Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/13712/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13712/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-Домофон» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-домофон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека-Домофон» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000822220 та № 0000812220 від 18.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва згідно з пп. 75.1.2 п.75.1ст.75, пп.78.1.11 ст. 78, ст.81, ст.82 Податкового кодексу. України №2755-У1 від 02.12.2010р. та постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві від 25.06.2012р. по кримінальній справі № 54-3414 проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Безпека-домофон» (ЄДРПОУ 34763600) по взаємовідносинам з ТОВ «Ізумруд») за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012р.

Відповідно до Акту перевірки позивачем порушено пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в 1 кварталі 2011 року на загальну суму 34 500 грн. та порушення підпункту 14.1.181 статті 14, пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1. статті 187, пункту 198.1., пункту 198.2. статті 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено за січень 2011 року податок на додану вартість на суму 27 600 грн.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ізумруд», позивачем на підтвердження того, що ним було отримано від ТОВ «Ізумруд» послуги надано копію податкової накладної № 31015, виписаної на підставі договору на виконання послуги № 011101 від 11.01.2011, з якої вбачається оформлення послуги: «Технічне обслуговування системи обмеження та контролю доступу», акт виконаних робіт № 31015 від 31.01.2011 р. аналогічного змісту, додаток до акту з перлівок об'єктів на яких, було виконано технічне обслуговування.

Оплата за вказані послуги проведена частково векселем (на суму 93600 грн.), частково по безготівкову розрахунку (72000 грн.)

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції розбіжності в наданих документах, договором, на який посилається акт та податкова накладна, отриманий позивачем вид послуг не був передбачений, оскільки передбачався інший вид робіт, а саме монтаж і налагодження обладнання, а не його технічне обслуговування. Жодних доказів щодо того, яке відношення має позивач, до об'єктів, на яких проводились роботи також не надано.

Доказів того, що ТОВ «Ізумруд» було змонтовано та налагоджено обладнання, яке воно технічно обслуговувало - не надано, як і доказів існування такого обладнання взагалі, його придбання позивачем та передачі ТОВ «Ізумруд» для проведення монтажу.

Крім того, такий вид діяльності у ТОВ «Ізумруд» згідно довідки з управління статистики також не був передбачений.

Згідно із частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ст. 1 вищезазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлено частиною другою ст. 9 цього Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт(надання послуг) є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду доказу, який би підтвердив, що ТОВ «Ізумруд» було змонтовано та налагоджено обладнання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що результати, відображені у даних податкового обліку ТОВ «Безпека-Домофон» з учасником господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності дій контрагента з учасником такої операції. А якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за її змістом, який відображений в укладеному платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-Домофон» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.