ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/236
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 вересня 2013 року 13:43 № 826/13712/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Домофон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000822220 та № 0000812220 від 18.01.2013, за участі представників сторін:
представник позивача Арчаков Д.В.;
представник відповідача Мірошниченко М.М.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека-Домофон" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000822220 та № 0000812220 від 18.01.2013.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13712/13-а.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/13712/13-а та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва згідно з пп. 75.1.2 п.75.1ст.75, пп.78.1.11 ст. 78, ст.81, ст.82 Податкового кодексу. України №2755-У1 від 02.12.2010р. та постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 25.06.2012р. по кримінальній справі № 54-3414 проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Безпека-домофон» (ЄДРПОУ 34763600) по взаємовідносинам з ТОВ «Ізумруд») за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012р.
Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в 1 кварталі 2011 року на загальну суму 34 500 грн. та порушення підпункту 14.1.181 статті 14, пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1. статті 187, пункту 198.1., пункту 198.2. статті 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено за січень 2011 року податок на додану вартість на суму 27 600 грн.
Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.
Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Безпека-домофон» та ТОВ «Ізумруд» було укладено договір №011101 від 11.01.2011 за яким ТОВ «Ізумруд» зобов'язується виконати роботи з монтажу та налагодження обладнання, призначеного для створення системи обмеження та контролю доступу до багатоквартирного будинку, ТОВ «Безпека-домофон» зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю повну вартість робіт.
У провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа №'54-3414, порушена відносно ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) юридичної особи в тому числі ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» (ЄДРПОУ 36644829) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно: підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, приватним нотаріусом, який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використання завідомо підробленого документу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України.
В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_3 разом з іншими невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності з конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, протягом 2009-2011 років, діючи на території Києва створив та придбав низку суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Ізумруд»
Допитаний по справі засновник та директор ТОВ «Ізумруд» ОСОБА_4 показав, що вказані підприємства він зареєстрував в органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за вказівкою ОСОБА_3 та за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Ізумруд» не здійснював, їх рахунками та майном не упоряджався, бухгалтерський облік та податкову звітність не вів.
Згідно вказаного злочинного плану, невстановлені слідством особи, підшуковували тимчасово безробітних громадян та схиляли їх, обіцяючи грошову винагороду до реєстрації (перереєстрації) суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.
Після підшукання таких осіб та одержання їх згоди на реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності в органах державної, невстановлені слідством особи готували установчі документи даних суб'єктів підприємницької діяльності, забезпечували посвідчення їх нотаріусами та наступне подання до відповідних державних органів з метою здійснення державної реєстрації.
Зокрема, ОСОБА_4 восени 2009 року, перебуваючи на території м. Києва, не маючи наміру займатися господарською діяльністю підприємства, пов'язану з виробництвом, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб, за грошову винагороду, створити ТОВ «ТК «Поділля-Інвест». Аналогічно ним було створено ТОВ «Ізумруд», усвідомлюючи при цьому, що вказане товариство створюється з метою прикриття незаконної діяльності.
Так. ОСОБА_4 розуміючи протиправний характер запропонованих йому дій, з метою прикриття незаконної діяльності, як майбутній засновник та директор, створюваних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «ТК «Поділля-їнвест», вступив у попередню злочинну змову із невстановленими слідством особами, які на початку жовтня 2009 року у невстановленому слідством місці та при невстановлених слідством обставинах, виготовили статут, а також інші документи, необхідні для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
В ході подальшого розслідування встановлено, що податковий кредит підприємства ТОВ «ДЖІ2ЕЙ СОФТ УКРАЇНА» частково сформовано за рахунок товариств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «ТК «Поділля-Інвест».
Постановою Печерського районного суду по справі №1-555/12 від 21.09.2012р. по справі за обвинуваченням гр.. ОСОБА_4, у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч. 1, ч. 2, ч.3 ст.358 КК України було задоволено клопотання захисника підсудного модо застосування до нього ЗУ«Про амністію» у зв'язку з доведеністю та повним визнанням ОСОБА_4 вини.
З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях ТОВ «Ізумруд» ОСОБА_4 не підписував та не складав, вони були підписані невідомою особою.
Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані від ТОВ «Ізумруд» послуги надано суду копію податкової накладної № 31015, виписаної на підставі договору на виконання послуги № 011101 від 11.01.2011, з якої вбачається оформлення послуги: «Технічне обслуговування системи обмеження та контролю доступу» (Т.1, арк. 17), акт виконаних робіт № 31015 від 31.01.2011 р. аналогічного змісту (Т.1, арк. 18), додаток до акту з перлівок об'єктів на яких, було виконано технічне обслуговування (Т.1, арк.19-21).
Оплата за вказані послуги проведена частково векселем (на суму 93600 грн.), частково по безготівкову розрахунку (72000 грн.)
Інших доказів на підтвердження реальності операцій позивачем не надано.
При цьому, суд звертає увагу на розбіжності в наданих документах, оскільки договором, на який посилається акт та податкова накладна, отриманий ніби-то позивачем вид послуг не був передбачений, оскільки передбачався інший вид робіт, а саме монтаж і налагодження обладнання, а не його технічне обслуговування.
Жодних доказів щодо того, яке відношення має позивач, до об'єктів, на яких ніби-то проводились роботи суду не надано.
Доказів того, що ТОВ «Ізумруд» було змонтовано та налагоджено обладнання, яке воно ніби-то потім технічно обслуговувало - не надано, як і доказів існування такого обладнання взагалі, його придбання позивачем та передачі ТОВ «Ізумруд» для проведення монтажу.
Такий вид діяльності у ТОВ «Ізумруд» згідно довідки з управління статистики також не був передбачений.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України встановлено, що амортизації підлягають:
витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;
сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;
вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.
Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено взагалі.
Крім цього, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню;
б) для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Проте, судом не отримано доказів надання позивачу послуг з боку ТОВ «Ізумруд», внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.
Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично послуги позивачу ТОВ «Ізумруд» не надавались та не були використані у господарській діяльності позивача.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
поставкою послуг для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відсутність доказів надання послуг та їх використання позивачем у власній господарській діяльності, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.
В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.
Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).
З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Вищевказані дії по витребуванню доказів були вчинені судом ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду, якою у платника податків було витребувано ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.
Дана ухвала суду отримана позивачем 04.09.2013, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 1, арк. 31).
Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.
Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 стосовно наступного: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Безпека-домофон" не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-домофон" повністю.
2. Судові витрати стягненню не підлягають.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 26.09.2013 |
Оприлюднено | 04.10.2013 |
Номер документу | 33896460 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Клочкова Н.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні