Рішення

від 01.10.2013 по справі 901/3042/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2013Справа № 901/3042/13 За позовом Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим

до відповідача Військового комісаріату Автономної Республіки Крим

про стягнення 25400,68 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача - Нікольська Я.О., юрисконсульт, довіреність № б/н від 05.06.2012.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - позивач, УДСО при ГУ МВС України в АР Крим) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 25400,68 грн, у тому числі 24705,00 грн. основного боргу, 126,00 грн. - 3% річних, 569,68 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує статтями 173-175, 193, 197, 216, 220, 224-225, 229-232 Господарського кодексу України (ГК України), статтею 625 Цивільного кодексу України (ЦК України) та зазначає про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати одержаних від позивача послуг за договором №КП 08-1428 від 29.01.2013 за період з 01.05.2013 по 01.09.2013, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

Ухвалою суду від 16.09.2013 порушено провадження у справі та в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Також ним заявлені клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Дані клопотання судом задоволені, надані копії документів, оригінали яких оглянуто судом у судовому засіданні, долучені в матеріали справи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. До дня слухання справи, через канцелярію суду, від відповідача надійшло клопотання, згідно з яким відповідач просить суд в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надіслати для ознайомлення на його адресу копію позову разом з доданими матеріалами для надання обґрунтованих заперечень та пояснень по справі, у зв'язку з чим відповідач просить перенести слухання справи на іншу дату.

Суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання відповідача, у зв'язку з чим відхиляє його, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається відповідач у клопотанні, передбачає право відповідача на ознайомлення з матеріалами справи, проте не містить жодного обов'язку суду здійснювати направлення копії позову з додатком на адресу будь-якої сторони. Більш того, це не передбачено жодною іншою нормою чинного законодавства України. При цьому слід зазначити, що матеріали справи містять докази надсилання позивачем на адресу відповідача (вул. Київська, 152, м. Сімферополь, АР Крим, 95006) позовної заяви з додатком, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.09.2013 (а.с. 5).

Разом з тим, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

29.01.2013 між Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (виконавець) і Військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим (замовник) укладено договір про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням груп затримання при надходженні сигналу «ТРИВОГА» (далі договір а.с. 10-11).

Предметом даного договору є те, що виконавець здійснює в інтересах замовника послуги систем безпеки (80.20.1), перелік та адреси яких зазначені у дислокації-розрахунку (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1, 2.1.1 договору)

Вартість послуг по договору та порядок розрахунків обумовлений сторонами у розділі 3 договору. Так, згідно пункту 3.1 договору ціна однієї години спостереження, за цим договором визначається на підставі розрахунку нарахованих валових витрат, пов'язаних з цією діяльністю та узгоджується Протоколом узгодження ціни (додаток 2 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору. Вартість послуг за цим договором визначається на підставі Дислокації-розрахунку (додаток 1 до договору і складає 58509,00грн. в тому числі ПДВ 9751,50грн.), що є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюється щомісячно шляхом перерахування замовником відповідної суми, відповідно до фактичної кількості днів в місяці (п. 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору, акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Цей договір укладається строком до 31.12.2013 і набуває чинності з 29.01.2013, в частині розрахунків з 01.01.2013 (п. 11.1 договору).

Доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним сторонами, під час розгляду справи, суду не надано.

Судом встановлено, що 29.01.2013 між сторонами також підписані додатки до договору, які є його невід'ємними частинами, зокрема: Дислокації-розрахунки (а.с. 12, 13), Протокол узгодження ціни (а.с. 14).

Як стверджує позивач - УДСО при ГУ МВС України в АР Крим, на виконання умов договору ним надано відповідачеві послуги з охорони за період з січня 2013 року по серпень 2013 року на загальну суму 39204,00грн.

Матеріали справи містять підписані без зауважень та скріпленими печатками сторін акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за квітень 2013 року, травень 2013 року, червень 2013 року (а.с. 20-22).

Проте, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у сумі 24705,00грн.

Позивачем до матеріалів справи додані докази часткової оплати відповідачем наданих послуг, на підставі виставлених рахунків за період з 11.02.2013 по 27.03.2013 на загальну суму 14529,00грн.

Акт звірки взаємних розрахунків, проведений сторонами за період з 01.01.2013 по 31.08.2013, свідчить про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості на суму 24705,00грн. Даний акт підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (а.с. 19).

З метою досудового врегулювання спору, позивач за вих. №17/1-2-3431/Сл від 05.08.2013 направив на адресу відповідача претензію №61 з вимогами щодо погашення суми заборгованості в розмірі 24705,00грн. протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги (а.с. 17).

У відповіді на претензію вих. №1213/КФС3 відповідач визнав суму боргу в розмірі 24705,00грн. та запропонував позивачеві звернутись з позовом до суду про стягнення суми боргу з відповідача в примусовому порядку (а.с. 18).

Таким чином, оскільки спір у досудовому порядку вирішено не було, що, в свою чергу, і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у її сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Судом також встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторонами суду не надано. У зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, що підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін додатками до договору, актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, банківськими документами, листуванням між сторонами та актом звірки взаємних розрахунків. Зазначені документи, на думку суду, є належними та допустимими доказами, які підтверджують факти здійснення між сторонами господарських операцій.

Разом з тим, відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг. З огляду на те, що своєчасна оплата наданих послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 24705,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 126,00грн. за період з 01.05.2013 по 01.09.2013.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором КП 08-1428 від 29.01.2013 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 126,00грн. 3% річних, підлягають задоволенню, як такі, що засновані на законі.

Слід зазначити, що розрахунок 3% річних проведено вірно, за кожний місяць окремо з урахуванням відповідних сум заборгованості за місяць.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 569,68 грн. пені за загальний період з 01.05.2013 по 01.09.2013.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2.2 договору, у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період надання послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені в межах шестимісячного строку, за кожний місяць та, відповідно, на кожну суму борг, окремо, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в розмірі 569,68грн., тобто у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, отже дані вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 03.10.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул Київська, 152, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ЄДРПОУ 07785820) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим (вул Міллера, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, ЄДРПОУ 08596943; ІПН 085969401095) 24705,00грн. основного боргу, 126,00грн. - 3% річних, 569,68грн. пені, 1720,50грн. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова