Рішення

від 27.09.2013 по справі 917/1423/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2013 р. Справа № 917/1423/13

за позовом Селянського фермерського господарства "Струмок" (вул. Дружби, буд. 7, с. Кононівка, Лубенський район, Полтавська область, 37505)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37500)

про визнання недійсним договору та стягнення 110624,00 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

в судовому засіданні 25.09.2013р .:

від позивача - Павліченко П. І.;

від відповідача - ОСОБА_3;

в судовому засіданні 27.09.2013р .:

від позивача - Павліченко П. І.;

від відповідача - ОСОБА_3.

Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору № 1 від 15.05.2012р. укладеного між сторонами під впливом обману та стягнення 110624,00 грн., з них: 40000,00 грн. предоплати згідно договору № 1 від 15.05.2012р. та 70624,00 грн. збитків (в які включено 18157,50 грн. збитків внаслідок необхідності залучення іншого автомобіля для перевезення урожаю, 7255,00 грн. збитків на виплату кредиту, 9909,00 грн. - 3% річних за період 15.05.2012р.- 15.07.2013р.; 35312,00 грн. - сума подвійнення розміру збитків на підставі ст. 230 ЦК).

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої відмовився від позову в частині визнання недійсним договору № 1 від 15.05.2012р., прохає стягнути з відповідача 22105,50 грн., з них: 17500,00 грн. залишку неповернутої предоплати, 605,50 грн. - 3 % річних, 4000,00 грн. витрат на правову допомогу (а.с.54).

Ухвалою від 20.08.2013р. суд запропонував позивачу уточнити підстави заявлення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу (це матеріально-правові вимоги в межах ціни позову чи витрати в межах судових витрат згідно ГПК).

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України надав заяву від 27.08.2013р. про зменшення позовних вимог, згідно якої прохає стягнути з відповідача 45344,47 грн., у тому числі 17500,00 грн. предоплати згідно договору № 1 від 15.05.2012р. та 27844,47 грн. збитків (в які включено 18157,50 грн. збитків внаслідок необхідності залучення іншого автомобіля для перевезення урожаю, 4539,37 грн. збитків на виплату кредиту, 1147,60 грн. - 3% річних за період 06.07.2012р.- 06.09.2013р., 4000,00 грн. витрати на правовий супровід покупки автомобілю та врегулювання конфліктних ситуацій); (а.с.83-85).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 3.10, п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції») .

Вимоги про стягнення 4000,00 грн. збитків як витрат на правовий супровід покупки автомобілю та врегулювання конфліктних ситуацій у позовній заяві не заявлялися. і Фактично вони є додатковими вимогами. Заявлення додаткових вимог ст. 22 ГПК України не передбачено.

Отже, заява в частині позовних вимог щодо стягнення 4000,00 грн. збитків як витрат на правовий супровід покупки автомобілю та врегулювання конфліктних ситуацій не приймається судом. При цьому позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з відповідним позовом щодо вказаних витрат у загальному порядку.

Заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення 17500,00 грн. предоплати згідно договору № 1 від 15.05.2012р. та 18157,50 грн. збитків внаслідок необхідності залучення іншого автомобіля для перевезення урожаю, 4539,37 грн. збитків на виплату кредиту, 1147,60 грн. - 3% річних за період 06.07.2012р.- 06.09.2013р. приймається судом. Подальший розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилюючись на сплату боргу в повному обсязі, безпідставність заявлених збитків.

В судовому засіданні 25.09.2013р. суд оголошував перерву до 27.09.2013р. згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 27.09.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

Між Селянським фермерським господарством "Струмок" (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) був укладений договір № 1 від 15.05.2012р. (далі - Договір); (а.с.9).

За умовами п. 1.1 Договору позивач як замовник доручає, а відповідач (виконавець) зобов'язується протягом 50 робочих днів виконати з власних матеріалів або матеріалів замовника роботи по ремонту кузова автомобіля КАМАЗ.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна робіт становить 40000,00 грн.

