Рішення

від 17.09.2013 по справі 910/13069/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13069/13 17.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьрембудсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування"

про стягнення 127 667,02 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Чмут С.В.

від відповідача: Щербакова В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьрембудсервіс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (далі-відповідач) про стягнення 125 877,01 грн. - основного боргу, 1 479,60 грн. - пені, 310,41 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором субпідряду №245-03/11 від 24.03.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 08.08.2013 р. та 22.08.2013 р. судом оголошувалася перерва відповідно до 22.08.2013 р. та 05.09.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача частково визнав заявлені вимоги.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.09.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьрембудсервіс" був укладений договір субпідряду №245-03/11, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується за завданням відповідача на власний ризик виконати і здати відповідачу у встановлені даним договором строки, порядку, об'ємах монтажні роботи енергетичного обладнання по обмуровці конвективної шахти в районі регулюючої сходинки і стін горизонтального газоходу котла ТЦ-90 СТ №15 і обмуровці теплової ізоляції водяного економайзера котла ТП-90 в межах проекту по реконструкції енергоблоку ст. №9 Придніпровська ТЕС, а відповідач зобов'язався прийняти від позивача завершені роботи і оплатити їх.

Відповідно до п. 2.2. договору датою закінчення робіт вважається дата їх приймання відповідачем по акту приймання-передачі виконаних робіт і підписання акту приймання об'єкту робіт державною приймальною комісією замовника.

Згідно п. 3.1. договору вартість робіт визначається погодженою сторонами договірною ціною виконання монтажних робіт і складає 460 961,87 грн.

Пунктом 4.2.3. договору встановлено обов'язок відповідача прийняти і при відсутності недоліків оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 10.1. договору приймання-передачі виконаних позивачем робіт здійснюється шляхом підписання сторонами і замовником щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт (по формі КБ-2В) і довідок про вартість виконаних підрядних робіт (по формі КБ-3), актів приймання пусконалагоджувальних робіт і/або актів проведених випробувань.

У п. 11.2. договору встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться за фактично виконані і прийняті відповідачем і замовником об'єми робіт протягом 30 календарних днів з моменту отримання оригіналу рахунку і податкової накладної від позивача, виставленого на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт (по формі КБ-2В) і довідок про вартість виконаних підрядних робіт (по формі КБ-3) та /або актів прийому-передачі пусконалагоджувальних робіт, актів проведених випробувань, за умови отримання грошових коштів відповідачем від ВАТ «Дніпроенерго» (замовника). У випадку відсутності вказаних документів строк оплати переноситься до моменту отримання повного пакету документів.

Відповідно до п. 11.5. договору оплата послуг генпідрядника оплачується шляхом відрахування від загальної вартості виконаних позивачем робіт 8%.

Згідно п. 13.7 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених п. 11.2. відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період стягнення пені за кожний день прострочки.

14.03.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору субпідряду №245-03/11 від 24.03.2011 р., умовами якої передбачено, що сторони дійшли згоди доповнити договір п. 11.2.1 наступного змісту: - оплата за виконання позивачем робіт за березень 2013 р. проводиться в термін до 01.06.2013 р. за фактично виконані та прийняті відповідачем і замовником об'єми робіт на основі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт (по формі КБ-2В) і довідок про вартість виконаних підрядних робіт (по формі КБ-3).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 125 877,01 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 125 877,01 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 479,60 грн. та 3% річних у сумі 310,41 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору субпідряду №245-03/11 від 24.03.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договором підрядні роботи на суму 125 877,01 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р., які прийняті відповідачем без зауважень.

Однак відповідач не провів оплати виконаних позивачем робіт та наявну заборгованість частково визнав.

Також судом встановлено, умовами п. 11.5. договору сторони погодили, що оплата послуг генпідрядника оплачується шляхом відрахування від загальної вартості виконаних позивачем робіт 8%, розмір яких, виходячи з вартості виконаних позивачем робіт становить 10 070,16 грн., а тому вказана сума повинна відраховуватись від вартості виконаних робіт, що позивачем не було зроблено.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 11.2.1. додаткової угоди до договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 110 181,42 грн. настав з моменту підписання актів приймання виконаних робіт та повинен бути виконаний до 01.06.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору субпідряду №245-03/11 від 24.03.2011 р. та додаткової угоди №2 до основного договору, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 110 181,42 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 479,60 грн. та 3% річних у розмірі 310,41 грн. за період з 01.06.2013 р. по 01.07.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру простроченого грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 1 337,27 грн. та 3% річних в сумі 280,74 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.06.2013 р. по 01.07.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьрембудсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, ідентифікаційний код 31645482), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьрембудсервіс" (69032, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, буд. 216, кв. 39, ідентифікаційний код 34535098) 110 181 (сто десять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 42 коп. - заборгованості, 1 337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн. 27 коп. - пені, 280 (двісті вісімдесят) грн. 74 коп. - 3% річних та 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 99 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.09.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.