Рішення

від 24.09.2013 по справі 919/946/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа № 919/946/13 Господарський суд м. Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „ЕРГОСУМ",

ідентифікаційний код 35564910

(65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 81, кв. 43)

до Військової частини А1656,

ідентифікаційний код 08271023

(99028, м. Севастополь, вул. Надії Островської, буд. 8)

про стягнення 89 820,16 грн,

Представники сторін:

позивач - Борисенко С.О. - представник, довіреність б/н від 26.07.2013;

відповідач - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

У серпні 2013 року Приватне підприємство „Науково-виробнича фірма „ЕРГОСУМ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Військової частини А1656 (далі - відповідач) про стягнення 93 616,35 грн /арк. с. 3-7/.

Ухвалою суду від 05.09.2013 суд прийняв збільшення розміру позовних вимог Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „ЕРГОСУМ" до 94 589,22 грн, з яких: 89 820,16 грн - основний борг (в тому числі ПДВ - 14 970,03 грн); 3 314,72 грн - пеня; 1 454,34 грн - 3% річних /арк. с. 65-66/. Цією ж ухвалою розгляд справи був відкладений на 24.09.2013.

У засіданні суду 24.09.2013 представник позивача надала заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 89 820,16 грн заборгованості за надані послуги за договором № 35 від 12.12.2012 (в тому числі ПДВ - 14 970,03 грн) та судові витрати. Заява про зменшення розміру позовних вимог обґрунтована скрутним фінансовим становищем відповідача, у зв'язку з чим позивач вирішив відмовитись від позовних вимог про стягнення пені та 3% річних /арк. с. 73-74/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, наданим йому законом, тому суд прийняв зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 24.09.2013 представник позивача підтримала зменшені позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 35 від 12.12.2012 в частині оплати отриманих послуг.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову та інші витребувані судом документи не надав, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою юрисконсульта /арк. с. 76/.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи відсутність доказів хвороби представника відповідача, а також з огляду на те, що подальше відкладення розгляду справи порушує принцип вирішення спору протягом розумного строку і відповідне право позивача, суд відхилив клопотання відповідача та вирішив розглянути справу у відсутність його представника за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012 між Військовою частиною А1656 (Замовник) та Приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „ЕРГОСУМ" (Виконавець) був укладений Договір № 35 про надання послуг (далі - Договір) /арк. с. 28-31/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов Договору технічне обслуговування та поточний ремонт апаратури спеціального призначення, що використовується для потреб зв'язку спеціального призначення (промислових холодильних та вентиляційних установок (29.23.92.000)).

За умовами Договору Виконавець зобов'язався надати послуги відповідно до Додатку до Договору, а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги (пункти 1.2-1.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору загальна вартість послуг за Договором складає 89 820,16 грн (у тому числі ПДВ - 14 970,03 грн), яка включає усі витрати Виконавця та його винагороду за надання послуг.

Оплата наданих послуг здійснюється Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 15 банківських днів після підписання Акта приймання-передачі наданих послуг чи цілісного обсягу послуг (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктами 11.1-11.2 Договору цей Договір діє з дати його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як убачається з матеріалів справи, Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками, тобто цей Договір є чинним.

Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується, зокрема, Актом № 35 від 21.12.2012 приймання-передачі наданих послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту апаратури спеціального призначення, що використовується для потреб зв'язку спеціального призначення (промислових холодильних та вентиляційних установок (29.23.92.000)) на суму 89 820,16 грн, підписаним обома сторонами без зауважень та засвідченим їх печатками /арк. с. 38/.

Натомість відповідач умови Договору порушив: плату за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 89 820,16 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачеві претензію № 12 від 14.05.2013 з вимогою про погашення заборгованості /арк. с. 39/.

У відповіді на претензію відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем, але вказав на неможливість її погашення через відсутність коштів на казначейському рахунку /арк. с. 40/.

Отже, як випливає з фактичних обставин справи, відповідач умови Договору та вимоги позивача не виконав, існуючу заборгованість не погасив, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення основного боргу у сумі 89 820,16 грн, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Проте, під час розгляду справи у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача позивач зменшив розмір позовних вимог до суми основного боргу - 89 820,16 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „ЕРГОСУМ" про стягнення з Військової частини А1656 заборгованості за отримані за господарським договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання та питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 12.12.2012 між сторонами укладено Договір № 35, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг.

Цей Договір не визнаний судом недійсним та є чинним на теперішній час.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 35 від 12.12.2012 є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення оплати за отримані за Договором послуги.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору (пункт 4.1) Замовник зобов'язався оплатити отримані за договором послуги у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 15 банківських днів після підписання Акта приймання-передачі наданих послуг чи цілісного обсягу послуг.

Як убачається з матеріалів справи, Акт № 35 приймання-передачі наданих послуг з технічного обслуговування та поточному ремонту апаратури спеціального призначення, що використовується для потреб зв'язку спеціального призначення (промислових холодильних та вентиляційних установок (29.23.92.000)) на суму 89 820,16 грн складений та підписаний сторонами 21.12.2012 /арк. с. 38/.

Отже, відповідач був зобов'язаний оплатити отримані послуги в строк до 11.01.2013 включно.

Натомість, за надані за Договором послуги в сумі 89 820,16 грн відповідач не розрахувався, що ним не заперечується (лист за вих. 166 від 29.05.2013 /арк. с. 40/) та підтверджується серед іншого Довідкою № 0-18-27285 БТ від 02.08.2013 АБ „Південний" про рух коштів на рахунку позивача за період з 12.12.2012 по 31.07.2013 /арк. с. 41/ та Актом звірення взаємних розрахунків за Договором № 35 від 12.12.2012 станом на 01.09.2013, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим їх печатками /арк. с. 78/.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідачем не погашена, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за отримані за Договором послуги в сумі 89 820,16 грн.

Водночас, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 89 820,16 грн є доведеним та документально підтвердженим. До того ж, у відповіді на претензію /арк. с. 40/ та Акті звірення взаємних розрахунків за Договором станом на 01.09.2013 відповідач визнав основний борг у повному обсязі /арк. с. 78/.

За викладених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю - в сумі 89 820,16 грн (у тому числі ПДВ - 14 970,03 грн).

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 796,40 грн (89 820,16*2%) покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А1656 (ідентифікаційний код 08271023; 99028, м. Севастополь, вул. Надії Островської, буд. 8; п/р 35213001000103 в ГУ ДСК України у м. Севастополі, МФО 824509) на користь Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „ЕРГОСУМ" (ідентифікаційний код 35564910; 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 81, кв. 43; п/р 26009311492301 в АБ „Південний", м. Одеса, МФО 328209) заборгованість в сумі 89 820,16 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять грн 16 коп.), а також судові витрати в сумі 1 796,40 грн (одна тисяча сімсот дев'яносто шість грн 40 коп.) .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя підпис В.О. Головко