Відповідач виставив позивачу рахунок № 5 від 15.05.2012р. на проведення попередньої оплати ремонтних робіт на загальну суму 40000,00 грн. (а.с.10).

За платіжним дорученням № 50 від 15.05.2012р. позивач сплатив відповідачу 40000,00 грн. попередньої оплати за ремонт.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору види робіт та терміни їх виконання узгоджуються сторонами.

В наданому договорі відсутнє конкретизоване визначення предмету угоди, не зазначено який саме автомобіль підлягає ремонту, між сторонами не було узгоджено які види робіт мають бути виконані.

Фактично сторони погодили лише ціну договору, в той час як предмет договору є непогодженим.

В п. 9.4 Договору сторони визначили, що він діє до 31.12.2009р., в той час як договір укладений 15.05.2012р.

Тобто сторони не узгодили належним чином строк дії договору.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір слід вважати неукладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Глави 83 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ч. 3 ст. 1212 Глави 83 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

В п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Позивач направив відповідачу претензію № 01/051112 від 05.11.2012р. з вимогою повернути 40000,00 грн. попередньої оплати. Дана претензія була одержана відповідачем 07.11.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.11.2012р. (а.с.15).

Гарантійним листом від 28.03.2013р. № 5 відповідач зобов'язався сплатити заборгованість протягом 30 календарних днів (а.с.16).

Відповідач частково повернув позивачу кошти на суму 22500,00 грн. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 58 від 25.09.2012р., № 77 від 09.11.2012р., № 6 від 11.07.2013р., довідкою позивача від 22.07.2013р. (а.с.33, 65-67).

Залишок попередньої оплати в сумі 17500,00 грн. відповідачем повернуто не було.

Суд не може визнати належним доказом оплати повернення коштів в повному обсязі надані відповідачем платіжні доручення кошти, сплачені відповідачем за платіжним дорученнями № 65 від 20.03.2013р., № 65 від 20.03.2013р., № 151 від 24.05.2013р., № 155 від 28.05.2013р., № 172 від 06.06.2013р., № 190 18.06.2013р., № 199 від 25.06.2013р., оскільки згідно вказаного в них призначення платежу відповідач проводив перахування коштів згідно рахунку № 14 від 30.01.2012р. , в той час як за даним спором кошти сплачувалися на підставі рахунку № 5 від 15.05.2012р. (а.с.121, 123, 125, 127, 129, 131, 133).

Надані відповідачем бухгалтерські довідки не можуть бути визнані судом як заяви про зарахування зустрічних вимог, оскільки вони підписані не відповідачем, та не надано доказів їх направлення позивачу ( а.с.122, 124, 126, 128, 130, 132, 134).

Позивач повідомив про неможливість зарахування вказаних коштів на погашення спірного боргу, оскільки вони обліковуються в бухгалтерському обліку на іншому рахунку згідно вказаного відповідачем призначення платежу, щодо зміни призначення платежу відповідач до позивача не звертався (а.с.152).

Господарський суд не наділений повноваженнями проводити зарахування зустрічних вимог сторін за власною ініціативою, оскільки відповідно до ст. 601 ЦК України це є цивільним правом сторони правочину.

В судовому засіданні 25.09.2013р. суд оголошував перерву для надання можливості сторонам провести зарахування зустрічних однорідних вимог. Сторони доказів проведення зарахування в порядку ст. 601 ЦК України суду не надали.

Отже, господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав у відповідності до статей 4 3 , 22 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 17500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд роз'яснює право сторін провести відповідне зарахування зустрічних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України і після прийняття даного рішення, що буде підставою для визнання наказу в цій частині таким, що не підлягає виконанню за ст. 117 ГПК України.

Заявою від 07.08.2013р. позивач відмовився від позову в частині вимог про визнання недійсним договору № 1 від 15.05.2012р. укладеного між сторонами під впливом обману (а.с.54).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою позивача - головою Селянського фермерського господарства "Струмок", повноваження якого на дані дії підтверджені п. 2.3, п. 2.4 статуту Селянського фермерського господарства "Струмок" (а.с.24-27).

Суд роз'яснив позивачу наслідки прийняття відмови від позову.

Заявлена відмова не суперечить діючому законодавству, не порушує прав та інтересів інших осіб, а тому приймається судом.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору № 1 від 15.05.2012р. підлягає припиненню.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 1147,60 грн. - 3% річних за період 06.07.2012р.- 06.09.2013р. При цьому позивач помилково ототожнює річні зі збитками, оскільки за нормами ст. 624 та ст. 625 ЦК України це окремі види цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк зобов'язання не встановлений боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Претензія позивача від 05.11.2012р. з вимогою повернути 40000,00 грн. попередньої оплати була одержана відповідачем 07.11.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 14.11.2012р. (а.с.15).

Тобто, відповідач повинен був перерахувати вказані кошти до 14.11.2012р., а прострочення виконання даного грошового зобов'язання настає з 15.11.2012р. З цієї ж дати слід нараховувати 3 % річних.

Судом встановлено, що за період 15.11.2012р. - 06.09.2013р. сума річних становить 738,74 грн . Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення 408,86 грн. річних слід відхилити за безпідставністю.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір , - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. За п. 4.6 цієї Постанови зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється , - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Позовні вимоги про стягнення 18157,50 грн. збитків внаслідок необхідності залучення іншого автомобіля для перевезення урожаю, 4539,37 грн. збитків, пов'язаних з виплатою кредиту, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір .

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав жодного доказу фактичного понесення заявлених збитків. Не надав первісних документів оплати кредиту, залучення іншої техніки, понесення вказаних витрат. Довідка бухгалтера позивача не може бути належним доказом, оскільки складена в односторонньому порядку.

Позивачем також не доведено прямий причинний зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язання за договором підряду та заявленими збитками і їх розміром.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався. Суд ухвалою від 01.08.2013 пропонував позивачу надати вказані докази. Отже, господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав у відповідності до статей 4 3 , 22 ГПК України.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення 18157,50 грн. збитків внаслідок необхідності залучення іншого автомобіля для перевезення урожаю, 4539,37 грн. збитків, пов'язаних з на виплатою кредиту, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

В первісному позові позивачем було заявлено вимоги про стягнення 110624,00 грн. Судовий збір з цих вимог у розмірі 2212,48 грн. було сплачено за банківською квитанцією Відділення «Лубенське управління Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» від 19.06.2013р. № 2Р4186698 (а.с.7).

Заявою від 27.08.2013р. позивач зменшив позовні вимоги та прохав стягнути з відповідача 45344,47 грн. Вказану заяву суд прийняв в частині вимог на суму 41344,47 грн.

Судовий збір зі зменшених позовних вимог належить сплачувати у розмірі 1720,50 грн.

Отже, на підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» поверненню з бюджету підлягає 491,98 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. покладаються на відповідача, оскільки даний спір виник з його вини.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 80 (п.4), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Прийняти відмову Селянського фермерського господарства "Струмок" від позову в частині вимог про визнання недійсним договору № 1 від 15.05.2012р.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору № 1 від 15.05.2012р.

3. Прийняти заяву Селянського фермерського господарства "Струмок" про зменшення позовних вимог в частині стягнення 17500,00 грн. предоплати згідно договору № 1 від 15.05.2012р. та 18157,50 грн. збитків внаслідок необхідності залучення іншого автомобіля для перевезення урожаю, 4539,37 грн. збитків на виплату кредиту, 1147,60 грн. - 3% річних.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37500; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Селянського фермерського господарства "Струмок" (вул. Дружби, буд. 7, с. Кононівка, Лубенський район, Полтавська область, 37505; ідентифікаційний код 24824289) 17500грн. 00 коп . повернення предоплати, 738грн. 34 коп. - річних, 757 грн. 02 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

6. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 02.10.2013р.

Суддя Безрук Т.М.