Рішення
від 26.09.2013 по справі 764/7768/13-ц
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 764/7768/13-ц

Провадження № 2/764/3862/2013

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі

головуючого судді - Рубан М. В.,

за участю секретаря - Бурчуладзе С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Міжнародна інвестиційна екологічна компанія «Ситалл» про стягнення суми боргу, штрафу та трьох процентів річних за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач подала 01.08.2013 року до суду позовну заяву до відповідача про стягнення грошових коштів за договором позики №1 від 05.08.2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Ситалл", в розмірі 45302,05 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами у справі був укладений 05.08.2011 року договір позики, відповідно до умов якого позивач надала відповідачу суму коштів в розмірі 15000,00 грн., а відповідач зобов'язався їх повернути позивачу до 10.12.2011 року. На підтвердження виконання умов договору відповідач надав позивачу прибутковий касовий ордер № 16 від 05.08.2011 року. Однак відповідач свої зобов'язання за вказаним договором позики не виконав, тому позивачем нарахована сума штрафу за договором позики та три процента річних за прострочення виконання зобов'язання.

16.09.2013 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути грошові кошти за договором позики №1 від 05.08.2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Ситалл", в розмірі 48184,72 грн., що складається з суми боргу в розмірі 11344,20 грн., штрафу в розмірі 36244,72 грн., та суми трьох процентів річних в розмірі 595,80 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн.

Позивач та її представники в судовому засіданні підтримали збільшені позовні вимоги у повному обсязі, наполягали на їх задоволені.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково, не заперечував проти стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 11344,20 грн., заперечував проти стягнення суми штрафу, оскільки строк дії договору припинений 10.12.2011 року, тому нарахування штрафу є неможливим на підставі припиненого договору, до того ж, позивачем пропущено річний строк позовної давності, умови договору не порушувалися, тому не підлягає стягненню три процента річних, також заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано належних доказів надання останній такої допомоги саме ОСОБА_2

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.08.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародна інвестиційна екологічна компанія «Ситалл» був укладений договір позики № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач надала відповідачу суму коштів в розмірі 15000,00 грн., а відповідач зобов'язався їх повернути позивачу до 10.12.2011 року (п.1.1., 1.2. Договору).

Факт передачі вказаної суми підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру № 16 від 05.08.2011 року.

Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом також встановлено, що відповідачем частково повернуто позивачу суму боргу в розмірі 3655,80 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 04.10.2011 року та від 09.12.2011 року.

Нормою ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України покладено на позичальника обовязок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, враховуючи, що представник відповідача визнав наявність непогашеної суми основного боргу в розмірі 11344,20 грн., суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума боргу в заявленому розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.6. Договору позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф в розмірі 0,5 процентів від залишку боргу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

На підставі ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем на підставі п.2.6. Договору та вимог ст. 549 ЦК України нарахована сума штрафу за період з 11.12.2011 року по 19.09.2013 року (момент розгляду справи) в розмірі 36244,72 грн. у зв'язку з неповерненням грошових коштів у строк.

Однак представник відповідача посилається на п.4.1. Договору, як на підставу відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, оскільки договір було припинено, то не можливо застосування його умови поза межами його дії.

Так, п. 4.1. Договору передбачено, що договір позики набуває сили з моменту його підписання та діє до 10.12.2011 року. До того ж строку відповідно до п.1.2. Договору боржник повинен був повернути грошові кошти.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

На підставі ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З п.2.6. Договору вбачається, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання за договором позики - штраф, тобто відповідальність відповідача у разі прострочення виконання зобов'язання з повернення коштів у визначений Договором строк, тому суд доходить висновку, що позивачем був нарахований розмір штрафу на підставі п.2.6.Договору, а відповідальність боржника настає на підставі норм закону - ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України, таким чином вимоги позивача про стягнення суми штрафу є обґрунтованими.

Посилання представника відповідача на те, що не можуть бути застосовані умови п.2.6. Договору та нарахування штрафу після припинення договору є помилковими, оскільки протягом дії договору сторони здійснюють свої права та обов'язки, зокрема, можуть внести в нього зміни, нарахувати проценти за користування коштами тощо, а сплата штрафу - це є мірою відповідальності, яка в силу своєї правової природи настає, зокрема, у зв'язку з невиконанням зобов'язання у встановлений договором строк, тобто після настання обов'язку повернути кошти, а з припиненням договору припиняються саме права та обов'язки сторін договору щодо виконання його умов, при цьому, наведеними вище нормами права прямо визначено, що закінчення дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його неналежне виконання.

Також представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності щодо нарахування штрафу.

Так, ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3,4 ст.266 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З врахуванням приписів вказаної норми права сторони у п.4.2. Договору домовилися, що строк позовної давності за цим договором становить три роки.

Отже, враховуючи, що умовами Договору збільшено строк позовної давності, суд доходить висновку, що заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню. При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що встановлений строк позовної давності у договорі стосується тільки обов'язку щодо повернення боргу, оскільки це прямо не визначено у наведеному пункті Договору, тому строк позовної давності застосовується до всіх умов Договору, що прямо випливає із суті змісту п.4.2. Договору.

Сума штрафу за Договором за період з 11.12.2011 року по 19.09.2013 року (момент розгляду справи) складає 36811,93 грн., тобто в більшому розмірі, ніж заявлена позивачем. Однак оскільки суд позбавлений можливості відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України виходити за межи заявлених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума штрафу в розмірі 36244,72 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних суд зазначає наступне.

На підставі ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума трьох процентів річних за період з 11.12.2011 року по 19.09.2013 року (момент розгляду справи) складає 605,13 грн., тобто в більшому розмірі, ніж заявлена позивачем. Однак оскільки суд позбавлений можливості відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України виходити за межи заявлених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума трьох процентів річних в розмірі 595,80 грн. у зв'язку з простроченням виконання відповідачем цього зобов'язання.

Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача загальна сума боргу з урахуванням трьох процентів річних та штрафу в сумі 48184,72 грн. (11344,20 + 36244,72 + 595,80).

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Виходячи з ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до суду: позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати; заяви про забезпечення доказів або позову - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовій збір за вимогу майнового характеру в сумі 481,85 грн., а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 114,70 грн., а всього - 596,55 грн.

При цьому, суд вважає, що судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги ОСОБА_2, не підлягають стягненню з відповідача з огляду на наступне.

Позивачем в підтвердження надання їй правової допомоги надані квитанції (а.с. 71-73) на суму 800,00 грн., яка сплачена на рахунок ПП «Севастопольспецбуд», та договір про надання юридичних послуг від 21.08.2013 року, укладений між позивачем та ПП «Севастопольспецбуд». Проте вказані квитанції не є беззаперечним доказом надання позивачу правової допомоги, оскільки з них не вбачається отримання позивачем правової допомоги саме у цій справі та саме від представника позивача ОСОБА_2, яка приймала участь справі. Також позивачем не надано відомостей, що представник позивача ОСОБА_2, на ім'я якої видана довіреність від позивача, знаходиться у договірних відносинах з ПП «Севастопольспецбуд», та останнє уповноважило ОСОБА_2 на здійснення представництва в суді та надання правової допомоги позивачу у даній справі та складання актів виконання робіт (а.с. 68-70)., тому суд не приймає до уваги дані акти. Крім того, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні відомості, що видом господарської діяльності ПП «Севастопольспецбуд» є діяльність в галузі надання правової допомоги. Разом з тим, суду не надано угоди (договору), укладеної між позивачем та її представником ОСОБА_2, на представництво інтересів та надання правової допомоги з вирішення спору у даній справі, а також відомостей, що ОСОБА_2 є фахівцем в галузі права.

Отже, судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, не підтверджені належними доказами, тому не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 57-61, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Міжнародна інвестиційна екологічна компанія «Ситалл» (код ЄДРПОУ 19454838) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу за договором позики від 05.08.2011 року в сумі 11344,20 грн., штраф в розмірі 36244,72 грн., суму трьох процентів річних в розмірі 595,80 грн., а також судовий збір в сумі 596,55 грн., а всього - 48781,27 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м. Севастополя М.В. Рубан

СудЛенінський районний суд міста Севастополя
Дата ухвалення рішення26.09.2013
Оприлюднено10.10.2013
Номер документу33902239
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —764/7768/13-ц

Ухвала від 25.10.2013

Цивільне

Апеляційний суд міста Севастополя

Алєєва Н. Г.

Ухвала від 25.10.2013

Цивільне

Апеляційний суд міста Севастополя

Алєєва Н. Г.

Рішення від 11.11.2013

Цивільне

Апеляційний суд міста Севастополя

Алєєва Н. Г.

Рішення від 26.09.2013

Цивільне

Ленінський районний суд міста Севастополя

Рубан М. В.

Ухвала від 16.08.2013

Цивільне

Ленінський районний суд міста Севастополя

Рубан М. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні