києва до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання пункту 3.1 розділу 3 Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в редакції відповідно до Додаткового договору № 53/07/КЕВ, недійсним з 11.11.10., та про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору № 3/70/КЕВ від 23.04.03., щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.2010 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.13. вказані рішення та постанова залишені без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.12. у справі № 5011-32/15260-2012, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Так вказаним рішенням встановлено, що зміни в законодавстві не тягнуть за собою припинення будь-якого з пунктів договору, який укладений на визначений термін, а вимога про визнання укладеною Додаткову угоду до Договору № 3/70/КЕВ від 23.04.03. щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.12., задоволенню не підлягає з тих підстав, що даний спір не підсудний господарському в силу ст. 12 ГПК України, оскільки є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення, який встановлюється судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне в порядку цивільного судочинства

Крім того, вказано, що Орендар не позбавлений можливості звернутись до Орендодавця із пропозицією укласти додаткову угоду про внесення змін до спірного пункту, чи звернутись до суду із позовом про внесення таких змін.

Разом з тим, докази звернення відповідача до суду з позовом саме про внесення змін до Договору щодо розміру орендної плати, в матеріалах даної справи відсутні.

Крім того, надаючи правову оцінку листу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 30-04/1747 від 22.02.12.2, колегія суддів вказує, що в цьому листі Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву не заперечує саме проти укладення договору про внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати, що не визначає обов'язку позивача-2 застосовувати орендну ставку в розмірі 1 грн. на рік без внесення відповідних змін до Договору.

При цьому, відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 13.09.12. у справі № 5011-48/3429-2012, необхідним є встановлення обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, зокрема встановлення розміру заборгованості відповідача з орендної плати у спірний період (з грудня 2010 по листопад 2011 року), виходячи з погодженого сторонами в Договорі оренди розміру орендної плати, перевірка та надання оцінки розрахунку заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат.

Отже у спірний період (з грудня 2010 по листопад 2011 року) орендна плата нараховувалась та мала сплачуватись відповідачем згідно з приписами п. 3.1 Договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.03., в редакції відповідно до Додаткового договору № 53/07/КЕВ.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як зазначалось, відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок (Орендодавця, Балансоутримувача) в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, позивачем-2 відповідачу виставлялись рахунки на оплату орендної плати (належним чином завірені копії наявні в матеріалах даної справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак відповідач свого обов'язку по сплаті передбачених Договором грошових коштів за оренду в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості з орендної плати за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що Госпіталь "Печерський" Печерського району міста Києва в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 516 608,70 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 516 608,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 25 607,48 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, останнім пеню розраховано без врахування приписів ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції правильно встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, а також здійснено правильний перерахунок пені та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 949,06 грн. пені. В іншій частині в розмірі 6 658,42 грн. пеня нарахована безпідставно.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 2 501,24 грн. збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

За обґрунтованим перерахунком місцевого господарського суду, розмір збитків від інфляції складає 2 319,96 грн.

Водночас відповідачем контррозрахунку пені та збитків від інфляції не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Госпіталю "Печерський" Печерського району міста Києва залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року у справі № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-48/3429-2012-30/428-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

А.Г. Майданевич